Серія світлин про життя циганських дітей «Інше дитинство», яку представили фотохудожники Олег Марчак та Ірина Брунда із міста Чортків Тернопільської області на цьогорічному ХIV Міжнародному фотоконкурсі «День-2012», одержала нагороду від Представництва ООН в Україні. Аби дізнатися про історію цього соціального проекту, «День» вирушив до Чорткова у місцевий центр науково-технічної творчості й дозвілля учнівської молоді, в якому діє дитяча студія фотомистецтва «Первоцвіт». Адже саме там народилася ця ідея. Відтоді як «День» запровадив номінацію «Світ очима дітей», гуртківці «Первоцвіту» почали брати участь у конкурсі. І вже два роки поспіль здобувають призи.
Очікуючи на юних фотохудожників, котрі ще на уроках у школах, розмовляємо з Олегом Марчаком — керівником дитячої студії фотомистецтва «Первоцвіт» та відеостудії «Шевченко, 64 продакшен», організатором Всеукраїнського конкурсу юних фотографів «Первоцвіт», членом Спілки фотохудожників України. Дізнаюся, що його роботи були представлені в більш як двадцяти країнах Північної та Південної Америки, Австралії, Європи, Азії. Але Фотовиставку газети «День» пан Олег може хіба порівняти з World Press Photo, який є найпрестижнішим світовим конкурсом серед фоторепортерів. «Це український відповідник. Тут фотографії, які змушують замислитися», — каже він.
— До речі, саме на смисловому наповненні фото я наголошую під час наших занять. Дитяча категорія фотоконкурсу, який проводить газета «День», іде паралельно з дорослою, і подекуди складно зорієнтуватися, чия це робота. Мені, як керівникові, дуже втішно, що мої вихованці «наступають на п’яти» дорослим. Деякі можуть складати досить серйозну конкуренцію. А взагалі я не пригадую фотоконкурсів, де в окрему номінацію було б виведено учасників певного віку. Це навіть у світовій практикці не дуже поширено. Минулого року ми посилали тільки дитячі роботи, а цього року наш спільний проект з Іриною Брундою про життя циганських дітей «Інше дитинство», — розповідає Олег Марчак.
Ідея з’явилася після того, як Ірина написала в газету матеріал про проблемне міське сміттєзвалище, де, як виявилося, живе чотирнадцять циганських сімей. «Вони там осіли і заробляють собі на хліб — сортують сміття і з того живуть, — розповідає пан Олег. — Дуже дивно бачити дітей, у котрих таке дитинство. Але вони не можуть ні з яким іншим його порівняти, а тому щасливі, усміхнені. І дивитися на ці радісні обличчя в тих жахливих умовах — психологічно серйозне навантаження. Ми з Іриною розмовляли на цю тему і замислювалися над питанням: чи можна їм якось допомогти? Але доки ці сім’ї самі не захочуть змінити своє життя, то ніхто не зможе цього зробити. Та виявляється, такі випадки не поодинокі. Я спілкувався зі знайомими з різних куточків України, і дехто дивується, а дехто каже: «А ти, що не знав?» Ці циганські сім’ї живуть в автомобільних будах, в якихось наметах. Вони там облаштовують мінімальний побут. Заготовачі приїжджають і забирають металобрухт, макулатуру, ПЕТ-тару, які вони сортують. І знаєте, ці сім’ї роблять дуже корисну для нас річ — прибирають за нами. Інша річ, що їм платять за це копійки. І ті маленькі діти працюють там нарівні з дорослими».
«Матеріал у газеті називався «Табір іде на сміттєзвалище», — долучається до розмови фотохудожниця, поетеса, журналістка Олена Брунда. Краєм пера, можна сказати, зачепила цю тему, бо ключовою була одна з екологічних і суспільних проблем міста — існування самого сміттєзвалища, що є проблемою для городян, і про це часто писали. Але найбільше нас вразило те, що там мешкають люди. Хоча значного резонансу, сказати б, ця стаття не мала серед читачів. Можливо, суспільству просто байдуже. Люди щодня біжать на роботу, заклопотані власними проблемами. Вони викидають сміття, його везуть на сміттєзвалище, а що далі — не цікавить анітрохи. Та коли вони бачать отих циганів на вулицях, то, звичайно, обурюються: «Чого це вони прийшли?» І на цьому вся цікавість, вся взаємодія закінчується», — підсумовує Ірина Брунда.
Проект соціальної фотографії «Інше дитинство» налічує 120 робіт, тож чортківські фотохудожники з успіхом представляли світлини цієї серії на багатьох Всеукраїнських та Міжнародних конкурсах, одержували нагороди. Зокрема — золоту медаль на Міжнародному конкурсі «Вернісаж на Покрову», спеціальний приз Міжнародного фотоконкурсу «Людина у ХХІ столітті» в Литві, Гран-прі на Міжнародному фестивалі «Кришталеві джерела». У найближчих планах — показати повний цикл тернопільцям у мистецькій галереї «Бункермуз». Щороку вихованці «Первоцвіту» беруть участь у дитячому конкурсі в Люксембурзі, який відбувається під патронатом Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP). Виставлялися також у В’єтнамі. У польському місті-побратимі Чорткова Добродзені проходила їхня персональна виставка.
Заняття фотографією діти поєднують з відеосправою. 2010 року Україну облетіла звістка про те, що в Чорткові зняли пластиліновий мультфільм про чупакабру. «Щоправда, мультфільм «Базар, або Нереальні трафунки», як він називається, про маленькі історії на базарі, а чупакабра згадується так, між іншим, — усміхається Роман Країнський, котрий першим прийшов на заняття. — Але про пригоди чупакабри мультик все ж буде — новорічний». Хлопець мріє по закінченні школи вступити до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого й стати режисером, проте продовжуватиме займатися фотомистецтвом, яке він та його друзі вважають захопленням на все життя або й майбутньою професією. Варто наголосити, що одинадцятикласник Олег Криса в середу, 7 листопада, вже відкрив у рідному місті свою першу персональну виставку. Найбільше хлопцеві вдаються пейзажні світлини. За роботу «Літній дощ» він здобув цього року приз на конкурсі «Дня» від журналу Photographer, як і Роман Країнський — за фото «Біля мами». Анастасію Федоришин за роботу «На подвір’ї» нагородило Представництво Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Ганну Мерлавську — Музей сучасного мистецтва України за «Погляд», Регіну Суботіну відзначив Дитячий табір «Козацька фортеця» за роботу «Сестричка».
Незалежно від того, чи заплановані заняття у фотостудії, чи ні, гуртківці однаково приходять, щоб удосконалювати свою майстерність. А найцікавіше — в неділю! Тоді разом зі своїм наставником подаються на прогулянки з фотоапаратом, даючи волю своїй фантазії. Так з’являються нові цікаві кадри для фотоконкурсів.
