Здавалося, що багато витіюватостей електоральної війни зразка 2004 року вже в минулому. Але ні. П’ятнична програма «Шустер-LIVE» дала зрозуміти, що все повертається, і ми ще побачимо Україну знову поділеною на сорти, ми ще станемо свідками чергового нацьковування регіонів один на одного, штучної провокації недобрих почуттів між сходом та заходом однієї країни.
Привід був знайдений абсолютно необов’язковий. Російський телеканал «1-й национальный» (раніше відомий як ОРТ) показав звичайний для нього сюжет на тему «В Україні все не так». Як виявилось, у деяких кримських російських школах (а інших там практично й не має) невдоволені українськими підручниками історії.
Один жвавий і політично «зрілий» старшокласник прокричав у телекамеру, трясучи підручником: «У нас тепер немає дня перемоги, а є день перемоги над москалями». Тобто багато глядачів могли повірити, що в підручнику саме так і написано, що в Україні скасували 9 травня, що українські навчальні посібники існують виключно для наруги «москалів». Насправді йшлося про Конотопську битву 1659 року, про яку жоден пристойний підручник історії не може умовчати, оскільки подібна подія дійсно мала місце. І в цій битві дійсно була взята, мабуть, найблискучіша перемога в історії української зброї.
До речі, в російського імператорської епохи історика Сергія Соловйова в його знаменитій «Історії Росії із прадавніх часів» Конотопська битва описана не менш барвисто, ніж у наших нинішніх підручниках. І чомусь ніхто в зв’язку з цим не влаштовує в Москві скандалів, і не проклинає професора Соловйова, який «продався українським націоналістам за сало». На ще одну настільки ж безглузду, наскільки й злісну витівку телепропаганди з-за «горба» можна було б і не звертати уваги. Та ні. Савік Шустер, чи то з особистої ініціативи, чи то слідуючи установці відомої партії, негайно дав справі хід, виправдавши свою завзятість сакраментальною фразою: «Диму без вогню не буває». Ну, в нас (та й не лише в нас) і про самого Савіка різне говорять, тож згадка про «дим» може бути й не на його користь.
Шустер запропонував заходу та сходу України відповісти на запитання: «Чи може Президент диктувати зміст шкільних підручників?» А що, хіба такий факт мав місце? І Віктор Ющенко особисто читав рукописи шкільних підручників і вносив туди правки? Шустер побажав, аби висловили свою думку два вчителі історії: один зі Львова, інший із Донецька. Ведучий цієї програми дуже нагадує римського політика Катона Старшого. Хай про що він говорив перед римським народом: про торгівлю, про збір податків, про устрій міських убиралень у Римі, будь-яка його промова завжди закінчувалася закликом: «Карфаген має бути зруйнований!». Про що б не сперечалися в Савелія Шустера, завжди все із залізною послідовністю виходить на зіставлення «східняків» і «західників». Просто хвороба якась. Чи щось інше.
А слабо Шустеру запитати: «Чи може президент іноземної держави диктувати зміст підручників в Україні?» Адже й диктують, і наказують як українцям слід розуміти й описувати історію. Присутній у студії Анатолій Гриценко делікатно нагадав, що кожен народ має право дивитися на свою історію власними очима. Інна Богословська з чудовим апломбом власниці абсолютної істини обізвала авторів навчальних текстів «трієчниками», які не знають предмету. Мабуть, Інна Германівна предметом володіє бездоганно.
Всезнаючий і завжди правий Нестор Шуфрич дуже скаржився на надмірну увагу підручників до помаранчевої революції, яку навіть назвати революцією, за визнанням Нестора, в нього язик не повертається. Разом із тим язик повернувся вимагати грунтовнішого освітлення «славних діянь» радянського режиму в Україні. Шуфрич поділився з публікою своєю нелюбов’ю до ОУН-УПА й побажав більше розповідати школярам про радянських партизанів. Можна. Правда, що саме? Вашому покірному слузі нещодавно довелося ознайомитися зі збіркою документів з архіву ЦК КПУ, підготованою російським істориком Олександром Гогуном. Документи суцільно партійні, радянські, чекістські. Після їхнього прочитання волосся стає дибки. Там командири, комісари й чекісти живопишуть такі діяння червоних партизан, що їх і дорослій людині читати важко, що вже тут про дітей казати. Ось переді мною лежить видана 2009 року в Москві у видавництві «Яуза-пресс» книга Сергія Верьовкіна «Сама заборонена книга про Другу світову». Там наводиться доповідь командира партизанського загону «Невловимі» Героя Радянського Союзу Прудникова М. начальнику 4-го управління НКВС-НКДБ П. Судоплатову, де Прудников скаржиться на командира партизанської бригади Карнаушенка, бійці якого, схопивши партизан Прудникова й прийнявши їх за німецьку агентуру, почали заганяти їм голки під нігті й виставляти голими на мороз. Прудникова не обурює рутинна процедура з голками й морозом, його невдоволеність викликало те, що ці методи були застосовані проти своїх.
Тож коли не обтяжені історичними пізнаннями нардепи, які застрягли в цьому плані в своїй піонерсько-комсомольській юності, вимагають «правди історії», вони не завжди підозрюють, чого саме вимагають. Правда історії може виявитися страшною і дуже неприємною. І вже зовсім дивно, чому настільки непрості проблеми побажали вирішувати в форматі телевізійного шоу.
