Про зміни, які стануться на каналі «1+1» найближчим часом,
наша газета вже писала. Що ж саме буде мінятися в популярних програмах
«Сніданок з «1+1» і «ПРОСПОРТ», ми спробували з'ясувати у Сергія Полховського,
ведучого цих програм, який, до речі, нещодавно повернувся з відпустки.
— Ідея створити редакцію спортивних програм на каналі «1+1»
виникла давно. І тільки зараз з'явилися об'єктивні умови для створення
такої редакції — моя чергова пропозиція знайшла відгук у нашого керівництва.
Сьогодні спортивні інтереси каналу «1+1» стають трохи ширшими. На плечі
нової редакції ляже виробництво програм «ПРОСПОРТ» і «ПРОСПОРТ- новини».
Окремий проект — спорт у програмі «Сніданок з «1+1», де
спортивна тематика з'являлася лише час від часу. Я сподіваюся, що з моїм
приходом у «Сніданок» спорт міцно посяде своє місце в ранковому мовленні
нашого каналу.
— З чим ви приходите в «Сніданок», крім спорту?
— Передусім, я приходжу з власною особистістю. Коли керівництво
каналу «1+1» зробило мені таку більш ніж несподівану пропозицію, я довго
вирішував і в результаті прийняв цей «виклик» по- спортивному. Напевно,
дивитися з оптимізмом на мою майбутню роботу в керівництва каналу «1+1»
є всі підстави. А глядачам буде цікаво подивитися на мене в новій іпостасі,
пов'язаній не тільки зі спортом. І тут головне завдання— не розчарувати
їх.
— Хто буде ранками ходити до вас в «гості»?
— Природно, спортсмени. Але, крім них, обов'язково будуть
діячі мистецтва, зокрема тієї музики, яку називають «серйозною». У колі
моїх знайомих є немало музикантів, які, на мій погляд, талановитіші від
багатьох «розкручених» зарубіжних зірок класичної музики. З задоволенням
ходжу на концерти свого друга, віолончеліста Івана Кучера. Але коли після
повних залів за кордоном на його концерти у Києві приходить 30— 40 чоловік,
це несправедливо. І тут я можу реально допомогти моїм друзям-музикантам.
Якщо після «Сніданків» з ними кількість глядачів на їх концертах збільшиться
хоча б удвічі, це буде вже добре. Таке мистецтво, будучи елітарним, повинне
хоч потроху «демократизуватися». Не вік же платити по 2000 гривень за квиток
на концерт Хосе Каррераса.
Крім виконавців класичної музики, обов'язково будуть актори,
художники — прекрасні, цікаві люди. Не будемо забувати: «Сніданок» — програма
інформаційно-розважальна.
— Але повернiмося до спорту.
— «ПРОСПОРТ-новини» будуть стояти окремо від основних випусків
ТСН. І хоч їх буде розділяти тільки рекламний блок, у телепрограмах глядачі
побачать окремо час виходу ТСН і окремим рядком — «ПРОСПОРТ-новини». Перспектива
на майбутнє — це регулярні трансляції зі спортивних подій. Поодинокі трансляції,
як торішній Чемпіонат світу з футболу, — випадок унікальний, і слава Богу,
що канал «1+1» витратився на нього, ризикнув і виграв.
— А як телеглядачі ставляться до того, що спорту на
«1+1» стане більше?
— Уже телефонували телеглядачі і говорили про те, що вони
хочуть не просто більше спорту, а більше спорту в нашій інтерпретації.
Я думаю, головне наше досягнення в тому, що ми встигли напрацювати собі
певний імідж, авторитет і повагу глядачів. Моя перша поява в офісі після
відпустки співпала з телефонним дзвінком iз Черкас. Глядач нарікав на те,
що, показуючи футбол, баскетбол, «Формулу-1», що, в принципі, зрозуміло,
ми забули про Черкаси, які по праву вважаються столицею українського волейболу.
Проте сторона подій цікавить нас у «ПРОСПОРТі» найменше.
З самого початку «ПРОСПОРТ» намагається розібратися в якихось пружинах,
механізмах, у тому, чого звичайно глядач не бачить. Найближчим часом ми
поговоримо про футбольні трансфери. Період міжсезоння, коли футбольні клуби
комплектують свої склади, не менш цікавий, ніж сам європейський футбольний
сезон: хто куди переходить, за скільки. І пружини цього механізму ми спробуємо
розкрити. Але стержнем програми буде перехід до Мілану Андрія Шевченка.
А загалом ми намагаємося зрозуміти, чи досягне український футбол рівня
ведучих західноєвропейських ліг, чи його очікує доля бути фарм-чемпіонатом,
що експортує в Європу своїх кращих гравців.
— Чи здатне телебачення в Україні «розкрутити» окремі
види спорту?
— Наведу приклад з близької мені Франції. Французька федерація
футболу продала на три роки право на трансляцію всіх матчів національного
чемпіонату, що дозволило їй заробити майже 18 млрд. французьких франків.
Для Франції це рекордна сума. Проте в них на телебаченні є інтерес до змагань
такого рівня, продиктований готовністю рекламодавців розмістити рекламу
в програмах, що викликають великий інтерес. У нашому футболі такого немає.
Економічна ситуація, яка склалася в нас у країні, відбивається у вітчизняному
спорті, як у краплі води. Але все- таки повинен знайтися телеканал, який
разом з ПФЛ і ФФУ організував би справжній телевізійно-футбольний бізнес.
Інше питання, як показати? Я недавно переглянув півтайму
трансляції матчу «Динамо»—«Металіст» — картинка була жахлива. Причому настільки,
що виникло бажання вимкнути телевізор і бігти на стадіон додивлятися гру.
— З ким ви будете і далі «піднімати цілину» українського
спортивного ефіру?
— У нас є команда журналістів, яка за два з половиною роки
напрацювала необхідний досвід, але ще далеко не вичерпала свого творчого
потенціалу. Як у справжніх спортсменів, у них відмінна мотивація, ясне
уявлення того, що і як має бути зроблено. Словом, у майбутнє ми дивимося
з оптимізмом.
P.S. Сьогодні, у день виходу цього інтерв'ю, у Сергія
Олеговича Полховського ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ. «День» вітає його зі святом!
