У липні минулого року генеральним директором медіа-холдингу ZIK став Ігор Туркевич. Очоливши ZIK, він взяв курс на розширення мовлення і збільшення аудиторії, суттєво доповнив лінійку програм. А ще — запросив до співпраці відомих менеджерів, ведучих та журналістів, зокрема місяць тому департамент інформаційного мовлення та інформаційно-аналітичних програм каналу очолила Людмила Добровольська. Саме за Туркевича ZIK почав серйозно позиціонувати себе не як регіональний чи західноукраїнський, а повноцінний національний телеканал. З цією метою у серпні канал переїхав до столичного Міжнародного центру культури і мистецтв «Жовтневий палац», де з’явилося відразу три нові студії.
Однак, очоливши канал, Ігор Туркевич залишається доволі не публічною людиною — він рідко дає інтерв’ю, не бере участі в медіадискусіях. Не тому, що немає що сказати. «Моя позиція, як і редакційної ради каналу, — в наших ефірах», — відповідає медіаменеджер.
«День» зустрівся з Ігорем Туркевичем для інтерв’ю 1 вересня — у символічний день народження каналу ZIK. Чого вдалося досягнути за шість років — з цього починаємо розмову.
— Нещодавно київська студія телеканала ZIK переїхала до нового офісу в Міжнародному центрі культури і мистецтв «Жовтневий палац». Наскільки мені відомо, у новому офісі планують відкрити три студії каналу. З чим це пов’язано? Канал перерозподіляє позиції зі Львова на Київ?
— Є велике бажання доносити наші цінності до ширшої аудиторії — загальнонаціональної. Саме тому два роки тому ZIK переїхав до Києва, де і відкрили столичний невеликий виробничий комплекс. Зі збільшенням проектів на телеканалі — зростає аудиторія. Проте важливим пріоритетом розвитку каналу є його місцерозташування. Оскільки ми канал журналістських розслідувань і прагнемо бути першими в епіцентрі подій, мати доступ до першоджерел інформації та головних «героїв» наших розслідувань — ми шукали місцерозташування нового київського студійного комплексу ZIK фактично біля урядового кварталу. І домовилися про оренду в Жовтневому палаці. 24 серпня з нової студії в тестовому режимі вже виходять в ефір новини «Перші про головне». Протягом вересня та жовтня телеканал ZIK представить кілька нових масштабних проектів вироблених потужностями нового студійного комплексу в Жовтневому палаці. Зараз виробництво активно поєднується з навчанням персоналу. Робимо ставку на виробництво нових телевізійних форматів із застосуванням найкращих новітніх технологій і залученням креативних кваліфікованих працівників.
— Яке майбутнє у львівської редакції ZIKу?
— Залишатиметься корпунктом Західної України. Після відкриття нової київської студії ми позиціонуємо себе як загальноукраїнський канал. Два роки боролися за те, щоб отримати загальноукраїнську цифрову ліцензію. На сьогодні вже є домовленість з одним із телеканалів. І з жовтня ми будемо мовити на всю країну.
— На початку вересня канал відзначив шосту річницю свого існування. На вашу думку, що найбільше вдалося досягнути за цей час?
— Наш внесок у розвиток громадянського суспільства — це головне досягнення. До нас звертаються тисячі людей, щоб ми посприяли у вирішенні тих чи інших проблем. Телеканал ZIK — це незалежний медіаінструмент тиску на корупціонерів і владу, яка саботує. Нас знають і нам довіряють. Народ прагне якісних змін, хоче змінюватися сам і вимагає відповідних змін від влади. Українці втомилися від «договорняків» і прагнуть цивілізованих правил гри. Коли вони бачать у наших розслідуваннях, як інші борються з хабарництвом, тотальною корупцією тощо, вони самі йдуть цим шляхом. Найбільший внесок каналу — допомога в розвитку громадянського суспільства і підтримка цінностей Революції Гідності. До певної міри ми виступаємо інструментом контролю з боку громадянського суспільства за діями влади. Ми зробили понад три тисячі інформаційних запитів із ключових проблем у нашій державі. Справи не рухаються. Але ми не зупинимося. І в цьому нам допомагають журналісти-розслідувачі.
