«Ваші хлопці провертають афери феєричного масштабу, хоча при владі лише кілька місяців... Янукович починає так, як Путін дозволив собі з «ЮКОСом» лише через три роки...
Подивіться на трьох «помаранчевих» президентів — Бакієва, Ющенка та Саакашвілі. Перший виявився звичайним щуром, який почав «кидати» власних спонсорів. Другий не провів реформ, за що поплатився. А третій продемонстрував: коли в тебе такий могутній ворог, як Росія, єдиний варіант урятуватися — бігти попереду нього та проводити реформи із подвійною швидкістю. Коли звільняєш усіх ментів, як це зробив Саакашвілі, кількість невдоволених моментально зростає. В основному це ті, хто втратив можливість брати хабарі. У Грузії вони одразу ж вибігли на вулицю із криками: «Проклятий кривавий режим!» Реформи проводити страшнувато. Виходячи з досвіду Саакашвілі, якщо не проводиш, то будеш, у кращому випадку, там, де Ющенко. У гіршому — де Бакієв...
Про політику справді розмовляють дуже багато. Навіть у гламурних журналах пишуть про Ходорковського. Нещодавно сидимо на дачі в милій такій компанії. Мова зайшла про перебування Путіна на Алтаї. Він там, мабуть, відпочивав. Я й кажу: «Ніколи не чула, щоб він у звіра якогось стріляв». Аж ось піднімає голову дівчинка років 16, донька одного з присутніх. Вона мовчала весь час і раптом говорить: «А Путін полює на людей». Не знаю, чи можна вважати всі ці розмови якимсь знаком. Суспільство — складна система...
Проблема в тому, що в суспільстві зі зруйнованою тоталітарною системою лишаються групи за інтересами — армія, КДБ, партія. Намагаючись зберегти свої преференції, ці групи скрізь гадять. Самі по собі вони нікуди не зникнуть. Це те, що мусить зробити держава. Деяких, можливо, і розстріляти. Як мінімум, звільнити.
Якщо раніше ми умовно воювали з Америкою, то тепер точно тотального конфлікту не буде. Можуть статися локальні. Ні з Україною, ні з Білоруссю війни не буде. Як варіант — повторення конфлікту з Грузією. Гадаю, наші цього дуже сильно прагнуть. Але за цим тепер дуже уважно слідкує Америка. Може вибухнути якась глобальна гидота на Кавказі...
Вважаю, у нинішній ситуації від Кавказу доведеться відмовитися. Враховуючи стан, у якому перебуває не армія, а російська державність. Усе закінчиться розмежуванням. Це не означає відпускати Чечню. Але Дагестан і Кабардинію — так...
Ситуація на Далекому Сході нагадує ту, яка була на початку ХХ століття, тільки навпаки. Тоді Росія будувала Китайсько-Східну залізницю — символ проникнення на Схід. Китай був розваленою державою, яку очолювали якісь мандарини зі страшенною ненавистю до іноземців. Але це не заважало їм курити опіум і продавати батьківщину за банку сметани. Тепер з одного боку кордону якісь занюхані російські благовєщенськи, де квартира коштує шалених грошей, і це сортир, а не житло. А з іншого — за 10 років виросла здоровенна будівля Хей Хе. Її зводили буквально вручну, витягували будівельні матеріалі на хмарочос на якихось тачках. Отже, у Китаї хмарочоси, а тут — бозна-що.
Путін страшенно боїться Китаю. Хоча певний час був дуже райдужно стосовно нього налаштований. Вважав, що Китай — противага Заходу. Але згодом усвідомив, що Захід збюрократився і морально розклався. Євросоюз готовий із Путіним цілуватися, а Меркель і Берлусконі віддатися у двосторонньому порядку. І якщо ЄС щось говорить, це нічого не значить, самі слова. А Китай — серйозні пацани. Вони не заморочуються ні демократією, ні правами людини. Багато російсько-китайських проектів згортаються. Але це як в історії з Едіпом: чого боїшся, від того й помреш».
