Багато «шорсткостей» і невдач українського телебачення прийнято списувати на нестачу коштів. Однак фактор наявності (або відсутності) n-ої суми для втілення на ТБ того або іншого задуму хоч і є одним з основних, але, безумовно, не єдиним. За великим рахунком, гроші — лише «тісто», а яким буде смак «пирога», «спеченого» на тому або іншому телевізійному каналі, багато в чому залежить від «начинки». У зв’язку з цим «День» вирішив звернутися до українських телевізійників з наступними запитаннями: «Як ви вважаєте, які складові успіху того чи іншого телевізійного проекту? Які з інгредієнтів, що входять в рецептуру «смачної» телепрограми, недоступні в українських умовах?»
Володимир СКИБА, режисер програми «Автостиль» (СТБ):
— Для кожного конкретного телепроекта потрібен окремий рецепт. Ми не можемо сказати: кладіть більше спецій, і страва вийде смачною. Тут, як і в кулінарії, головне — вгадати пропорції. Знайти компроміс між рекламою і правдою, у гонитві за рейтингом не втратити індивідуальності, забути про фразу: «Будь-яка примха за ваші гроші». Не будь-яка. Ось, до речі, про «українські умови»: тут архіскладно лавірувати. На Заході подібні кордони давно встановлені, там з сірої маси «популярних телепроектів» вибиваються якраз ті, хто ризикує йти по самому краю усталених норм. Тут ти в кращому випадку диктуєш свої власні норми, в гіршому — ксерокопіюєш досвід «західних колег». Це — творчий аспект. З інгредієнтів, скажімо, «технологічних», в українських умовах практично недоступне планетарне охоплення тієї або іншої теми, проблеми, події (потрібне підкреслити). Ми як і раніше не можемо собі дозволити вільно переміщатися в просторі в гонитві за ексклюзивом. В Америці ексклюзив — це престиж, рейтинг і, в кінцевому результаті, прибуток. У нас це витрати, гра на нервах і... все, власне. Навіщо заради одного — навіть дуже потрібного — інтерв’ю посилати знімальну групу за тридев’ять земель, якщо можна сказати: ... в інтерв’ю газеті, ну припустімо, «День», Осама Бен Ладен, зокрема, сказав...
Ольга МЕНСЬКА, музичний продюсер телеканалу «Інтер»:
— Загальнопоширені складові успіху спрацьовують завжди і скрізь. Головне для успіху — це хороша ідея, яку треба гідно втілити. І тут уже важлива робота і режисерів-постановників, і декораторів, і освітлювачів — усіх, хто створює візуальну картинку… Телевізійники просто зобов’язані справити враження на глядача і спробувати залучити його до дії на екрані. Як це зробити? Треба показати звичайну повсякденну дію як «шоу», «перфоманс»… І, звичайно, дуже важлива неповторна індивідуальність ведучих, їхнє уміння створити міф…
Мені здається, на «Інтері» ми застосовуємо всі секрети успіху, у нас багато цікавих телевізійних проектів. Пам’ятаєте «НЛО», програму, яку вів Олексій Гончаренко? Я би назвала її успішною! У ній була оригінальна ідея, ні в Росії, ні за кордоном нічого подібного не знімали… Шкода, що тоді у нас не було тих можливостей і досвіду, які є зараз. Могло б вийти грандіозне шоу!..
А що стосується «недоступних інгредієнтів», то в асортименті «Інтера» є все! Хіба що для виробництва хороших видовищних програм хотілося б мати більший бюджет, що, природно, тільки поліпшувало б якість телепродукту.
Андрій АСІН, виконавчий продюсер телекомпанії «ЕРА»:
— На мій погляд, успіх будь-якого телевізійного проекту, насамперед, визначається його менеджментом, а вже потім фінансовими ресурсами. Маючи купу грошей, можна випустити другосортний продукт (на жаль, такі приклади є в сучасній історії телебачення України), точно так само і навпаки, можна випускати дуже якісний продукт за розумні гроші. Все питання в тому, як цими грошима розпоряджатися.
Для створення «смачної» телепрограми в Україні сьогодні існують всі умови. Це і величезний творчий потенціал, і технічні можливості, і готовність глядацької аудиторії сприймати «смачну» телевізійну їжу. Існують, звичайно, певного роду проблеми, як правило, фінансового плану. Ну, а майстерність телевізійного менеджменту якраз і полягає в тому, щоб виготовити за наявні кошти телепродукт найвищої якості. Ось з менеджментом на Україні поки складно.
Катерина ЄРМОЛОВИЧ, продюсер інформаційного мовлення каналу ICTV:
— Успіх того або іншого телевізійного продукту залежить від поєднання кількості цікавих ідей з цілеспрямованістю на шляху до їх втілення. Адже, як правило, ідей дуже багато, а коли справа дійде до моменту їх втілення — цілеспрямованості, як правило, не вистачає. Тому більшість чудових ідей залишаються або в голові, або, в кращому випадку, на папері. Ще успіх телевізійного проекту, звичайно ж, залежить від команди, яка його втілює. А якщо говорити про команду, то це, звичайно ж, ті люди, які переживають за те, що вони роблять, які стараються грати за правилами, прийнятними для цієї групи людей. Важливо також уміти правильно підібрати цю команду. І якщо говорити про команду, то треба говорити і про кожного її учасника зокрема. Адже наскільки людина вболіває за свою справу — настільки це відбивається на роботі її колег і на кінцевому результаті.
З приводу інгредієнтів моя думка така: немає ніяких перешкод, котрі могли б вплинути на якість того чи іншого продукту в українському телеефірі. Усе залежить від людей, від їхнього ставлення до роботи, від, повторюся, кількості цікавих ідей і цілеспрямованості в їх реалізації. Якщо порівнювати ті зарубіжні проекти, в яких я брала участь, то наш український продукт за якістю анітрохи не гірший, а можливо, і кращий. Тому я вважаю, що немає нічого такого, що нам недоступно. Усе залежить від бажання втілити цікаву ідею.
Юрій МАКАРОВ, «1+1»:
— Рецепти, в принципі, існують, тільки їх не видають у вигляді книжки (типу: «Сто секретів тайської кухні»). Отже: треба мати уявлення про потенційно «свого» глядача. Треба мати ідеї. Треба знати закони жанру, в якому працюєш. Треба мати в своєму розпорядженні відповідний бюджет — на жаль, без грошей телебачення не робиться. Треба мати бездоганно надійну і трохи божевільну команду. Треба розуміти технологію (технологію в широкому значенні) кожної операції і не спокушатися на кустарщину. Треба мати під кожний проект харизматичного ведучого — ледве чи не основна вимога. Бажано, щоб у когось із команди або в усіх разом була в запасі культура, прочитані книжки, переглянуті фільми, об’їжджені країни, почуття моди, стилю, смаку, міри, нарешті… Але завжди є якісь тонкощі, котрі ховаються в руках, у моториці, в автоматизмі реакцій і які навіть не спадає на думку формулювати. Дві людини стають поруч біля плити, беруть однакове м’ясо, однакові овочі, однакові приправи, роблять начебто однакові речі, але в однієї вийде фрикасе не гірше, ніж у Максима, а у іншої — гуляш як у їдальні. Тому-то телебачення вважається частково (тільки частково!) мистецтвом. Інша справа, що на нашій довготі й широті далеко не всі визнають наявність рецептів, а деякі навіть не підозрюють про їх існування.