— Відомо, що з каналом перестав співпрацювати відомий журналіст-розслідувач Денис Бігус. Поясніть, будь ласка, чому зникли «Наші гроші»? І чи плануєте запускати нові проекти з журналістських розслідувань, адже ZIK і надалі позиціонує себе як один із головних каналів із розслідувань?
— З Бігусом ми працювали три роки. З ним була попередня домовленість, що ніхто не буде втручатися в редакційну політику його проекту і не змінюватиме взаємних домовленостей. Скажу відверто, за три роки співпраці умови змінював лише він. Попри те, що канал ніколи на нього не тиснув, Денис все одно хотів бути максимально автономним. Ми пішли на це. Погодилися співпрацювати з ним через спеціально зареєстровану громадську організацію — ТОМ 14. У якийсь момент зрозуміли, що для нього громадська діяльність важливіша, ніж професійна журналістика. Ми маємо досвід із Дмитром Добродомовим, коли в результаті з топ-менеджера каналу отримали народного депутата, який використав ресурс і бренд каналу у своїх цілях. Канал фактично було перетворено ним на передвиборчий штаб конкретної політичної сили.
Загалом із Денисом Бігусом розійшлися цивілізовано, по-людськи. Якщо у нас виникнуть спільні ідеї нових проектів-розслідувань, що підуть на користь державі, — ми готові повернутися до співпраці.
Ми й надалі будемо робити акцент на розслідуваннях (наш слоган — головні розслідування країни). Запускаємо проекти, які спеціалізуються на конкретних темах: військовій — «Стежками війни», будівельній — «Житлоблуд», фінансовій — «По той бік», «Злодії в законі»... Журналісти глибше будуть занурюватися в тематичну специфіку, отримуватимуть більше ексклюзивної інформації. Це дає можливість залучати ширше коло експертів на ту чи іншу тему й підсилювати журналістські розслідування обговоренням проблем в інформаційно-аналітичному жанрі.
— Нещодавно на каналі стартував цікавий спецпроект «Під грифом Матіос». Він відразу викликав резонанс. Тема проекту — надміру важлива та актуальна. Безумовно, має бути відповідальність за такі неймовірні втрати на війні. Але, чи не здається вам, що відповідальність має нести не один Матіос? Як же головнокомандувач, керівництво ЗСУ, генеральний прокурор... Як можете відповісти на закиди в блогосфері, мовляв, ZIK просто «мочить» військового прокурора?
— Це може здатися, що вийшов окремий фільм-розслідування. Якщо простежити, то спецпроект — складова ланка інших розслідувань військових злочинів. Дивіться, проста людина мислить так: пройшла революція, прийшов новий прокурор — всі злочинці будуть сидіти в тюрмах. Один прокурор приходить — повний саботаж. Нічого серйозного не зроблено. Приходить другий прокурор — те ж саме. Приходить третій прокурор — Шокін — усе суспільство на дибах, всі говорять про неймовірну корупцію. Нічого зроблено не було.
Взяли військову тему, бо це зараз болить суспільству. Кожного дня гинуть люди. Це не кланові інтереси, а долі людей. І тут саботаж у військовий час — просто неприпустимий. Днями була чергова річниця трагедії під Іловайськом. Хтось поніс покарання? Скільки днів російська армія тоді збирала під кордоном війська? Де розвідка? Російські війська перейшли наш кордон... Далі — де розвідка? Ворог замикав кільце. Де розвідка? Розвідка була. Доповідала в штаб. Хто тоді за трагедію винен? Щонайменше 30 людей мають сісти в тюрми. Якщо цього немає — то мова йде про корупцію на найвищому рівні. Це — типова зрада державних інтересів. І коли сьогодні такий саботер, як Матіос, розповідає, що в усьому винен Путін, — це смішно. Так, він агресор. Але люди гинуть не лише тому. Нині звіти військового прокурора — це піар-акції, а не результат реальної роботи. То затримають якогось солдата за малий хабар чи мародерів у погонах. Це що — рівень військового прокурора? Ми й далі будемо тиснути. На всіх фронтах. До речі, можу проанонсувати наступну прем’єру: 14—15 вересня фільм «Непрощені» — про наших президентів, які зраджували державні інтереси протягом 25 років і довели країну до війни та втрати території. Як здавали державні підприємства у приватні руки? Як створили в країні олігархат? Все це — у стрічці.
