Усього їх чотирнадцять — тих пар, у які автори проекту — Олександр Роднянський та Юрій Макаров заримували найвідоміші «обличчя» України ХХ століття, відшукавши їм «аналоги» у світовій культурі. Олександр Довженко — Федеріко Фелліні, Василь Стус — Федеріко Гарсіа Лорка, Микола Яковченко — Ж. М. Бурвіль... Ідея була чудова, але треба було знайти ту оптимальну графічну форму, яка б не відволікала від змісту, а зображально насичувала його. Рішення, до якого прийшли Ольга Захарова, арт-директор відділу дизайну каналу, разом із дизайнерами Олександром Корєшковим та Сергієм Горобцем, на перший погляд виявилося традиційним і простим: вертикально поділений екран представляє двох героїв одночасно. Той, про кого йде мова, «оживає» в хронікальних кадрах, тоді як паралельний герой застигає у фотографії і — навпаки. Та ця простота виражальних засобів, вивільнивши простір для глядацьких асоціацій, надала матеріалові глибину: герої кожного ролика наче ведуть діалог, який навряд чи був можливим у дійсності, але який відбувається у віртуальній реальності.
Микола Амосов — Крістіан Барнард. «Майстерність одного хірурга рятує тисячі людських життів».
З цієї пари розпочався цикл — і тому вона була найскладнішою у виконанні. Окрім пошуків зображувального рішення, багато часу пішло на пошук відповідних хронікальних кадрів. У багатьох виникало запитання, чому в цьому проекті Амосова, як і Параджанова, називають українцем, коли кожному відомо, що перший — росіянин, другий — вірменин. «Ми свідомо пішли на це. Доля цих людей була пов'язана з Україною, їхній внесок у нашу культуру надзвичайно вагомий», — каже Юрій Макаров.
Марія Приймаченко — Сальвадор Далі. «Глибини народної пам'яті — на поверхні полотна».
Сама ідея створити подібний проект з метою вписати Україну в контекст світової культури належить Олександрові Роднянському. Під час однієї з автобусних подорожей на відпочинку вони разом з Юрієм Макаровим замість того, щоб милуватися пейзажами, що пропливали за вікном, склали попередній список із 50 осіб, які уславили нашу країну. Пари-симетрії вишукували за асоціаціями. Художниця-примітивіст і всесвітньо відомий професіонал пензля — це, скоріше, антиподи. Несподівана спорідненість цих двох особистостей відбилася в підсумковій формулі, яка варта багатьох досліджень.
Віра Холодна — Марлен Дітріх. «Часи випробувань, вигнання — вже ніщо не знищить образ кохання на кіноплівці».
Цього року на конференції Асоціації дизайнерів у Сан- Франциско проект «Ти не один» отримав «Срібну піраміду», випередивши таких медіа-гігантів, як Бі-бі-сі, SBS. Хоча для всіх це було сюрпризом. Адже запропонований «1+1» продукт був максимально звільнений від усіляких комп'ютерних «наворотів». «Професіонали оцінили в першу чергу ідею і адекватні засоби її втілення», — вважає Ольга Захарова.
Сергій Параджанов — Акіра Куросава: «Звідки з'являється людина, здатна цілому світу розповісти про свій народ?»
Кожен сюжет закінчується слоганом каналу «Ти не один», авторство якого також належить головному продюсерові каналу Олександру Роднянському. Якщо у загальній іміджевій рекламі каналу ці слова спрацьовують як момент ідентифікації «1+1», то цей хронікальний проект розкриває подвійне «дно» його змісту, по-перше, викликаючи почуття гордості за власну країну, по-друге, нагадуючи, що для кожного з нас існує своя симетрія в цьому світі.
Амвросій Бучма — Лоуренс Олів'є. «Скільки трагічного в житті — і як мало людей, здатних втілити трагедію на сцені».
Над проектом працював невеличкий колектив. Та на закономірне запитання, чому немає титрів, Ю.Макаров зауважив, що то був би довгий список, адже в ньому слід було б вказати всіх, хто допомагав під час технологічного процесу, хто підказував, де можна знайти необхідний матеріал, хто, використовуючи свої зв'язки, діставав його. «Розмитість поняття авторського начала, колективність — це особливість телепроцесу»,— робить він висновок.
Наталя Ужвій — Анна Маньяні. «Жінка може витримати все, але що треба зробити, щоб не випробовувати її сили?»
Сила жіночого характеру, втіленого на екрані. Жіноча доля самої Наталі Ужвій склалася доволі щасливо, але в пам'яті глядачів вона назавжди залишилася Оленою Костюк з «Райдуги» Марка Донського. Велику ж італійську актрису ми переважно знаємо за її ролями трагедійного плану. «Коли підбирали ці пари, ми не очікували, що всі погодяться з нашою версією. Ми мали надію на зустрічну роботу глядача, — каже Ю.Макаров і продовжує: — Якою була реакція глядачів? Статистики, на жаль, не ведемо. Здебільшого дізнаємося про враження з листів — вони бувають несподівані, але всі — схвальні. Реагують в основному на несподівану «людську» риму».
На фестивалі в Сан-Франциско демонструвалися 12 сюжетів проекту. На сьогодні їх існує вже 14. Автори цього хронікального серіалу планують продовжити роботу над ним, не обмежуючись видатними діячами культури, науки та спорту. Але хто саме буде героями — тримають у таємниці. Проект століття на «1+1» триває...
Уже рік на каналі «1+1» демонструється хронікальний проект «Ти не один». Ми звернулися до авторів цієї роботи з проханням розповісти про створення та перспективи цього багато в чому дискусійного, але, безперечно, художньо досконалого телепродукту.
