Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Сам собі іміджмейкер

3 липня, 1998 - 00:00

Закінчення. Початок див. в № 109, 114,
119


Телекоролі та телетрутні — еліта телесвіту. Перші відрізняються тим,
що сприймають телесвіт, як частину великого світу, а тому змінюють і те,
й інше. Другі сприймають його як засіб збагачення, а тому намагаються позбутися
тих, хто може їм зашкодити. Максимально, що може подарувати вам телекороль
— це дати ефірний час, але якщо ви не вмієте працювати із телевуликом,
то навряд чи це принесе вам користь. Якщо телекороль оголосить вам війну,
то краще попросити допомоги в іншого телекороля. Правда, імовірність цього
не така вже велика: телевійни на українському ТБ — рідкість. Тим паче,
що король може контролювати не більше 5% інформації. 80%, як ми вже згадували,
підкоряється законам інформаційних потоків, а решта залишається за телетрутнями.

Телетрутня, як і звичайного трутня, цікавить в основному мед. Але оскільки
його поставлено перед необхідністю спрямовувати інформаційний потік, він
спрямує його в одне з двох русел. Перше — підлабузництво-знущання, друге
— набазікування-умовчування.

Хвалити без любові й належного розуміння на українському телебаченні
— явище не нове (проте, як і лаяти без особливої на те потреби). Часто
підлабузництво-знущання призводить до результатів прямо протилежних очікуваним.
Якщо любов зображає той, хто взагалі не вміє любити, то виходить, як правило,
вульгарність. Єдині, хто має користь із підлабузництва-знущання — політичні
блазні. Тому, якщо ви до останніх не належите, але потрапили в поле інтересів
телетрутня, намагайтеся його позбутися: виглядати на екрані вульгарно набагато
гірше, ніж комічно. Комічно вас може виставити телеснайпер, але він вивчав
вас, вичікував момент, а телетрутню ви зовсім не потрібні.

Говорити про все й ні про що — своєрідне мовчання. За багато років українське
телебачення навчилося так голосно мовчати, що від цього гуде у вухах і
рябить в очах. Це створює благодатний грунт не лише для телетрутнів, але
й для трутнів взагалі: у політиці, в економіці.

Залишається останнє питання — ваші взаємовідносини із цензурою. Якщо
вам є що сказати, то цензура для вас не існує. Ви знайдете час і місце,
форму і порядок. Ви домовитеся з розумним і обійдете дурного (у випадку,
якщо дурнів більше сотні, то ви маєте справу із народною думкою, а зовсім
не із цензурою). А коли якось не склалося, то існування цензури стане непоганим
виправданням і переконливою втіхою власної бездіяльності.

Денис ЖАРКИХ, кореспондент «Інтеру»
Газета: 
Рубрика: