Ток-шоу Савіка Шустера минулої п’ятниці знову відзначилося скандалом. Студію програми покинули спершу депутати-опозиціонери, а згодом і представники влади. Залишилися одіозні Олег Ляшко, Олесь Бузина і, на відеозв’язку, мер Харкова Геннадій Кернес.
«...Те, що відбувалося в студії, не можна назвати ані обговоренням, ані дискусією. Постійні крики мого колеги Олега Ляшка, виступи із зовсім інших тем, іронічна посмішка ведучого, який не зупиняв цього «колоритного» базару, робили неможливим, або безсенсовим, знаходження у цій студії для людей, які прагнули змістовної дискусії. Так, таке шоу теж має право на існування. І є люди, які хочуть брати в цьому участь. Я не хочу», — так пояснив свою позицію у блозі на «Українській правді» народний депутат Микола Княжицький, який серед інших покинув ефір Савіка Шустера.
Треба сказати, що скандальна ситуація миттєво стала предметом дискусії в журналістському середовищі. Утім, такий розвиток подій — закономірний (хоча дехто може сказати: зрежисований).
«Це закономірний результат ток-шоу Шустера, де заохочуються не найкращі риси тих, хто бере у ньому участь, — зазначив у коментарі «Дню» заступник директора Інституту соціології НАНУ Євген ГОЛОВАХА. — Учасники демонструють свою культуру діалогу, культуру поведінки. У такий спосіб можна на кілька відсотків підняти рейтинг і отримати сумнозвісний результат. Це скандальна програма, яка заохочує прояви дуже низької людської й політичної культури».
Утім, відповідне амплуа закріпилося за програмою Савіка Шустера ще з часів державного Першого Національного. Складно уявити, що залишаються глядачі, які приймають усе, що відбувається у студії, за чисту монету. Інше питання, що з недавнього часу в «Шустер Live» не залишилося конкурентів у телевізійному просторі. А в Україні кількість тих, хто, попри все, залишається вірним телебаченню як джерелу інформації, — достатньо висока.
«Це специфічний формат, який потрібен багатьом глядачам, — говорить Євген Головаха. — У нас, до речі, близько 15 % українців виявляють високу зацікавленість політикою. Це серйозна аудиторія для тих, хто здатен створювати справжні політичні ток-шоу. Але наразі все робиться для того, щоб знищити серйозні й залишити лише скандальні програми такого формату. Все розвивається за російським сценарієм, де в кожну програму запрошують свого Жириновського, щоб спровокувати скандал. І таким чином людей відволікають від серйозного обговорення політичних проблем та спрямовують їхню увагу на низькопробне, досягаючи головної мети — відволікти увагу політично активних людей від реальних проблем».
Фактично скандал в ефірі Шустера повертає нас до банального, але давно назрілого запитання: як компенсувати відсутність адекватного розмовного політичного формату в телепросторі або хто здатен таку програму створити? І чи братимуть у ній участь наявні політичні сили, якщо шансів для порожнього піару та легких рейтингів буде мало, а відповідати доведеться на серйозні й часто неприємні запитання? Зрештою, ми повертаємося до давно обговорюваної проблеми — відсутності українського за своєю суттю, прозоро врегульованого інформаційного простору. І тут відповідальність — як на колегах-журналістах, так і на політиках-демократах, які зараз змушені скандально покидати студії, де грають не за правилами, не маючи платформи для повноцінного спілкування з виборцями.
До слова, голова комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації Микола Томенко та депутат Микола Княжицький закликали колег бойкотувати програму Савіка Шустера. Відмовитися від участі в подібних ток-шоу політиків також закликають головний редактор журналу «Ї» Тарас Возняк, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України, правозахисник, політв’язень Семен Глузман та політичний експерт Костянтин Матвієнко. На перший погляд, такий заклик — цілком слушний. Але він не вирішує проблеми телевізійного вакууму, який виникає натомість. Зрештою, відсутність контакту опозиції з суспільством, відсутність здорової, предметної дискусії між різними політичними силами — це теж не вихід. А який вихід? Напевно, суспільство має продемонструвати наявність потужного запиту на альтернативу ток-шоу Савіка Шустера, а політики — готовність цю альтернативу підтримати.
