Із виконавчим директором міжнародної організації The News Media Coalition Ендрю МОУДЖЕРОМ (Великобританія) я познайомився в автобусі дорогою з Борисполя. Утім, якби не водій (який не знав англійської), я б не взявся перекладати гостеві українські ціни на проїзд і ніякого знайомства не відбулося б.
Це був перший приїзд пана Моуджера до України. Метою його візиту стала участь у Всесвітньому газетному конгресі, про який «День» повідомляв тижнем раніше («Змінюються лише інструменти. Завдання журналістики — бути опорою демократії — незмінне», №159 — 160 від 07. 09. 2012 та «Свобода слова — це свобода не журналістів, а громадян, інтереси яких відстоює вільна преса», №156 від 04. 09. 2012).
Організація, яку очолює Енді Моуджер, відслідковує обмеження діяльності журналістів, які висвітлюють різноманітні події, зокрема й спортивні. До заснування the News Media Coalition пан Моуджер протягом 17 років працював кримінальним репортером The Times.
— Журналіст — це допитлива людина, вимоглива до себе, яка робить усе можливе, щоб залишатися об’єктивною, — говорить Енді Моуджер. — Але нині існує розрив між подіями й мас-медіа, який поглиблюється через зростання популярності Інтернету, а також тому, що телерадіокомпанії продають права на перегляд новин он-лайн. Тож маємо вільні медіа, які змушені боротися за те, щоб знайти собі місце.
— Нині інтернет-сайти популярних газет почали використовувати опцію платного контенту. Як оцінюєте це? Чи має така ініціатива майбутнє?
— Коли медіа вдалися до таких механізмів, кількість користувачів різко зменшилася. У деяких випадках відвідуваність знижувалася на 75 — 90%. Обнадіює те, що медіа вводять лише частковий контроль за своїм контентом, а це повертає певну кількість читачів. Із другого боку, є підстави для позитивних сподівань із двох причин. По-перше, сама аудиторія готова платити за онлайн-контент. По-друге, є сподівання, що динамічний розрив, який наразі відбувається, стане міцним фінансовим підѓрунтям для журналістики в майбутньому. Мас-медіа не зможуть належно виконувати свою роботу без фінансової стабільності, до того ж і суспільство має їх визнавати. Щоб журналістика щодня була солідною, розслідувальною і критичною, потрібно багато грошей. Світ Інтернету, представлений онлайн-журналістами, блогерами, є хорошою основою для цього, однак йому не вдається поки що відтворити всієї потужності новинних редакцій.
— Як часто журналісти у Великобританії зіштовхуються з проблемою свободи преси та обмеженням їхньої діяльності?
— Досить часто. Наприклад, спортивні редактори нерідко розповідають мені, що їхні журналісти борються за можливість узяти інтерв’ю у спортсменів, які обмежують свої зустрічі з медіа. Іноді журналістам дозволено відвідувати прес-конференції, на яких диктофон і камера — заборонені. Тому справді є дуже багато обмежень, які накладаються не тільки на тих журналістів, які пишуть про спорт, а й на тих, хто висвітлює розважальні теми.
— Як можна розв’язати цю проблему?
— Ми як суспільство повинні усвідомлювати всю важливість незалежних і вільних медіа. Якщо це буде зрозумілим для соціуму, то і влада зрозуміє, що вона має захищати інтереси журналістів і що медіа повинні мати можливість вільно створювати новини. The News Media Coalition якраз і бореться за те, щоб медіа були прибутковими і мали повагу в суспільстві.
— Перед Євро-2012 Бі-Бі-Сі відзняла скандальний сюжет із футболістом Солом Кемпбеллом, який закликав британських уболівальників не їхати до України, інакше вони «можуть повернутися у труні». Як у вашій організації відреагували на таку «журналістику»?
— Ми не вплутувалися в цю історію. Але наші принципи зрозумілі: у суспільстві журналістику цінують найбільше тоді, коли вона фактологічна, об’єктивна, ретельна і ѓрунтується на основних принципах якісних медіа. Утім, завжди є спокуса взяти один факт і побудувати навколо нього історію. Тоді обов’язок редакторів — слідкувати, щоб контент, який вони виробляють, не перетворювався на пропаганду. А коли мова йде про події, що відбуваються за кордоном, існує велика спокуса відтворювати плітки, не роблячи при цьому належного журналістського матеріалу. Так могло статися й у випадку із Солом Кемпбеллом.
— Давайте згадаємо скандал із газетою Мердока The News of the World, журналісти якої використовували незаконні методи збору інформації. Як, на ваш погляд, можна покласти край таким явищам?
— Ця ситуація зумовлена передусім високою конкуренцією: зростання інтернет-аудиторії потребує від журналістів більшої оперативності. А підвищення популярності соціальних мереж, зокрема Twitter, робить величезний тиск на журналістів. Але нічим не можна виправдати те, що інформацію здобуто неправдивим шляхом. Дуже важливо, щоб редактори та медіа-власники розуміли це. А для журналіста важливо буди підготовленим до будь-яких викликів. Є чимало випадків, коли молодим медійникам бракувало мудрості й сили волі, щоб належно працювати й іноді казати своїм редакторам тверде «ні».
— Кілька років тому два британські журналісти написали книжку «Лондонград», в якій ідеться про російських олігархів, що емігрують до Лондона з Росії. Однією із причин їхньої зацікавленості саме у Британії є відкрите й чесне правосуддя. Нещодавно закінчилася скандальна судова справа між Березовським і Абрамовичем. Чи вже звикли в Британії до російських багатіїв, які поволі починають інвестувати у британські медіа?
— Англійців хвилює участь російського капіталу у британському бізнесі, зокрема в медіа-бізнесі. Але сьогодні він уже не становить великої проблеми. Із другого боку, відрадно, що навколо є гроші, які може бути вкладено у британську пресу й журналістику. Важливо також і те, що британські редактори дуже сильні морально, щоб тримати планку і стандарти журналістики, чого від них і очікує аудиторія. Британське суспільство не хоче бачити конвертації грошей у політичний капітал за допомогою газетних шпальт. Утім, іноземне фінансування не відображається на редакційній політиці газет Британії, тож я не думаю, що це є якоюсь загрозою.
— Нещодавно Великобританія активувала «список Магнітського». Як, на вашу думку, це може відобразитися на відносинах між Лондоном і Москвою?
— Будучи частиною міжнародного співтовариства, британські дипломати постійно шукають підходи до російського уряду й нагадують йому про важливість дотримання прав людини. Британські ЗМІ є наріжним каменем вільного суспільства, і я думаю, що ми також хотіли б побачити покращення ситуації зі свободою висловлювань у Росії. Те ж саме ми очікуємо і в галузі прав людини.
— Якими є ваші враження від спілкування з українськими журналістами?
— Українські журналісти чітко йдуть шляхом цифрової революції, а також використовують технологічні можливості значно успішніше, ніж у багатьох інших країнах. Однак, фіксуючись на технологіях, не cлід забувати про важливість свободи висловлювань і фактажу — тих постулатів, які прагне захищати наша організація. Тому я хотів би закликати українських редакторів працювати в такому ж руслі і надалі: переходити до нових бізнес-моделей і пам’ятати при цьому про фундаментальну роль журналістики в демократичному суспільстві.
