Капітулянтська сутність офіційної «миротворчості» стає все більш очевидною. На фронті внаслідок усіх загравань з агресором російський обстріл наших позицій набуває усе більш жорсткого характеру. Пацифістська політика влади, що посвідчує слабкість і боязкість, надихає ворога на нові напади. А чого б не стріляти, якщо відповіді з українського боку все одно не буде. Ворог може замислитися про ціну обстрілу лише тоді, коли Україна відповідатиме з усіх калібрів.
Влада намагається приховати ненормальний стан справ на лінії відведення українських військ (російські війська не відводяться), всіляко перешкоджаючи допуску журналістів на передову. За Порошенка, що так ненависний Зеленському, такого не було.
У студії «Прямого» політолог пан Горбань висловив здивування відставкою міністра оборони Загороднюка. А новий міністр, як вважає Горбань, мовчить. А чому ж? Він щось антинатовське вже каже, мовляв, стандарти НАТО не для нас. Горбань вважає, що є політичне замовлення замовчувати, що відбувається на фронті, і олігархічні телеканали його охоче виконують. Після зміни міністра можуть призначити нового очільника Генерального штабу, і це все, врешті-решт, призведе до деморалізації армії, до розпаду лінії фронту. Якщо не можна відстрілюватися («головне припинити стріляти»), то навіщо бути в окопах мішенями? Нині капітуляція та зрада України відбуваються під прапором «гуманізму», під розмови про обмін полонених. А Путін невтомно збільшує свій «змінний фонд», захоплюючи все нових заручників. Днями в Криму схопили багато кримських татар. А Зеленський охоче втягується в ці ігри. За спиною українського суспільства в Мінську пан Єрмак домовився з російським уповноваженим Козаком про «внутрішній конфлікт», вони посадили Україну за стіл прямих перемовин із ДНР/
ЛНР, тобто Росія тепер з відома офіційного Києва лише посередник, а не сторона конфлікту.
Новий міністр оборони звільнив із лав ЗСУ капітана 1 рангу Риженка, найкращого фахівця з євроатлантичної співпраці, що мав великий авторитет у керівництва НАТО. Але якщо ми не із Заходом, то що нам залишається? Росія? Як бачимо, Зеленський, Єрмак та інші докладають колосальних зусиль, щоб розвернути Україну в бік Москви.
Ексміністр Омелян висловився із цього приводу так: «брудні ігри Єрмака». І це за тих умов, що, на думку Омелян, ситуація в економіці катастрофічна, а на фронті вона помітно погіршала. Нинішня влада абсурдна та нікчемна, не здатна адекватно реагувати на будь-яку кризу. Україну знову намагаються повернути під контроль Кремля. Тепер попутників, таких як Рябошапка, списують із корабля, де повинен залишитися сам Зеленський, проросійська агентура й особливо віддані особисті друзі.
Уряд Зеленського №1 повністю провалився. Немає жодних ознак того, що уряд Зеленського №2 працюватиме краще, тим паче, що він приречений діяти під суворим контролем олігархів. Боротьба президента з олігархами закінчилася, практично не розпочавшись. Уже скоро шанувальники Зе почнуть відчувати проблеми із зарплатами, пенсіями та стипендіями. Та й у геополітичному сенсі «нова» адміністрація Зеленського в особі пана Шмигаля виступила із закликом допомогти російським окупантам у Криму, знову відкривши Північно-Кримський канал. На «UA:Крим» один із лідерів кримських татар, що перебуває на півострові, сказав, що вже скоро Росія в Криму може мати величезні проблеми з водою. Але на допомогу колонізаторам можуть прийти люди з українського уряду в Києві. І тоді Україна втратить останній важіль впливу на окупаційну владу в Криму. Після чого репресії проти корінного народу в багато разів посиляться. У РФ абсолютно однозначно зраду «Слуг народу» сприймуть як фактичне визнання російського статусу Криму, як відмову Києва від цієї території, як готовність Зеленського співпрацювати з ворогом на щонайпринизливіших для України умовах. Кримські татари готові вжити будь-яких заходів, аби не допустити такого об’єднання української влади з окупантами. Лідер Меджлісу Рефат Чубаров назвав заяву Шмигаля «капітулянтською» й «ударом в спину».