Зараз екс-президенти витрачають мільйони на свій піар, на своє відбілювання. Розповідають, які вони мудрі, які правильні рішення приймали. Як без них нічого не обійдеться сьогодні. Чомусь Кучма від імені України (у якому взагалі статусі?) веде перемовини в Мінську... з Медведчуком. Чи не ми проти Кучми робили революцію в 2004 році? Чи не нам Ющенко обіцяв посадити злочинців у тюрми? Про все це суспільство не має забувати. Кожна людина, яка збагатилася незаконно з державного бюджету, має сісти в тюрму. Можна сказати, що ми чекаємо нормальної влади, яка вибудовуватиме співпрацю з людьми мовою закону і моралі. А поки — максимально візуалізуємо правопорушення у кричущих темах — це будуть докази в майбутніх кримінальних справах.
— Частина журналістів в українській медіасфері активно продовжує закликати колег та суспільство загалом боротися з «мовою ворожнечі». Передовсім — не називати озброєних людей у так званих ДНР/ЛНР терористами. Натомість українських військових, на думку адептів боротьби з «мовою ненависті», у ЗМІ не можна називати «героями», «захисниками» чи «нашими воїнами». На вашу думку, чи повинен журналіст у своїй роботі проявляти громадянську позицію?
— Безумовно. Тут взагалі немає варіантів. Ти або зі своєю країною, або — проти неї. Мене дивує позиція інша. Ми два роки воюємо, а канали, які належать олігархам, котрі мають відверто проросійські погляди і займаються бізнесом із країною-агресором, — вільно почуваються і продовжують працювати. Часто — всупереч інтересам країни. Все це тхне саботажем. Просто зрада — це факт, а саботаж у нас — ніби допустима річ. Російські спецслужби, схоже, мають вплив на наших чиновників, і ті саботують роботу.
Чому Національній раді з питань телебачення і радіомовлення не надати достатньо повноважень, а то вона вже два роки нічого не може зробити з каналами «Інтер», «Україна»?
Я вже мовчу про те, що в нас у медіасфері є ресурси, які працюють на ворога і не приховують цього.
— Не можу не поцікавитися питанням, яке турбує багатьох медіаекспертів. Останнім часом у медіахолдингу ZIK відбулася низка змін топ-менеджменту. За останні півроку три генеральні продюсери змінилися. З чим це пов’язано?
— Це робочі моменти. Ми розійшлися з Віталієм Докаленком. Він дуже вперто хотів роботи інший ZIK, ніж його бачила загальна редакційна рада каналу. Ми бачимо канал — каналом розслідувань, і більшість контенту має бути зорієнтована на реалізацію саме цієї ідеї — і новини, і програми, і спецпроекти. Він же хотів рухатися в більш розважальному напрямі. Віталій Докаленко — неймовірний фахівець із розважальних форматів. Але це не наш шлях. Потім до нас прийшла Світлана Коляда. Вона була зорієнтована на новини і повела канал шляхом перетворення на ще один інформаційних бренд. Її «внутрішня кухня» забирала більше часу, ніж суто виробництво та робота на кінцевий результат. Тому зі Світланою Колядою теж розійшлися. Нещодавно генеральним продюсером призначили Ольгу Бенеду. Вона більше року працювала керівником департаменту журналістських розслідувань. Фахівець, який поєднує всі ті якості, які потрібні саме телеканалу ZIK: мультимедійний телевізійний спеціаліст високого рівня, який дуже добре орієнтується в різних складових виробництва, в сучасних медійних трендах, зважає на індивідуальні особливості телеканала як унікального явища на медіаринку. Вона розробила і запропонувала концепцію та маркетингову стратегію телеканалу ZIK, яка була прийнята редакційною радою холдингу. Попри екстремальні виробничі обставини обрана стратегія стала давати перші результати. Її називають «маленьким диктатором» і серцем проектів водночас. Вона сама ніколи не зупиняється і нікому не дає розслаблятися на каналі (потрібно вчитися, розвиватися, рости і створювати конкурентний телевізійний продукт). Все виробництво контенту під керівництвом Бенеди зорієнтовано на реалізацію основної ідеї каналу — головні розслідування країни.
