Stand-up comedy, в якому так активно працює на каналі «1+1» Comedy Club.UA, — жанр молодий. І модний. А ще — напористий, агресивний, антиформальний і вільний. Йому не більше півсторіччя — якщо за світовими мірилами. А на Україні Comedy Club.UA 10-го червня виповнюється... рік. Ось таке немовля з ве-е-е-ликим словниковим запасом. Якого «охороняє», а точніше, веде простором ефіру «1+1» офіційний Ангел — не охоронець, але Педан.
— У червні відзначатимете річницю Comedy Club.UA. Як ви відсвяткуєте цю подію? Чи не думаєте впровадити якусь традицію з цього приводу?
— Поки що це секрет. Але буде щось дуже незвичайне, цілком можливо, це переросте в традицію. На річницю у нас випадає вечірка в «Арені», вона буде святково-тематичною та дуже незвичайною.
— Ви самі собі вигадували сценічний камеді-псевдонім?
— Це унікальний випадок, коли спершу з’явився одноразовий сценічний образ, який надалі став постійним у Comedy UA. На першу зйомку ми вирішили, що ведучий повинен відрізнятися від решти резидентів, у нього повинен бути якийсь тематичний костюм. Так як костюмами «Bat Man» і «Ніндзя Черепашки» вже скористався Поплавський, залишився лишень образ «Ангела». Ніхто не замислювався, що знайдений образ стане постійним. Його, здається, запропонував наш дизайнер. Камеді асоціюється із чимось досить гострим або навіть вульгарним, а тут — промінь світла, який незрозуміло звідки взявся. Після першого циклу зйомок подумали — може, залишити й надалі?
— Із того першого разу костюм якось змінився?
— Так. Найцікавіше розпочалося потім — коли ми вирішили залишити крила й почали варіювати сам костюм. Спершу мій Ангел був таким, який трохи підгуляв, із пляжу — у шльопанцях, у коротких білих бриджах, білій майці, із крилами. Були варіанти, що Ангел буде в домашніх умовах — наприклад, у халаті. Або Ангел- шахтар — із замурзаним обличчям і крилами. У той же час для нас це був стьоб. Зараз я вже зрісся з цими крилами.
— Ви — ведучий Comedy Club.UA. Ця посада була «завойована» в конкурентній боротьбі чи ви були єдиним претендентом?
— Мене запросили на кандидатуру ведучого одразу. У КВН мені також часто перепадала ця місія. Якимось чином хлопці вирішили, що потрібен ведучий, і я їхав саме на цю роль. Коли почалися переговори з телебаченням із приводу зйомок, то постало питання щодо української мови під час ведення програми, оскільки спочатку я вів російською. Згідно із законом про телерадіомовлення ведучі повинні говорити українською мовою. У нас це роблять не всі, але я потрапив під ту категорію, кому слід було б. Для мене почався перехід на українську. Я сам із Хмельницького, тому мову знав, але практика проведення — це дещо інше. Я почав активно спілкуватися українською вдома, з друзями. Мене дуже підтримав Сергій Притула «Тернопільський Сірий», який брав мене на українські тусовки. Пам’ятаю, напередодні одних зйомок ми з ним пішли до пабу подивитися футбольний матч за участю збірної України й там зібралася саме українська тусовка. Таким чином, хильнувши келих пива, почався процес адаптації до української мови.
— Спершу не загубилася легкість ведення, жартів?
— Я для себе зрозумів, що українська настільки багатогранна, красива й багата мова, що вирішив вивчити її досконально. Зараз продовжую займатися на постійних тренінгах, читаю книжки, намагаюся пізнавати нові слова. Українська класична мені вже близька, але хочеться ще оперувати модними сучасними зворотами та слівцями. Спершу було проблематично говорити, спілкуватися. Але це було легше, ніж писати українською! Це окреме мистецтво. Перший час доводився перекладати жарти українською. Потім мені здалося, що цього недостатньо — адже завжди розумієш на слух, що текст адаптовано. Зараз набагато легше — спочатку намагаюся мислити українською.
— Хто ухвалює рішення у вашій команді з приводу програмного наповнення?
— Які розумні слова... Не кажіть нашим резидентам, що це так називається, щоб мозок «не порвати». А взагалі у нас є свої редактори: Антон Лірник і Андрій Молочний, а під час зйомок нам допомагає та дає поради гуру — Михайло Марфін. Він приїздить безпосередньо на зйомки телепроекту для телевізійної редактури. Марфін повністю пішов із КВН і курирує зараз і московський Камеді й українському допомагає. У цієї людини такий стаж, що він навіть не мав необхідності пристосуватися до цього формату.
— Чим займалися до Comedy Club.UА?
— Ще у школі займався народними танцями у професійному колективі. Так що непогано побачив світ і був у хорошій фізичній формі. Потім якось у 9-му класі заснували КВН у школі — усім сподобалося. Ми виграли перше місце у Хмельницькому, поїхали кудись. Вже у школі почав грати за університетську команду «Три товстуни». Спочатку — на підтанцьовці. Потім зіграв одну гру на виїзді з «Трьома товстунами» та поїхав до Іспанії танцювати. За цей час моя команда КВН устигла здобути титули, стали чемпіонами й трохи про мене підзабули. Я не засмутився. І якимось чином потрапив іще у дві університетські команди, почав грати за них. Були курйози, коли в одній грі зустрічалися обидві мої команди й довелося кидати жереб, щоб вирішити — за кого грати. У цей час «Три товстуни» потрапляють до Сочи, у Відкриту Лігу, бачать мене під час гри та кажуть: «О, так це ж наш малий!» І забирають назад до себе. Із 1999 року почалася моя повноправна участь у «Трьох товстунах».
— Формат Comedy Club — це досить вузька глядацька аудиторія. Як ви думаєте, хто ваш глядач?
— Обмежень немає. Усі, хто не бояться дещо нахабного, може, навіть зухвалого, актуального та доволі-таки специфічного гумору. Тим більше, ми нікого не примушуємо нас дивитися, дивляться ті, кому подобається.
