Перед Новим роком Путін дуже тісно спілкувався з російськими ЗМІ. Новий 2016-й він почав зі спілкування із закордонними, 5.01.2016 дав інтерв’ю німецькій газеті «Більд». З російськими ЗМІ Путіну завжди було дуже комфортно спілкуватися, чи то був Соловйов, який сидить перед ним на краєчку стільця й віддано заглядає в очі, чи то сотні співробітників ЗМІ, зібраних в одній залі. Навіть коли хтось із них ставив гострі запитання, Путін завжди легко від них відкараскувався, завжди або збреше що-небудь, або скаже, що не знає, але обов’язково розбереться, або анекдот про бабусю й дідуся розповість або про шубу. Народові подобається.
Особливість цього інтерв’ю газеті «Більд» у тому, що Путін з німецькими журналістами спілкувався точнісінько, як з російськими. Він був абсолютно навіть не розкутим, а розв’язним, було відчуття, що він приймає прислугу у себе в приймальні. Свої перед ним чи чужі, для нього тепер немає жодної різниці. У тому паралельному світі, у якому з деякого часу оселився російський президент, для нього остаточно стерлася межа між внутрішньою й зовнішньою політикою. Ніякої путінської зовнішньої політики немає, оскільки жодна людина на планеті не зможе пояснити, що Путін забув у Сирії, навіщо він продовжує агресію в Україні й навіщо, питається, він вкрав Крим.
Утім, Путін пояснив це німцям, посилаючись на історичного персонажа, з яким він, мабуть, себе ототожнює. «Наполеон якось сказав, — довірче повідомив німцям Путін, — що справедливість — це втілення Бога на землі». І додав: «Ось возз’єднання Криму з Росією — це справедливе рішення». Важко сказати, з ким саме у своїй альтернативній реальності ототожнює себе Путін: з Наполеоном, зі справедливістю чи з Богом.
Пам’ятається, 1812 року Наполеон намагався втілити божественну справедливість на російській землі, але народи Росії до цього поставилися дещо скептично. Сьогодні, через двісті років, народ України, а також народи Європи та більшості інших країн світу до путінської версії справедливості ставляться з таким же неприйняттям, як свого часу росіяни поставилися до справедливості від Наполеона.
Путінське інтерв’ю «Більду» є сенс оцінити з чотирьох поглядів: журналістики, самого Путіна, а також дії на російську і європейську аудиторію.
На мій погляд, журналісти «Більда» спрацювали досить халтуро. Вони просто надали Путіну трибуну для ще одного пропагандистського виступу на 12,5-мільйонну аудиторію, а з урахуванням передруку й перепостів, практично на весь західний світ. Для контрасту можна порівняти це благодушне інтерв’ю з тим, у якому журналіст Тім Себастіан буквально на шматки рвав президента України Петра Порошенка в ефірі телеканалу «Дольче Велле». Це була справжня, зла, правильна журналістика, що дозволяє побачити владу будь-якої країни в справжньому світлі. Упевнений, що Путін утік би зі студії Тіма Себастіана через хвилину.
Журналісти головного німецького таблоїду дозволяли Путіну нести його звичайну брехню й про те, що Крим був приєднаний без єдиного пострілу й без єдиної жертви, і про те, що Асад не прагнув знищувати свій народ. Ймовірно, такий вегетаріанський, щоб не сказати сервільний, тон інтерв’ю був заздалегідь обговорений і виставлений як умова, що інтерв’ю відбудеться. Інакше будь-який нормальний західний журналіст вчепився б у цю брехню й вивернув би брехуна навиворіт, продемонструвавши цей виворіт усьому світу, як вони це завжди роблять зі своїми політиками на Заході.
Єдиний епізод, у якому журналіст «Більда» дозволив собі іронічний коментар, стався, коли Путін заявив, що «німецька преса зазнає неабиякого зарубіжного впливу, передусім з-за океану». У цей момент один з німецьких журналістів гмикнув: «Це для нас новина!» Щоправда, тямущі німці одразу спохопилися й не стали просити Путіна навести хоч якісь докази цього сенсаційного відкриття. А ще тямущіші російські перекладачі взагалі прибрали цю нетактовну витівку німецького журналіста з російської версії інтерв’ю. Отже, для російської аудиторії було зрозуміло, що німці мовчки слухали Путіна й вимушені були в усьому з ним погоджуватися, буквально розчавлені потужністю його аргументів.
Утім, судячи з реакції іншої німецької преси, путінські мантри німецьку аудиторію не обдурили й не переконали. Оглядач Frankfurter Allgemein Райнхард Фезер з приводу путінського шедевра щодо неабиякого заокеанського впливу на німецьку пресу єхидно зауважив: «Оскільки більшість німецьких газет різко критикують США, то заокеанські агенти впливу працюють досить халтурно». А щодо Путіна Фезер зазначив: «За уявленням Путіна світ влаштований просто й прозоро: він правий, а всі інші не праві».
Практично вся німецька і європейська преса вкрай негативно оцінила як зміст путінського інтерв’ю, так і сервільну, на думку західних журналістів, поведінку інтерв’юєрів з «Більда». «Інтереси Путіна — це інтереси корумпованої еліти» — з таким заголовком після більдівського інтерв’ю вийшла газета Die Welt, яка на відміну від таблоїда, що опублікував путінське інтерв’ю, є одним з найвпливовіших якісних видань Німеччини.
Переконання Путіна, що світ влаштований скрізь однаково, й скрізь так само, як і в Росії, крадуть, брешуть і лицемірять, тільки вправніше ховають кінці, — грає з ним поганий жарт. Ось путінський пасаж про демократію й свободу: «Що стосується демократії. Про свободу, як правило, говорять правлячі класи для того, щоб мізки запудрити тим, ким вони управляють». Про демократію в Росії: «77 партій у нас зараз можуть узяти участь у парламентських виборах». При цьому на запитання, як він оцінює своє настільки довге перебування при владі, Путін починає європейській аудиторії розповідати, що у них прем’єр-міністри теж дуже довго сидять. Це він говорить європейцям, які про незмінність влади лише з підручників історії знають.
Спроби розповісти свою версію російсько-українського конфлікту у Путіна перетворилися на сеанс самовикриття. Йому поставили запитання, коли будуть припинені бойові дії. У відповідь Путін почав пояснювати, що це залежить від України, оскільки Київ ніяк не проведе конституційну реформу. Коли німецький журналіст запитав, чи не краще проводити конституційну реформу після припинення бойових дій, Путін рішуче заперечив. «Відновлення повного контролю з боку України над державним українським кордоном має відбутися лише після конституційної реформи», — заявив Путін.
Тобто президент Росії публічно, на весь світ оголосив, що бойові дії на території України продовжуються лише тому, що контроль над кордоном здійснює виключно російська сторона. Тобто путінський міф про доблесних трактористів і шахтарів, які придбали у сусідньому сільпо артилерію й танки і воюють з українською армією, успішно викритий самим Володимиром Путіним.
Тотальний контроль над інформацією поки дозволяє путінській пропаганді дурити голови більшій частині росіян. Спроба вийти з цим же інформаційним продуктом на європейську аудиторію викликає подив і кепкування. Західний світ досить давно відповів на запитання: «Ху із містер Путін?». І відповідь виявилася вкрай неприємною для російського президента.
