Про атомну енергетику у зв'язку з річницею чорнобильської трагедії останнім часом говорили чимало. Гості одного з останніх випусків програми «Толока» (Перший Національний) намагалися з'ясувати перспективи розвитку як ядерної, так і альтернативної енергетики на теренах України. Прихильники розвитку ядерної та відновлювальної енергетики, оперуючи фактами та апелюючи до досвіду (як українського, так і закордонного), так і не змогли досягти консенсусу. Вся дискусія будувалась на антитезі — гості програми більшою мірою заперечували думки опонентів, намагаючись довести не правильність своєї теорії в плані енергетичного розвитку, а хибність думок протилежного сектору.
То чи є майбутнє в ядерної енергетики? За інтернет-опитуванням, яке провела програма, 91% респондентів схвалює розвиток атомної енергетики в Україні. Втім, один з гостей «Толоки», голова ПЗУ Віталій Кононов впевнений, що 80% українців не підтримають розвиток в цьому напрямку. «Ядерна енергетика не має майбутнього. І більше того, можна говорити, що люди, які мають відношення до ядерної енергетики, в цілому відповідають за те, що відбулось в Україні. Ми, українці, як ніхто знаємо, що таке мирний атом. І ми несемо відповідальність перед усім світом, що не вміємо цим користуватись. Ядерна енергетика — це, насамперед, проблема політична», — додав він. За його словами, про розвиток ядерної енергетики можна говорити тільки після переходу політичної відповідальності за чорнобильську катастрофу в економічну, тобто після виплати коштів людям, що постраждали. У народного депутата України, президента «Українського ядерного товариства» Володимира Броннікова свій погляд — він впевнений, що у ядерної енергетики є майбутнє, але перш ніж оголошувати про широкий розвиток атомної енергетики і реально це робити, ми повинні показати суспільству, своєму та міжнародному, що ми можемо розвивати атомну енергетику, що наука, промисловість, інтелект України готові до цієї роботи, і що ми можемо безпечно керувати найважчою аварією і не створювати проблем з радіоактивними відходами для своїх нащадків. «В першій стадії це в нас ще не допрацьовано, як і в кінцевій — приклад тому Чорнобиль. Але якщо в України є амбіції бути передовою, забезпеченою, інтелектуально розвиненою країною, то атомна енергетика для України — як автомобіль, який зробив Америку Америкою», — підсумував він. І поступово ці дії реалізуються, адже, як заявила Марина Бондаренко, одна з глядачів у студії програми, сьогодні державі пропонується програма будівництва 22 хнових АЕС, нових сховищ відпрацьованого ядерного палива, уряд ухвалив рішення, фактично дав дозвіл на транзит через Україну з Болгарії в Росію ядерних відходів. Та чи маємо ми моральне право на такі дії після трагедії, що нас спіткала? Чи це не елементарний державний цинізм? «Ніякого цинізму немає, — вважає Людвіг Литвинський, директор ДНІ центру систем контролю та аварійного реагування. — Йдеться про використання високих технологій. Країна може відмовитися, але тоді ми приєднаємося до країн третього світу. Якщо ми маємо енергетичну незалежність країни — ми незалежні». А як щодо таких (далеко не «третьосвітних») країн, як Швеція, Німеччина, Австрія, Італія, які відмовилися і продовжують відмовлятись від атомних електростанцій? Цей аргумент спростовувався і доводився кілька разів протягом програми...
Звісно, у виборі шляху розвитку енергетики насамперед необхідно вирішити питання безпеки. «Взагалі не існує безпечних технологій, — впевнений Людвіг Литвинський. — Жодна з технологій, яка використовується людством, починаючи з пари, не є безпечною, завжди є загроза аварії, масштаби якої залежать від використання потужностей. Є потреба суспільства в енергії, і цю потребу ми маємо або задовольнити, або повернути назад в історії. На найближче десятиліття ми не маємо просто альтернативи тим енергетичним джерелам, які на сьогодні в нас є...» До речі, за статистикою, Україна на 14 му місці в Європіпо використанню вітрової енергії. В 1950-х роках в нас було понад 1000 малих гідроелектростанцій, зараз — менше 30-ти... (В Китаї, наприклад, їх 80 тисяч).
Зрештою, гості програми погодились, що вибір зроблять самі українці (тим не менше, один із гостей зазначив, що ціни за кіловат спожитої електроенергії, виробленої на АЕС, вдвічі менші — 12 і 24 копійки за кіловат електроенергії, виробленої на АЕС та альтернативним способом відповідно). Зрештою, «потрібне все, на що є гроші», – підсумував Володимир Бронніков. А будівництво нових АЕС в Україні буде відбуватися тільки після згоди українців, через референдум.