Довірена особа Сергія Тігіпка, дехто Чернець, ректор Академії керівних кадрів культури (!!!), оголосив гетьмана Івана Виговського польським ставлеником на тій підставі, що гетьман підписав Гадяцький договір. У радянські часи будь-які угоди, що підписувалися українськими діячами з будь-ким, крім Москви, за визначенням вважалися зрадою, і саме так їх і слід було подавати в курсах історії і школи, і ВНЗ. До речі, на цій передачі «Шустер-LIVE» спонтанно виникло питання про те, наскільки адекватно довірені особи уявляють позиції кандидатів у президенти. Наприклад, представник А.П. Яценюка запропонував шукати винних у організації Голодомору, виходячи з етнічного походження Сталіна-Джугашвілі. Від самого А.П. Яценюка подібних убогих схем особисто мені чути не доводилося, проте її дуже часто можна почути від тих у Російській Федерації, хто заперечує Голодомор-геноцид, зокрема, від російського екс-посла В.С. Чорномирдіна. Так, Сталін був грузином, хоча й називав себе «людиною російської культури». Але причому тут його склад крові? Хіба сидячи в Москві й керуючи комуністичною неоімперією, Сталін діяв від імені Грузії і в грузинських інтересах? Хіба червоні латиські стрілки, що залишили кривавий слід у Росії, Україні, Білорусі, діяли від імені незалежної Латвії, де їх вважали зрадниками, злочинцями? Справа не в етнічному походженні тих або інших керівників, у середовищі яких може бути «всякій тварі по парі» (а в імперіях, як правило, так і буває), а в тому, якій саме державі, якій саме ідеї вони служать. І якщо йдеться про злочини імперії, то їх ніскільки не виправдовує, що біля керма імперського «корабля» стояв капітан «нетитульної» національності. Якби він не крутив штурвал на користь імперії, то навряд чи його туди пустили б.
Чому мільйони росіян, які відверто не страждають «інтернаціоналізмом» і є досить «квасними патріотами», голосують за махрового російського шовініста Жириновського, незважаючи на «недоліки» його походження, на «папу-юриста»? А саме тому, що він махровий російський шовініст. А за це йому б і «маму-юриста» пробачили. І станься що, відповідатиме не той народ, кров якого тече в жилах цього політика, а він сам, і ті мільйони російських людей, які своїми голосами прокладали йому дорогу до влади. До речі, «папа-юрист» не заважає Жириновському бути одним із найгаласливіших російських антисемітів. Інколи на цьому грунті пан Жириновський навіть «підкладає свиню» своїй країні, РФ, влаштовуючи в Держдумі обструкцію ізраїльським офіційним особам, як це було під час візиту голови Кнесету професора Шеваха Вайса до Москви, коли Жириновський вимагав зняти вивішений, згідно з дипломатичним протоколом, прапор Ізраїлю, а коли його не послухали, на знак протесту зі всією фракцією ЛДПР залишив залу.
Отже, не треба нам розповідати жалісні казки про «грузина Сталіна», а то ж так і за введення кріпосного права в Україні доведеться пред’являти претензії Німеччині, враховуючи етнічне походження Катерини ІІ. Загалом, кандидатам у президенти варто б критичніше поглянути на своїх довірених осіб і точніше формулювати їм завдання, особливо коли йдеться про прилюдні виступи від імені патрона.
Були в студії і моменти, що викликали особливе розчулення. Так, наприклад, розрекламований Шустером «об’єктивний і неупереджений» історик із Донеччини виявився депутатом райради і членом Партії регіонів. А нардепка Бондаренко знову «пекла словом» ненависне «помаранчеве плем’я», звинувачуючи В. Яворівського в плазуванні перед владою в радянські часи. Якби феноменально чесний і вражаюче принциповий правдошукач Бондаренко О. розповіла нам про радянські роки життя В.Ф. Януковича (з такою ж безжалісною відвертістю, як у випадку з В. Яворівським), я (без будь-якої сторонньої допомоги) зняв би перед нею свою власну хутряну шапку. Звичайно, на знак преклоніння перед таким втіленням Феміди. А ось письменницький предводитель не оцінив безкорисливого служіння істині з боку регіональної нардепки, по-простецьки запропонувавши їй не включати свій «лайномет». Партійний товариш О. Бондаренко і також нардеп В. Лук’янов заявив, що диплом у голови Спілки письменників, як і у всіх «помаранчевих», куплений.
А тут ще нардеп Зарубінський обрушився з критикою на тих начальників, яким пишуть дисертації, які отримують учені ступені нечесною дорогою. Це кого, цікаво, мав на увазі представник блоку Литвина?
Загалом, студія «Шустер-LIVE» все більше перетворювалася в «бестіарій», довелося терміново перемикатися на «Велику політику» Євгенія Кисельова. Там Президент розповідав про реальну економічну ситуацію країни. Ставало страшнувато. За В.А. Ющенком: 31 млрд. гривень — це офіційний дефіцит бюджету, дефіцит Пенсійного фонду до кінця року — 25 млрд. Коли банкір Ющенко оперує цифрами — протистояти йому складно. Тепер зрозуміло, чому лихоманить гривню і справа тут не в підступах Національного банку.
Але найбільше вразила сказана Президентом з абсолютною щирістю фраза: «Я ненавиджу політику». Людина, яка займається політикою, не може, не повинна ненавидіти політику, як лікар не повинен ненавидіти медицину, а вчитель — педагогіку. Бо не можна успішно займатися тим, що тобі огидне, що тобі неприємне. Сказане Президентом багато пояснює з того, що відбувалося в нашій країні в останні п’ять років. Сподіваюся, що якщо ми переоберемо В.А. Ющенка на другий термін, він обов’язково полюбить політику як справжній професіонал.
P.S. Рідко погоджуюся з соціалістами, але цього разу не можу не пристати на погляд представника СПУ, екс-міністра освіти та науки Станіслава Ніколаєнка про те, що відбувалося в Савелія Шустера: повторне протиставлення сходу та заходу. Країну розривають на частини. Повністю свідомо й цілеспрямовано.
