Після того як керівник «UA: Перший» Зураб Аласанія написав заяву на звільнення, декілька медіаактивістів та журналістів під орудою народних депутатів заявили про загрозу створенню в Україні суспільного телебачення і навіть створили коаліцію «За суспільне мовлення».
Створення «українського аналога Бі-Бі-Сі» є справою доброю та потрібною. Але за теперішніх умов в Україні цей процес став надзвичайно конфліктним. Причому протистояння ми можемо спостерігати зовсім не за лінією суспільство — влада, як можна було очікувати.
Профільні відомства й парламентські комітети на словах підтримують створення суспільного мовника. Суспільству загалом байдуже — здебільшого глядачі взагалі нічого не знають про прийдешнє переформатування державного телемонстра в нібито сучасну телекомпанію. Чомусь скандал триває всередині так званої медіатусовки, і створення коаліції «За суспільне мовлення» викликало неабиякий потік злобних коментів з боку представників журналістської спільноти й активістів. Ініціаторів «коаліційної угоди» в чому тільки не звинувачували і куди тільки не посилали!..
Причин для такого зміщеного конфлікту декілька.
Перша — криза довіри до драйверів процесу перетворення колишнього УТ-1 на суспільне телебачення.
Якщо знов посилатися на стандарти Бі-Бі-Сі, то цінність №1 Британської телерадіомовної корпорації — це довіра: «Довіра є основою Бі-Бі-Сі: ми незалежні, неупереджені й чесні».
Але чи викликають довіру в колег та громадян деякі інформаційні проекти деяких засновників коаліції «За суспільне мовлення» із «Громадського ТБ» та «Української правди»? Як бути з «секретними тюрмами» СБУ — абсолютно пропагандистською конструкцією, яка викликала обурення і в медіасередовищі, і серед глядачів та читачів?
Друга проблема — це питання до професіоналізму тих, хто зараз очолив рух за створення суспільного мовника. І питання не в умінні писати статті чи знімати сюжети, а в розумінні ролі й завдань медіа в сучасному світі й в Україні зокрема.
Місія Британської телерадіомовної корпорації, на стандарти якої орієнтуються всі медіаактивісти, складається з одного речення: збагатити життя людей програмами та послугами, які інформують, просвіщають і розважають.
Безумовно, на «UA: Перший» є програми, якими канал може пишатися. Але чи стали місія та цінності Бі-Бі-Сі дороговказом для всіх проектів телеканала, який перебуває в процесі перетворення на суспільне телебачення?
...На українському блокпості скоєно вбивство. Випадковим свідком виявилась дівчина із Донецька, котра зняла злочин на телефон. Донеччанка ховається, а потім друг-волонтер пересилає її посилкою до Києва... Вона потрапляє до двох киян — «мажора» та «ботана» (це головні герої серіалу). Злочинці (АТОшники, за задумом режисеру) переслідують відважну дівчину і хочуть її вбити. Але вона сама застрілює свого переслідувача. Її нові друзі намагаються розчленувати труп кухонною сокиркою, але не наважуються, натомість потім топлять убитого в річці з тазиком бетону на ногах і каменюками за пазухою.
Такий сюжет кількох початкових серій молодіжного українського серіалу «5baksiv.net», який зняв «UA: Перший» за підтримки Міністерства закордонних справ та співдружності Великобританії спільно з BBC Media Action.
Чому британці спонсорували саме такий, м’яко кажучи, контроверсійний серіал — невідомо. Думаю, просто не переглянули уважно сюжету (серед режисерів та авторів сценарію британців немає, це місцева самодіяльність).
Такий от приклад чорнухи на каналі, який перебуває в процесі перетворення на телебачення рівня Бі-Бі-Сі, демонструє, що розуміння справжньої місії та цінностей загальнонаціональних медіа в Україні катастрофічно бракує.
Третя проблема, яка пов’язана із взаємовідносинами ЗМІ та владних структур, — це вільне трактування поняття незалежності медіа з боку лобістів створення українського суспільного телебачення.
Згідно з критеріями ОБСЄ, головним індикатором незалежного ЗМІ є відсутність впливу на його діяльність влади та політична незаангажованість. Але ж до засновників коаліції «За суспільне мовлення» увійшло декілька народних депутатів, які мало того, що є представниками однієї з гілок влади, вони ще й належать до правлячих фракцій! Тобто «український аналог Бі-Бі-Сі» ще на зорі свого існування не просто потерпає від політичного впливу представників влади — воно само є чинником політики.
І це, на жаль, створює ту саму ситуацію, від якої застерігала свого часу речник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня М’ятович: «Однією з основних цінностей сучасних медіасистем в Європі є дуалістична система мовлення, яка складається із суспільного мовлення та приватних ЗМІ. Свобода засобів масової інформації ґрунтується на сильній та незалежній дуалістичній системі, а не на її збочених підробках».
