Документальний фільм «Серце Дженіна», як і багато інших надбань світового кінематографа, які, зокрема, стосуються актуальних подій, ще не з’явився на українських екранах. Але німецький режисер Маркус Феттер і його ізраїльський колега Леон Геллер переказали вражаючу історію, яка пропонує новий і глибокий погляд на проблему ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Палестинський хлопчик на ім’я Ахмед з міста Дженін гине від куль ізраїльських солдатів, які сприйняли його зроблений з пластмаси іграшковий автомат за справжній. Але завдяки дивному вчинкові хлопчикового батька Ісмаїла ця смерть раптом набуває зовсім іншого сенсу й продовження.
Коли у військовому шпиталі міста Хайфи зневірений Ісмаїл довідується, що внаслідок тяжких кульових поранень голови його син Ахмед перебуває в стані клінічної смерті — тобто мозок мертвий, а тіло ще здатне до життя, — він приймає, здавалося б, неможливе рішення. Ісмаїл вирішує віддати нирки, селезінку, легені й серце свого сина хворим ізраїльським дітям для трансплантації. У найстрашніший момент свого життя ця проста людина, може, сама того неусвідомлюючи, своїм учинком розриває порочне коло насильства...
Поштовхом до створення цього фільму послужило те, що батько загиблого хлопчика захотів побачити дітей, у яких завдяки трансплантації б’ється серце або дихають легені його сина. Німецький режисер Маркус Феттер, дізнавшись від свого ізраїльського колеги Леона Геллера про це бажання і про те, як органи маленького Ахмеда потрапили до хворих ізраїльських дітей, загорівся зняти документальний фільм. Разом з батьком загиблого Ахмеда на його старезній машині, що вже ледве їздить, Маркус Феттер із кінокамерою вирушив на пошуки цих дітей. Кульмінаційна сцена фільму — зустріч батька-палестинця з єврейською сім’єю Левінсон у Єрусалимі. Це щасливі батько, мати та єврейська дівчинка Менуха, яка носить у своїх грудях серце хлопчика-палестинця.
