Історія прихильності херсонської влади до старослов’янської літери «Ъ» (єр) бере початок із 2009 року. 12 серпня того року, напередодні Дня міста, на офіційному сайті міської ради було опубліковано новину, в якій зазначалося: «Управлінням містобудування та архітектури відпрацьовано та узгоджено з міським головою попередній ескіз в’їзного до міста знака «Херсон», який буде встановлено на місці демонтованої аварійної стели на Миколаївському шосе. Розробниками ескізу вивчається питання щодо написання назви міста на знаку за давньослов’янським правописом — з літерою «Ъ», яка вживалася у назві Херсона за катерининських часів...». Ця ініціатива викликала численні протести в місцевих ЗМІ та серед користувачів соціальних мереж. Громадські організації письмово зверталися до міського голови Володимира Сальдо з проханням не змінювати назви міста. Незабаром влада вирішила відмовитися від нововведення, яке не підтримали чимало херсонців.
Утім, як виявилося пізніше, ініціативу не було відхилено остаточно, і вона знайшла своє втілення в іншому місці. Від першого і до найсвіжішого номера поточного року газета міської ради виходить під оновленою назвою — «Херсонський ВісникЪ», а на офіційному сайті міста вже давно «красується» такий заголовок: «Благополучный град Херсонъ». Не можу стверджувати за всіх, але особисто мені, як філологу за освітою і просто жителю українського міста Херсон, дивно і неприємно спостерігати за тим, як безграмотні місцеві чиновники спотворюють його обличчя, а слухняні журналісти безапелятивно виконують забаганки верхівки. Було б не так неприємно, якби такі мовні ляпи можна було побачити на вивісках типу «Ломбардъ» чи «Гастрономъ» (які також є в Херсоні), але ж назва міста й офіційне друковане видання міської ради — це зовсім інший рівень. Як виникла ідея перейменувати газету міської ради? Це я спробував з’ясувати в редакції видання. На запитання, чому в назві газети вживається літера, якої немає в сучасному українському правописі, заступник головного редактора Євген Бєлий відповів просто і лаконічно: «Потому что». За словами пана Бєлого, газету перейменували рішенням редколегії зі схваленням від міськради. При цьому з лінгвістами і херсонськими читачами, за чий кошт як платників податків друкується видання, ніхто не радився. Цікавить, а чому саме «Ъ»? Чому ініціаторам відновлення історичної первозданності Херсона не сподобалися інші застарілі літери кириличної абетки: «ять», «юс малий», «юс великий», «іжиця»? Може, тому, що про такі літери вони нічого не чули — не те, щоб дописувати їх до сучасних слів?
А ще складно знайти відповідь на інше питання: що в місті зміниться на краще після запровадження вищезгаданої букви до назв газет, підприємств, кафе або самого міста? Невже на дорогах стане менше вибоїн, вулиці стануть чистішими, з’являться нові робочі місця і достойна оплата праці? Одразу пригадується прислів’я: «Не ім’я красить людину, а людина — ім’я». Не від назви залежить добробут і культурний рівень мешканців міста, а від задоволення владою їхніх потреб і від освіченості та активної громадянської позиції самих жителів. Тож навіщо гаяти час і гроші на незрозумілі нововведення літер, які не закріплені в чинному українському правописі й лише створюють херсонцям глузливий імідж безграмотних?
КОМЕНТАР
Максим ГАЛІЧЕНКО, викладач кафедри філософії та соціально-гуманітарних наук Херсонського державного університету:
— Для міської влади тема історичного минулого є важливою. Саме тому вона постійно намагається пов’язати події сучасності з діяльністю таких історичних постатей, як російська імператриця Катерина ІІ та князь Григорій Потьомкін. Епоха Катерини ІІ вважається добою розквіту Російської імперії. Слід пам’ятати, що Потьомкін надавав виняткове значення Херсону в процесі освоєння Півдня України. Цілком можливо, що шляхом використання літери «Ъ» міська влада прагне викликати у мешканців асоціацію з цими, на її думку, славетними сторінками історії Херсона. Загалом, проблеми, що пов’язані з відтворенням історичної пам’яті окремих народів та регіонів, є актуальними для багатьох європейських країн. Візьмемо до прикладу геополітичний проект «Русский мир», який передбачає об’єднання щонайменше України, Росії та Білорусі на основі російської культури, мови та історії. Ця ідея — принадлива для певної частини населення України. На жаль, за роки незалежності Україна не змогла ствердити своєї національної ідеї на значній частині своєї території. Тому, з огляду на тенденції суспільно-політичних процесів, які можна спостерігати на Півдні України, таке звернення є цілком зрозумілим. Особисто мені було б цікавіше побачити реальну перспективу розвитку нашого міста замість такого «літерного» звернення до історії. Треба дивитися в майбутнє, а не малювати старі літери.
