Наступним на екрані 22 жовтня з’явиться спецпроект головного «телемана» «1+1» Юрія Макарова.
— У якому напрямку ви маєте намір працювати в документальному спецпроекті? Яку тему ви обрали для прем’єрного показу?
— У рамках «Телеманії», виходячи з її концепції, ми вже робили документальні фільми: про пам’ятник Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр., що іменується в просторіччі «бабою», фільм про загибель Успенського собору. Проте ці роботи все-таки ближчі за форматом до телепередачі, де є студія, є ведучий. Тепер же ми намагаємося звести до мінімуму розмови в студії, однак розуміємо, хоч би яким був документальний фільм, він усе-таки телевізійний. Його відмінна риса — наявність ведучого в кадрі, який дозволяє глядачеві співставити себе з подіями, що відбуваються. І першу програму буде присвячено вбивству Столипіна.
— Чому саме ця тема вас зацікавила? Якщо я не помиляюся, ви до неї вже зверталися в одній із «Телеманій».
— Ця тема цікава для нас із декількох причин. По- перше, вбивство Петра Столипіна сталося в Києві. По- друге, це чистий детектив, з інтригою, з таємницею, зі спецслужбами, із самотнім бійцем і трагічним фіналом.
— Ви, звичайно, будете використовувати якісь архівні документи?
— Так, адже слідча справа Багрова перебуває в Києві, а, наскільки мені відомо, більшість людей, які займалися цією темою, якось обійшлися без неї. Для мене особисто ця справа криє в собі якусь психологічну загадку, пов’язану з особистістю Багрова. Судіть самі: успішна молода людина перед якою, якби не революція, було відкрите блискуче, безбідне життя. Син мільйонера, юрист-початківець, він робить кілька абсолютно незрозумілих iз погляду простої, нормальної людини речей. Зв’язується з революціонерами, йде в охранку і добровільно, без примусу, «стукає» на своїх товаришів. Чому? Є гіпотеза такої поведінки. Гіпотеза значною мірою психологічна. Відповідь, по-моєму, можна знайти саме в психології чи то жалюгідного чоловічка, який заплутався, чи то героя-революціонера, чи то романтичного, зловісного персонажа.
— А як ви самі оцінюєте вбивцю головного героя вашого фільму?
— Це — Раскольнiков із доданими елементами суїциду. Дмитро Багров із 1911-го по 1917 рік був досить популярною особистістю. Він був, та й залишається одним із найцікавіших і найрезультативніших терористів ХХ століття. Для мого покоління він, абсолютно очевидно, є стукачем. Ми серед усього цього жили. Важко зрозуміти, чому така величезна частина країни «стукала» на іншу частину країни? Я не беруся відповісти на це запитання, але для мене це можливiсть торкнутися таємниці. Одне для мене є очевидним: одним із родоначальників тероризму є не Брут, а Родіон Романович Раскольнiков , а батьківщина тероризму в його сучасному вигляді — Росія. І це не можна пояснити ніякими соціальними, політичними, економічними процесами. Це продукт тієї моралі, за якою «можна все».