На «Ecпресо-TV» в програмі «Червоні лінії» екснардепка Вікторія Пташник звинуватила «слуг народу» в підіграванні ОПЗЖ. А нинішню владу вона назвала «однозначно проросійською». І я з нею згоден. Свого часу, коли до влади прийшов Янукович, ваш покірний слуга писав (і це було опубліковано в пресі), що тепер Україною керуватимуть могильники української державності. Зараз ми знову переживаємо саме такий найнебезпечніший час національної історії.
У цій же студії відомий громадський діяч Андрій Юсов назвав пана Єрмака «лідером гібридної капітуляції України». За його словами, Зеленський відмовився виконувати вимоги МВФ щодо Коломойського. За це Україну чекають великі економічні труднощі. А завдання Москви — за допомогою своєї агентури щонайшвидше демонтувати українську державу. Чи встигнемо ми об’єднатися та врятувати свою країну?
А Віталій Портников вважає, що в нашій політиці вже сформувалася коаліція ЗМК — Зеленський — Медведчук — Коломойський. Нині ми живемо в країні Антимайдану, що переміг, і нова коаліція скоро почне зачистку Майдану в Україні. Вже почала, тому що як заявив нардеп від партії «Голос» Ярослав Юрчишин «з уряду усувають усіх, хто в якійсь мірі протистояв колишньому шефові Приватбанку.
Дещо розважив на загальному безрадісному тлі ексцес із нардепом від «Європейської солідарності» Олексієм Гончаренком. Він дозволив собі з парламентської трибуни у присутності Президента Зеленського сказати все, що думає про його діяльність і його уряди. Президент особисто через усю залу попрямував на розмову з Гончаренком. Чесно кажучи, я напружився. Пригадав, як років так 25 тому нардеп Михайло Бродський з несподіваною для його могутньої статури легкістю та прудкістю прошмигнув до задніх рядів Верховної Ради, щоб плюнути в свого кривдника. На щастя, Зеленський тримав себе в руках і усього лише попросив Гончаренка «не переходити на особистості». А Гончаренко попрохав (за його власними словами) Президента «більше не брехати людям»...
Деякі цікаві процеси починають відбуватися в таборі «зелених». Одна з найактивніших їх представниць — нардепка пані Василевська-Смаглюк, виступаючи в парламенті, поставила декілька запитань своїм соратникам, зокрема такі: «Хто ми? Куди ми йдемо? Нам треба визначитися». Це саме те, чого пан Зеленський категорично не любить. Не можна вимагати від нього чіткості та визначеності, з якими 73% голосів осіб, що прийшли на вибори, не отримаєш. Не любить вождь «зелених» простих і однозначних відповідей, оскільки такі позбавляють ілюзій ту публіку, яка не звиклася замислюватися, яка керується своїми фантазіями. А час би вже прокинутися і побачити, куди котиться країна. Зокрема, ситуація в економічній сфері нагадує оцінку, яку дав економічним перспективам сучасній йому Російській імперії письменник Салтиков-Щедрін: «Уже сейчас за наш рубль дают полтинник, а скоро будут давать в морду».
На каналі «24» цікаво поспілкувалися з політтехнологом Сергієм Гайдаєм, одним із тих, хто голосував, як він зізнався, за Зеленського, вирішивши ризикнути. Як убачає Гайдай, усі проблеми України в негативному духові вулиці Банкової. Якщо ж Президентові змінити резиденцію, то все буде добре. А якщо ще краватку замінити? Або костюм? Деякі «мудреці» кажуть, що всі біди України від «неправильного» розташування смуг на державному прапорі, та й герб потребує удосконалення, і гімн треба б відкоригувати. І тоді все буде чудово.
А може, треба визначитися щодо фундаментальних стратегічних цілей, а тоді під стратегію створювати тактику, методи тощо?
Саме це не спадало на думку?
