- Руслано, а ви, нібито, схудли?
- Неправда, це я тиждень засмагала в Туреччині. Як і раніше я дуже полюбляю український борщ!
- Як спілкування з турками?
- Із турками, як і з іншими - англійською...
Вона затягується сигаретою, пальці з короткими, якимись дитячими нігтиками...
- Це не нікотин. Лак такий золотавий, - уточнює Руслана Писанка, яка для друзів і колег - просто Руся.
- У мене цікавилися жінки з інституту Гете: Чи не тому ми стаємо добрішими і терпимішими, що ви робите своєрідні рухи долонею на глядачів?
Вона раптово насторожується і немов би прислухається до чогось у собі. - На жаль, це далеко не на всіх діє!
Вона захищена від нашої журналістської надокучливості своєю відкритістю, щирістю. Наші національні переваги піднесли її на зоряний олімп. І її ім'я стало загальним.
- До речі, - уточнює Руслана, - правильно буде Писанко. Це вкралася помилка в батькове прізвище.
- Може, скоро ви зміните прізвище?
- Один єгиптянин пропонував себе та 1000 верблюдів. На таку жертву готовий був...
- Ви бравуєте своєї магією заводити чоловіків. А косі погляди їхніх супутниць?
- Неправда, жінки добре ставляться до мене. Любі, будьте вимогливими до синів. На жаль, більшість матерів, надмірно люблячи синів, випускають їх у світ розбещеними та слабкими. Нехай банально, але чоловік має бути мужнім.
- І це все, що ви можете сказати про свій ідеал чоловіка?
- Ідеал має ощасливити жінку.
- Ваш рецепт: як? у чому?
- У чому мати народила... Як? Ми, жінки, різні...
Промениста посмішка мов перетікає енергією до співрозмовника і обеззброює. Чи озброює.
- Коли б я знала, як... Може, це моя слабкість, що немає поруч сильного чоловіка. А слабкий, як мені здається, мене щасливою не зробить.
- Щось не віриться у вашу самотність.
- Вийти заміж для мене не проблема. І чим обранець займатиметься - не важливо. Аби він був готовий на жертви. Я маю відчути, що я - джерело вгамування жаги.
- Як ви ставитеся до анекдотів про себе?
- Так то ж не про мене - про ту жінку, котра веде погоду.
- Поговоримо про неї. Хто створив цей імідж?
- Імідж? А ніхто. Це просто частина мене, моє уявлення про телеведучу.
- Вона так часто змінює вбрання...
- Її, як і багатьох інших телеведучих, вдягає магазин "Стиль і мода".
- А якому стилю одягу ви віддаєте перевагу?
- А ось такому: спортивно-джинсовому.
...Вона вийшла з... нехай, мерседеса Аналія Матвійчука у воєнізованому темно-синьому комбінезоні, що нагадує форму військового льотчика, прогнозуючи зліт овацій над футбольним полем - черговим концертним майданчиком. Грим вже накладено, але очевидно, що Руслана помітно молодша за жінку, якою дорожать "погодомани" на "Інтері". А якою передачею дорожить вона?
- Телевізійним агентством "Вікна", де я режисер і ведуча. Я закінчувала Київський театральний як режисер. Це сталося не без впливу батька, оператора-кінохронікера.
- Ви уявляєте себе старою?
- Ні. Дуже тяжка в нас самотня старість. І щодо неї слід потурбуватися змолоду.
- На що ви витрачаєте вільний час?
- Його дуже мало. Тому в мене скоріше сурогат відпочинку: віддаю перевагу природі, тиші.
- У ліс на своїй машині?
- Машини в мене поки що немає. Але обов'язково буде. Кермувати вмію.
- Концертна чорно-зелена сукня вам напрочуд личить. На що ви ще витрачаєте?
- Люблю запрошувати гостей на свята. Наготую всякого смачного... От лише критики кулінарної не терплю.
- Що ви колекціонуєте, крім поглядів прихильників?
- Нині - нічого. А в дитинстві були марки різні, фантики. Я їх є досі зберігаю. Але перебирати, розглядати - немає часу.
- Ваше ім'я звучить і в парламенті...
- До політичних діячів я байдужа. Втім, і до політики.
- Тамарі Яценко ви запам'яталися своєю доброзичливістю ще п'ять років тому, коли були асистентом режисера. Вона дуже тепло говорила про ваш джазовий спів.
- Від такого життя заспіваєш...
- Де можна послухати?
- Компакту поки що немає.
- Спів - це вплив тусовки?
- Це вплив стану душі!
