40% москвичів зляться, коли реклама перериває телепередачу на найцікавішому місці. Чверть жителів російської столиці (24%) у такій ситуації відчувають легку досаду, п’ята частина (20%) спокійно чекає закінчення рекламного блоку, а кожен десятий (12%) шаленіє. Такі дані повідомили нещодавно Інтерфаксу соціологи Групи компаній monitoring.ru, які вивчали емоційну реакцію москвичів на телерекламу. У телефонному опитуванні взяли участь понад 800 респондентів.
Неважко передбачити, що велика частина українських телеглядачів особливого захоплення від споглядання рекламних роликів також не відчуває. Хоча на українських телеканалах, у порівнянні з російськими, реклами набагато менше. Одна з основних причин полягає у тому, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про рекламу», а також ст. 30 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», не можуть перериватися рекламою кіно- і телефільми, а трансляції концертно-видовищних і спортивних програм тривалістю понад 45 хвилин можуть перериватися для реклами тільки один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу. Щоправда, топ-менеджери комерційних каналів останнім часом усе частіше акцентують увагу на тому, що якщо не дозволять переривати рекламою фільми, телекомпанії недоотримають значні кошти. І, як наслідок, виробництво власного продукту «зіщулюватиметься». З проханням розповісти про своє бачення ситуації «День» звернувся до відомого експерта з питань телебачення і радіомовлення Івана МАЩЕНКА :
— Перші норми про рекламу і спонсорство на телебаченні було закладено в Законі «Про телебачення і радіомовлення», прийнятому 21 грудня 1993 року. Там не було жодних заборон на переривання. І тоді фільми рекламою переривалися. Але потім, коли в 1996 році приймався Закон «Про рекламу», серед українських законодавців безпосередньо в сесійному залі виникла дискусія: «Слухайте, а що ж це ми, так би мовити, наших бідних глядачів позбавляємо можливості нормально дивитися фільми чи якісь особливі телепередачі?» І ось тоді прийняли рішення (і воно увійшло до Закону «Про рекламу», а потім його перенесли у відповідну статтю Закону «Про ТБ і РМ») про те, що забороняється переривати рекламою художні фільми, а спортивні передачі можна переривати рекламою лише з певними обмеженнями. І це ввели як норму. Звичайно, глядачу ця норма, як кажуть, імпонує. Якщо сьогодні порівняти російські канали, де художні фільми реклама зупиняє через кожні 10—15 хвилин, і ту «благодать», яка існує на каналах українських, де фільми практично не перериваються (про слово «практично» я скажу пізніше), то, звичайно, у нас — із погляду, повторюю, глядача, — явний прогрес. Але! Комерційні телеканали живуть за рахунок того, що отримують гроші від реклами. У світі прийнято виробляти всі фільми, зважаючи на запити рекламодавців. Спочатку прогнозують, скільки буде реклами, а потім — скільки грошей можна витратити на фільм. Зрозуміло, що наші комерційні телеканали не можуть жити за іншими законами. І вони вимушені хитрувати. Що роблять? Не маючи легальної можливості переривати фільми рекламою, наші телекомпанії винайшли такий хід: після початкових титрів фільм зупиняють, і телекомпанії дають свої законні сім-дев’ять хвилин реклами (а іноді й більше — незаконні) до початку сюжету. Потім перед закінченням фільму, перед заключними титрами знову «вклинюють» відповідну кількість реклами. Що це таке? Звичайно, це порушення. Тільки це вже порушення авторського права на фільми, тому що фільм починається від першої заставки — кадру, що називає кіностудію, кінокомпанію (ну, наприклад, «Мосфільм» — знамениті «Робітник і колгоспниця»). І закінчується він заключними титрами — «Кінець фільму». Отже, все, що міститься між початковими і фінальними титрами, практично є його перериванням. Але ось такий, так би мовити, еківок у бік, начебто невинний, допускають. До речі, ще у попередньому складі Верховної Ради була внесена і пройшла у першому читанні зміна до Закону «Про рекламу», де якраз і намагалися легалізувати цю форму подання реклами в «тіло» фільмів. Тому що, коли рекламодавцям говорять про те, що їхня реклама пройде під час демонстрації такого-то фільму, який дивитиметься дуже велика кількість глядачів (а рекламодавцям і рекламним агентам відомо, які фільми яку популярність мають), то зрозуміло, що під це і великі гроші заплатять. Отже, діватися, очевидно, нікуди і, хоч як це прикро для наших глядачів, але їм, напевно, доведеться розділити долю російських телеглядачів. Імовірно, це питання все-таки вирішать на користь телекомпаній — через відповідні зміни у законодавстві. Але, знов-таки, все це буде правомочне, коли буде змінено закон. А поки заборона на переривання фільмів рекламою на каналах українського ТБ існує, її треба дотримуватися.
