Вітчизняне ТБ під завісу 2010 року було зайняте обговоренням його результатів. Обговорити було що... Країна нестримно відкочується в минуле, позбуваючись навіть тих скромних завоювань демократії, що принесла Помаранчева революція. Україна вже проскочила у своєму русі назад станцію «Кучма» (на тлі нинішніх Леонід Данилович починає виглядати великим лібералом та демократом і навіть аристократом із благородними манерами) і наближається до станції «Брежнєв-Андропов». Політичні репресії за допомогою безвідмовної Феміди, яка стає усе партійнішою, захоплюють кожного разу нові верстви української громадськості. Чого варта лише реанімація ГПУ (як точно тепер звучить це слово в історичному контексті!) кримінальної справи проти учасників руху «Україна без Кучми!», що був десять років тому. А після цього почнуться кримінальні справи проти учасників «помаранчевого» Майдану? Адже як мінімум половина України тепер перебуває під підозрою, маючи можливість згадувати афоризм слідчих НКВС: «Якщо ви ще на волі — то це не ваша заслуга, а наша недоробка». «Юридичний» тиск посилюється задушливою гуманітарною атмосферою, що воскрешає в пам’яті епохи Бенкендорфа (не того, який командує Першим Національним, а того, який керував корпусом жандармів і III відділенням власної його імператорської величності канцелярії при Миколі I Романові) та Побєдоносцева (обер-прокурора Священного Синоду при Олександрі III). У цьому сенсі досить показові спроби шефа освітнього відомства «приструнити» Києво-Могилянську академію, висунувши до неї цілу низку вимог, реалізація яких перетворить Могилянку з центру наукових і педагогічних новацій, з осередку національної духовності та культури в позаштатний радянізований виш, без найменших ознак академічної автономії.
Не можна виключити і спроб, усупереч волі колективу, з використанням усіляких технологій, поставити на чолі Могилянки людину, яка зробить академію посміховиськом, карикатурою на саму себе. Такі приклади в «регіональній» Україні вже є. Були вони і в Російській імперії. Коли на початку XIX століття Харківський університет виступив у ролі лідера українського національного відродження, його піддали зразково-показовій «прочуханці», масовому переслідуванню українофілів, професорів та студентів. Минуле повертається? Для особливого знущання над харківськими вільнодумними українцями влада зробила почесним членом Харківського університету графа Аракчеєва (того самого!), а також обер-жандарма Бенкендорфа й екзекутора Казанського університету, який він розгромив, Магницького. Професором кафедри філософії у Харківському університеті тодішня імперська влада назначила... квартального поліцейського наглядача Чанова. Воістину «фельдфебеля у Вольтери дам»... Урядовий опікун Корнєєв пропонував узагалі викинути філософію з університету на тій підставі, що вона «ні в що не ставить чорта і чаклунів, тоді як чорт і чаклуни роблять багато бід у світі...» Така от мудрість...
Адже недаремно кажуть, що в кожного часу є своє «середньовіччя». Наше «середньовіччя» (втім, можна й без лапок) — у повному розпалі.
ЩЕ ТРОХИ СТОЇЦИЗМУ ДЛЯ «ПІДПЕРЕЗАНИХ» МАС
Але, звісно, наші теле-ток-шоу так глибоко не копали. Вони всі були під величезним враженням від зустрічі Андрія Куликова («Свобода слова», ICТV), Євгена Кисельова («Велика політика, «Інтер») і Савіка Шустера («Шустер-LIVE», ТРК «Україна») з главою держави Януковичем Віктором Федоровичем. Уся трійця телевізійних діячів у спілкуванні з Президентом демонструвала повну відсутність журналістської задирикуватості (за винятком Андрія Куликова, якого, мабуть, зобов’язало українське громадянство), але гострі за суттю (у вельми м’якій формі) запитання все-таки звучали. Савік Шустер тактовно й вкрадливо поцікавився у В. Януковича, чи з розумінням віднісся дрібний бізнес до закликів влади затягнути пояси...
Ну, заклик-то, може, і правомірний, ось тільки наша влада ніколи не адресує його собі, у зв’язку з чим не може розраховувати на розуміння давно й туго «підперезаних» мас. Замість прикладів скромності та стоїцизму, вона подає приклади розкішного існування, справжнього бенкету під час чуми. Особливо це стосується високородної «золотої молоді», хоча й старше олігархічне покоління від неї не відстає. Коли «акули» капіталу закликають жебраків до помірності та ощадливості, до затягування поясів, це справляє прямо протилежне враження. То що ж міг відповісти С. Шустеру В. Янукович по суті цього неприємного і справедливого запитання? Він і не відповів. Ні, звісно, щось сказане було, але без відповіді. Ухилився Президент і від запитання Є. Кисельова про політичні репресії. Але що примітно, В. Янукович, розмовляючи з журналістами, назвав себе «хазяїном». У радянській історії так називали лише одну людину...
Віктор Федорович виголосив натхненну міні-промову про боротьбу з бідністю, зауваживши, що ніщо так не принижує людину, як бідність. Так, якщо сприймати людину лише як істоту, яка живе виключно матеріальним життям. Але значно більше, ніж бідність, принижує безправ’я, презирство і свавілля з боку влади. Адже сьогодні в Україні (і малопереконливі потуги «органів» це доводять) нескладно звинуватити кого завгодно в чому завгодно (безглуздість звинувачень владу не бентежить) і посадити за ѓрати. Жоден громадянин України не може почуватися в безпеці від активності «органів». Як висловлювалися в колишньому СРСР служителі «права»: «Була б людина, а стаття знайдеться...» На жаль, про цю реальну ситуацію в Україні В. Янукович не сказав жодного слова. Але якщо вже говорити про бідність і боротьбу з такою, то хіба наступ на життєві інтереси українців, витрушування їхніх кишень, тарифна і цінова вакханалія здатні збагатити громадян України?
НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ ЗВЕДЕНІ ДО ТОВАРООБІГУ
Треба віддати належне телевізійній тріаді — Куликов, Кисельов, Шустер — вони дали зрозуміти Президентові, що переслідування Тимошенко буде сприйняте як переслідування мільйонів українців, які за неї голосували на президентських виборах.
Президент ексклюзивно, хоча й на всю країну, розкрив таємницю. Виявляється, в запалі власної виключно особистої ініціативи слідчі ГПУ хотіли заарештувати Тимошенко, але В.Ф. Янукович, який не втручається ні в що в діяльності «органів», не дозволив їм цього зробити, попередивши про відповідальність за будь-які дії, що дискредитують державу. Чи не запізно? Того, що вже зроблене, може сповна вистачити...
Тут, до речі, виникає запитання — а чи здатні наші слідчі, не кидаючи громадянина до СІЗО, повноцінно провести слідство та передати матеріали до суду? Адже СІЗО дає слідству і звинуваченню величезну «фору», не випадково багато правозахисних міжнародних організацій перебування в наших СІЗО, в’язницях і таборах прирівнюють до тортур. Дуже вже там гуманні умови... Перебуваючи в таких умовах, будь-який підслідний стає дуже поступливим і згідливим. То про яку рівність сторін, про яку змагальність звинувачення і захисту в судовому процесі можна говорити в таких обставинах? Боюся, що надмірне зловживання досудовими арештами осіб, які не скоювали насильницьких злочинів, може призвести до повної професійної дискваліфікації наших слідчих працівників, що вкрай небезпечно для держави та права в Україні...
Андрій Куликов запитав Президента, яку національну ідею він збирається запропонувати з урахуванням того, що нинішня гуманітарна політика викликає невдоволеність багатьох людей? Відповіддю стали загальні фрази. Але вперше з вуст В.Ф. Януковича я почув вислів «національна ідентичність». Це вже добре і навіть викликає деякий обережний оптимізм. Євген Кисельов попросив відповісти на звинувачення на адресу нинішньої влади в тому, що вона здає українські інтереси Російській Федерації. Президент почав довго і детально розповідати про збільшення товарообігу між Україною та РФ. Але чи можна національні інтереси звести тільки до товарообігу? Не було чіткої й адекватної відповіді й на запитання С. Шустера про те, чи готова Україна здати свою газотранспортну систему Росії в обмін на відмову РФ від газопроводу «Південний потік». Пояснення Януковича було настільки складним, що зрозуміти будь-що не уявлялося можливим. Зате щодо ЄЕП та Митного союзу Президент висловився досить чітко: аби туди вступити Україні доведеться змінити Конституцію, а це неможливо. Ну чому ж? Маючи такий гнучкий Конституційний Суд... Віктор Федорович запевняв, що не зробив жодного кроку, який би суперечив національним інтересам України. Без коментарів.
«Наївний» Шустер поцікавився: чи не боїться В.Ф. Янукович, що його реформи призведуть до втрати популярності? А чого боятися, коли в країні вже майже сформована система влади, практично незалежна від настроїв виборців і якихось там виборів... За образом і подобою путінської Росії, Білорусі Лукашенка й Туркменістану Бердимухаммедова. А якщо ще повністю знищити (сподіватимемося, що лише політично) всю реальну опозицію, то можна буде закласти основи «тисячолітнього Рейху» керованої демократії або регульованого демократизму, як висловлювався тонкий знавець «ліберальних процедур» Франциско Франко... Втім, ніхто не знає, коли саме почнеться виверження українського соціального вулкана, відомого своєю непередбачуваністю. Спровокувати його може будь-який, найдріб’язковіший привід, як нікчемний камінчик може викликати величезну лавину.
Президент у досить компліментарному дусі розповів про якихось анонімних членів Економічної ради з «одухотворенными лицами» (справжній вислів В.Ф. Януковича), які начебто й готують на наші голови всі ці безжалісні, шкуродерні «реформи». Цікаво було б подивитися на «одухотворенных»... В. Янукович проговорився, що аноніми є членами команди, що працювала в Казахстані з президентом Н. Назарбаєвим, а чом би не взяти команду прямо з Китаю, де робітники працюють по 12 годин на день за 160 дол. на місяць — і за щастя вважають?
«НАША УКРАЇНА» ЧИ «НАШІ РЕГІОНИ»?
Ну, а потім, коли співбесіда четвірки закінчилася, С. Шустер запропонував гостям студії поділитися враженнями. Соня Кошкіна відреагувала емоційно: Янукович дав вказівку не саджати Тимошенко і це дуже мило з його боку, але сьогодні в нас уже сидять 12 осіб (із новозаарештованим екс-міністром внутрішніх справ Ю. Луценком — 13). Відповідь критиканам дав ідеолог Партії регіонів нардеп В. Колесніченко, відчайдушно моралізуючи, закликаючи журналістів до порядності і бичуючи цинізм. Знову: без коментарів.
На думку Віталія Портнікова, влада не враховує, що в нас є величезна кількість людей, які не вірять Януковичу, хай що він каже. Тому необхідно шукати консенсус, а не підштовхувати народ до громадянської війни. Ну, консенсус між політиками — це ще далеко не консенсус між громадянами. Судячи з того, що жодна людина з найближчого оточення Ющенка не постраждала від репресій, консенсус між Андрійовичем і Федоровичем був досягнутий ще під час президентських виборів, хай там що співають наші «противсіхи», які стали жертвами політтехнологій далеко не українського виготовлення. Дивлячись на цих «професійних українців», починаєш розуміти, чому Україна 300 років тужила в іноземному ярмі.
Офіційний опозиціонер Арсеній Яценюк безжалісно зривав маски з режиму, розповідаючи про невиконання ним передвиборчих обіцянок, що давно вже зрозуміло й очевидно й без пристрасних викриттів пана Арсенія. Краще б сказав, що робити в ситуації, що склалася. Пристрасні філіппіки опозиціонера дещо зіпсувала Соня Кошкіна, яка озвучила кулуарне зізнання віце-прем’єра Клюєва: «Тігіпко — наш молодший партнер, а з Яценюком — у нас контракт на критику». Сам Яценюк щось ображено буркнув, але прозвучало якось непереконливо. Особисто я Арсенію зовсім не вірю, хоча деякі мої колеги в «Дні» цієї позиції не поділяють. Гадаю, що з Яценюком буде те ж саме, що сталося з Тігіпком. Ще трохи пошумить і піде шукати консенсус із владою на її умовах, які прийме як свої. Ну не справляє пан Яценюк враження відважного ідейного борця і нічого з цим не зробиш. Типовий для України паркетний «революціонер» з високою «договороспроможністю» із будь-яким режимом.
Звісно ж, диспутанти не могли не згадати про фізичне насильство у Верховній Раді. Нардепи Мірошниченко та Колесніченко дуетом доводили, що блокування трибуни ВР є кримінальним злочином. Коли Партія регіонів місяцями її блокувала, жодного складу злочину в цьому не було. А тепер у діях БЮТ та НУ-НС він терміново з’явився...
До дуету приєднався і директор Інституту стратегічних досліджень Андрій Єрмолаєв, який обѓрунтовував правильність репресій проти опозиції і озвучував добрі слова на адресу чинної влади, що цілком зрозуміло в його становищі. Ударній групі ПР активно підігравав Богдан Соколовський (з оточення Ющенка), кидаючи і свої полемічні «булижники» в бік Тимошенко. Скоро «Наша Україна» зможе з повним правом перейменувати себе в «Наші регіони».
Якщо казати про підсумки, то, на жаль, ніхто на цих трьох ток-шоу (Кисельова, Шустера, Куликова) так і не спробував чесно оцінити 2010 рік у сучасній українській історії. Поки що це найпохмуріший і найтривожніший рік за увесь час незалежності. Ситуація страшна, перспективи похмурі, майбутнє під великим знаком питання. Перед Україною вперше за 20 років із такою гостротою й невідворотністю постало питання: бути чи не бути... Відповідь залежить від кожного з нас. Тому в новому році є сенс побажати всім нам громадянської мужності, стійкості і вірності українській Вітчизні. І гідності у всіх випробуваннях. Тоді й прийде довгоочікувана Перемога і можливість нарешті жити, перефразовуючи класика, на нашій і своїй землі.
