6 квітня, 2012 - 00:00
Цілунки — вічна юність. Крізь них у наші тіла запливають жовтогарячі риби... І, блукаючи лункими коридорами тіла, вони безмовними ротами збирають терпкий намул пам’яті й гіркоти із наших сердець. Їхні теплі тіні прослизають скрізь, нагріваючи воду в пуп’янках забутих сокровенних мрій...
І схожі ті риби на ліхтарики, що заблукали й що освітлюють найпотаємніші куточки людських душ, даючи їм тепло і рятуючи від забуття.
Цілунки — то вічна юність... Тож цілуймося, любі!
Газета:
Рубрика: