Нещодавно вийшла з друку нова книга відомого експерта з питань телебачення і радіомовлення Івана Мащенка «Міфи і реалії телерадіоефіру» . На відміну від багатьох попередніх праць автора (останньою з них був двотомник «Телебачення України»), які мають науково-аналітичний характер і призначаються, перш за все, підготовленому читачеві, нове видання цілком можна охарактеризувати як науково-популярне. «Міфи і реалії телерадіоефіру» — це телевізійні історії або історії «крізь призму телебачення», які, безумовно, можуть зацікавити не лише професіоналів-телевізійників, але й будь-якого допитливого читача. Для автора (який, за його власними словами, майже чотири десятиліття «присвятив служінню електронній музі») фірмовий синонім «домашнього екрана» — це айсберг, 9/10 якого, як відомо, знаходиться під водою. І саме цю — «підводну» частину телевізійного «айсберга», досліджує Іван Мащенко — «для того, щоб правильно зрозуміти й оцінити, як і куди воно (ТБ. — Ред. ) дрейфує (а насправді — керовано пливе)».
Чи відомий вам, наприклад, міф про створення Київського телецентру (так званого теле-«олівця») на вулиці Мельникова? Як повідомляє Іван Мащенко, існує версія, що велетенський апаратно-студійний комплекс створювався не стільки для України, а швидше як запасний телецентр для всього європейського соцтабору...
А чи знаєте ви про те, як у радянські часи здійснювали глушіння зарубіжних радіопередач? Коли вперше почали брати гроші за продаж прав на телетрансляцію олімпійських змагань? Як новітні технології впливають на сучасне мистецтво? Про все це, а також про багато інших цікавих речей (як то — особливості праці стрингерів, найцікавіші телешоу України і світу тощо) й розповідає книга «Міфи і реалії телерадіоефіру»
