Продовження. Початок в № 109
Отже, автор пропонує власну класифікацію найпоширеніших типів журналістів.
Процвітаючий. У цього типа є можливість говорити відразу з кількома
особами на різні теми одночасно. Він ніби ширяє над вашими думками. Процвітаючий
першим ставить питання і першим же втрачає до нього інтерес. Він просто
не в змозі сфокусувати на комусь увагу (якщо, звичайно, не має наміру негайно
використати цю людину). На фуршетах процвітаючий зазвичай примудряється
вимазатися чимось, негайно повідомити про це всім оточуючим і викликати
непідробне співчуття.
Неприкаяний. Якщо процвітаючим може бути і західний журналіст, то неприкаяний
— продукт суто вітчизняний. Його легко пізнати по відчуженому погляду і
нетвердій ході. Зрідка відчуженість змінюється на сатанинський блиск в
очах (іноді його замінює гомеричний регіт). Творчість неприкаяного в змозі
загнати в глухий кут наймаститішого аналітика. Останній буде довго ламати
голову, з якого дива ЦЕ з’явилося на екрані. Уява буде малювати найхитромудріші
операції і комбінації. А розгадка проста — українське начальство досі не
навчилося відрізняти шизофренію від глибокодумності. З тихим ідіотом завжди
спокійніше...
Центральний. Цей тип має великий стаж. Центральний розуміє, що все,
що відбувається, відбувається виключно для нього, а тому схильний сам відповідати
не лише на свої питання, але й на питання інших журналістів. Для цього
сідає ближче до того, хто дає інтерв’ю, створюючи собою могутній заслін.
Знаючи, що при такій позиції він обов’язково потрапить в телекамери, центральний
не має наміру балувати когось багатством гардеробу — він як у себе вдома
(слава Богу, що не в бігудях і не в домашніх капцях).
Гарний. Цей тип характерний тим, що ніде, окрім як на телебаченні, працювати
не в змозі. Його коник — зовнішність, а коронний номер — кинутися зі сльозами
до когось на шию в надії на захист. Як правило, допомагає. Оператори знімають
для нього сюжет, редактори пишуть текст, режисери монтують, а критики хвалять.
З усіх типів у гарного найнижчий ККД — кількість часу і апаратури, потрібна
для виробництва одного сюжету, разів у десять перевищує ті ж показники
у колег. Краса завжди вимагає додаткових грошей (особливо у прихильників)...
Провінційний. Кар’єра провінційного типу нічим не відрізняється від
кар’єри столичного міліціонера сільського походження. Він може вийти в
генерали, а може і залишитися рядовим, але його завжди буде вирізняти не
стільки акцент або прихильність до певного району або області, скільки
манера мислення. Основна особливість провінціала в тому, що в його голову
більше однієї думки ніколи не вміщується. Це може бути або дуже гарна,
або дуже погана думка, але вона завжди приречена на самотність. Якщо нова
думка приходить, то витісняє стару цілковито. Тому, працюючи з провінціалом,
виділяйте головну думку.
Нетактовний. Нетактовні журналісти бувають двох видів. Перший завжди
питає не за темою. На конференції, присвяченій Франції, він поставить вдале
питання про Росію, а на презентації прокладок торкнеться законодавства,
що стосується абортів. Другий саме за темою і питає. Він обов’язково спитає
у вас, що саме ви хотіли сказати. Якщо вам це вдасться, а 70% ораторів
цього зробити просто не в змозі, то вас доб’ють не менш зухвалим питанням:
«А яким чином ви цього хочете досягти?». Зустріч з нетактовними не для
людей з розхитаною нервовою системою.
Всі тележурналісти люблять похвали (в крайньому разі — своєму каналу
або програмі). І не дай вам Бог похвалити в присутності співробітників
каналу «А» канал «Б». Краще за все мати набір стандартних знеособлених
фраз, адресуючи їх то одній, то іншій телекомпанії. Якщо ж ви хочете відв’язатися
від журналіста, скажіть йому, що про все вже сказали конкуруючій компанії,
оскільки лише вони і можуть це як слід показати.
