Найбільші українські медіа-групи звернулися до державних регуляторів інформаційного простору та Міністерства культури з вимогою спростити чорний список російських акторів і персон нон-грата, з якими в нашій країні заборонено транслювати художні фільми та телесеріали. А також закликали СБУ чітко розтлумачити критерії, за якими цих персон кіноіндустрії з країни-агресора (!) забороняють. Фактично, наші канали виступили на захист російського телесерійного фаст-фуду. І той факт, що заборонені для показу російські персони публічно підтримали анексію Криму, незаконно перетинали кордон України чи навіть виступали з концертами на підтримку псевдо-республік «ДНР»/»ЛНР» — українських телевізійників, схоже, не турбує.
«Висловлювати приватні думки про те, що хтось підтримав анексію Криму чи ні — це, наголошую, приватні думки людей. А ми самі повинні приймати рішення, як до цього ставитися, — заявив Володимир Бородянський, голова правління StarLightMedia.
І приймають такі рішення: попри повну зневагу до України, зазіхання на державний суверенітет та територіальну цілісність, підписи під листами на підтримку політики воєнної агресії Путіна... наші канали просять дозволити знімати і транслювати російських акторів. Більше того — своє право на показ заборонених російських фільмів обіцяють відстоювати в судах.
На ініційованому «1+1 медіа» круглому столі «Підхід до формування чорних списків акторів і персон нон-ґрата», який 2 березня відбувся на столичній кіностудії Film.ua за участі українських телевізійників та кіновиробників, складалося враження, що ти потрапив у паралельну реальність — країну, де немає війни, де не анексовано частину території, не було тисяч загиблих патріотів...
Тут все до банального просто: наразі 83 російські актори потрапили до так званого чорного списку, і трансляція фільмів та серіалів з їхньою участю заборонена. «Чому саме ці актори?», і «Навіщо взагалі будь-які заборони російських митців, якщо Україна офіційно не перебуває з Росією у стані війни?» — відповісти на ці запитання телеіндустрія викликала «на килим» Держкіно, яке видає прокатні посвідчення картинам, Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, яка регулює інформаційний простір, і Міністерство культури України... Запрошували ще голову СБУ, але з цієї структури ніхто не прийшов.
«ПОВЕРНІТЬ ДЕПАРДЬЄ!»
Телевізійники бідкалися, що їм спочатку заборонили показувати російські серіали, які пропагують військові і силові відомства країни-агресора, потім заборонили всі російські фільми, зняті з початку 2014 року... «Індустрія з цим змирилася, — говорить генеральний директор «1+1 медіа» Олександр Ткаченко. — Як бути з тим, коли мова про чудову комедію чи мелодраму за участі Жерара Депардьє?».
«З процедурної точки зору — якщо особа становить загрозу національній безпеці, то це сфера кримінального провадження. Якщо людина скоїла кримінальний злочин — це повинно бути доведено судом. Але, на жаль, нинішнє кримінально-процесуальне провадження допускає вибіркові вироки, — поділився своїм розумінням українського законодавства Сергій Созановський, cпіввласник FILM.UA Group. — Наприклад, чотири фільми Романа Балаяна випадають з показу, бо там фігурували люди зі списку. Фільми про Чорнобильську катастрофу, зняті в Україні і українськими компаніями, також, на жаль, потрапили в цей список. У продакшенів, у каналів немає ніяких гарантій, що при створенні серіалу, фільму, будь-якого аудіовізуального твору в ці списки не може потрапити людина, яка, можливо, поки що нічого страшного не накоїла для національної безпеки, але теоретично може накоїти в майбутньому. Якщо ми в стані війни — давайте зробимо де-юре цю історію».
«ЗА ЩО ЗАБОРОНИЛИ ТАЛИЗІНУ ЧИ ГАФТА?»
Найбільш категорично проти будь-яких заборон російських акторів виступив Володимир Бородянський. Однак він прийшов на круглий стіл, будучи абсолютно переконаним, що йдеться про три тисячі акторів. Коли ж присутні журналісти пояснили, що до списку внесено лише 83 персони, телеменеджер зауважив: «Це не змінює суті справи». «Заборона показувати російських акторів не є критичною для українського ТБ. Заборонили, то й заборонили... Ми якось проживемо. Але в моєму розумінні — є принципи, від яких не можна відступати, — бідкався Бородянський. — Яку цивілізацію ми будуємо? Якщо за західними принципами, то ми не можемо карати людей за їхні думки. Думки і дії — це різні речі. Це основний принцип демократії. Другий принцип — дотримання законних норм і процедур. Наприклад, кримінальна відповідальність за законом передбачена у випадку заперечення факту Голодомору як геноциду українського народу. А от висловлювати думки про те, що хтось підтримав анексію Криму чи ні — це приватні думки людей. От за що заборонили Тализіну чи Гафта?»
— Ви взагалі чули, що вони публічно говорили про Україну? «Крим — це була наша територія» — так російська акторка Тализіна розповіла, чому підтримала Путіна, — перебили Бородянського активісти руху «Відсіч».
— Яка різниця?! Говорити — це не діяти. Це її приватна думка, — не заспокоювався Бородянський.
Частку конструктиву спробував повернути у «дискусію» Олександр Ткаченко: «Потрібно розділяти такі речі, як понятійні і життєві. Коли ми знаходимося в стані де-факто війни з Росією — дії, направлені на захист інформаційного простору, певною мірою виправдані. Але де-юре — у нас немає війни з Росією. Ми насправді переживаємо достатньо непростий період. Єдине, чого мені дуже хотілося б, щоб він був використаний, в тому числі представниками виконавчої влади, для визначення якісних нормативів. Складно сказати, чим керувалось СБУ при створенні чорних списків — чому занесли ту ж Тализіну, а не занесли Міхалкова, чому не занесли Кісельова, а занесли того ж Гафта? Якщо ми будуємо свідомо європейську демократичну державу, маємо користуватися буквою і духом закону».
Претензії Ткаченка дійсно не безпідставні, і деяких одіозних українофобів, як Міхалков, у згаданому списку чомусь немає. А от картини того ж Балаяна та інша радянська класика кіно — забороняється. За логікою речей на ці запитання мали б відповісти представники державних органів, які регулюють національний інформаційний простір. Натомість вони... почали виправдовуватися перед телеменеджерами, що жодного відношення ні до згаданих списків, ні до заборон взагалі не мають. Спочатку Уляна Фещук, заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, стала на бік ТБ, відхрестившись від заборони російських акторів: «Національна рада жодного листа щодо включення осіб до чорного списку не направляла — ні в Мінкульт, ні в СБУ. Ми ведемо спілкування щодо того, щоб виробити критерії. Ми ж вийшли з бізнесу і розуміємо абсурдність цього всього переліку». А потім Пилип Іллєнко, голова Державного агентства України з питань кіно почав виправдовуватися: «Ми є лише виконавчою ланкою, яка, згідно з законом, не має жодного стосунку до формування цих списків. Розумієте, ми отримуємо списки від Мінкульту в письмовому вигляді разом з листами, які нам надсилають до виконання. В роботі ми керуємося ними...»
Коли «дискусія» дійшла до чергової точки кипіння, Фещук взагалі зізналася. Виявляється, вже після анексії Росією Криму та війни на сході Нацрада не вимагала, а просила ТБ не показувати українофобів у своїх ефірах. І не тому, що це морально неприйнятно, а щоб... не було законодавчіх змін, які всім ускладнюють роботу. «Чому взагалі з’явилися ці списки? — емоційно зауважила Уляна Фещук — Бо медіа-групи не реагували на наші прохання не показувати фільми про російський спецназ, бо це виллється в активні дії законотворців. От воно і вилилось. І додався пункт про заборону осіб, які загрожують національній безпеці».
Під кінець зустрічі активісти з організації «Відсіч» спробували закинути телеменеджерами, що показ на їхніх мовниках осіб, які в українців асоціюються з анексією частини території, військовою агресією РФ, війною на сході та тисячами смертей наших героїв-воїнів, з моральної точки зору неприйнятно. Мовляв, навіть якщо наше законодавство недосконале, а СБУ дійсно не звітує (і чи повинне?) щодо своїх критеріїв до заборон — які критерії у них, українських телевізійників, котрі жодного фільму не можуть зняти в Україні без російського актора; і жодного дня заповнити свою сітку без російського серіалу? Однак відповідей не було... ТБ вкотре не почуло своїх глядачів. Виходячи з чергової безрезультатної «дискусії», один з активістів зітхнув: «Через провал національної політики у телегалузі невдовзі за прикладом «Інтера» на всіх каналах українців почнуть прямо посилати матом».
...В Україні сьогодні модно критикувати Захід за слабкі позиції щодо Росії, дискусії про відмову від санкцій чи їх пом’якшення. Інколи — взагалі за спробу вести з Росією цивілізаційний діалог. Сама ж Україна продовжує економічно-торговельні відносини з окупантом та не розірвала дипломатичних. Ще більш цинічним на цьому тлі видається позиція українського ТБ, яке в новинах закликає Захід допомогти і проявляти жорсткість щодо Росії, а безкінечними телесеріалами, другосортними фільмами та примітивними талант-шоу реінкарнує «русский мир», ставлячи за мету лише заробіток... Вимагаючи від Заходу нести серйозні економічні збитки від санкцій проти РФ, наша кіно- і телегалузь самі продовжують активну співпрацю з окупантами, які публічно принижують нашу країну... Думка мільйонів українців, котрі вийшли на євромайдани своїх міст і містечок з гаслом «Україна — понад усе!», схоже, не переймає телеіндустрію. Для неї понад усе — прибуток.
