У ієрархії пріоритетів українського телебачення еротика, вампіри і культура перебувають на одному щаблі. Саме ці категорії складають основну сітку мовлення українських телеканалів уночі. Не враховуючи, звичайно, повторів нескінченних телесеріалів. При цьому поступово просвітницькі передачі і хороше кіно відсуваються все далі і далі у ніч. Ну як, скажіть, дивитися о 4.25 «Документ+» або «Аргумент кіно» після опівночі з неділі на понеділок? Тим часом адресуються ці програми нібито «сучасним, освіченим та небайдужим українцям». Вибачте, але до такого часу не «доживають» навіть найнебайдужіші.
Згідно з твердженнями соціологів, нічних глядачів можна розділити на три групи. Перша — це люди, вільні в професії, і молода аудиторія — до 40 років, активна вночі. Друга група — це ті, хто вночі працює, але не занадто напружено: вахтери, охоронці, телефоністки, чергові лікарі, міліціонери. Це люди різного віку і соціальних груп. Вони орієнтовані на спокійні програми, хороший фільм, музику, бесіду з відомим ведучим. Третя група — найбільш складна. Це інтелектуали: аспіранти, викладачі вузів, журналісти, інтелігенти на пенсії і так далі. Ці люди — найактивніша частина аудиторії, вони телефонують в студію, надсилають запитання. Але, на нашу думку, можна зазначити ще одну вагому частину аудиторії — тих, хто не може спати в силу якихось несприятливих причин.
Пам’ятаю, колись по одному з вітчизняних телеканалів у новинах бравурно розповідали про те, як найближчим часом зміниться канал. До суперзмін зараховували безпрецедентну сітку нічного мовлення, яка буде розроблена згідно з дослідженнями вчених і в основному розраховуватиметься на людей із розладами психіки, які не можуть спати вночі. Таку заяву було зроблено ще декілька років тому, але якісного нічного телебачення поки що немає. Хіба що секс, відчуття страху і примітивні серіали справляють терапевтичну дію. Навряд чи.
Нічне телебачення можна назвати доволі перспективним. Зараз телевізійники стверджують, що традиційні рамки прайм-тайму розширилися. Окрім класичного (з 19.00 до 23.00) з’явився ще і нічний прайм-тайм — з 0.00 до 3.00. Саме в цей час, як стверджують фахівці, повинні з’являтися програми розмовного жанру, спрямовані як раз на тих, хто відчуває неспокій. Телеглядачі повинні мати можливість долучитися до бесіди, висловитися так, як вони це не в змозі зробити вдень. Адже для багатьох блакитний екран — єдиний співрозмовник.
Тим часом майже всі програми і фільми, що демонструються у нічний час на вітчизняному телебаченні, покликані просто забити ефір. Менеджменти каналів не хочуть витрачатися на купівлю якісних програм і фільмів або виробництво власних. Тому нічні ефіри перетворюються на звалище, де втридцяте «крутять» «Ментів» або дублюють вечірні новини. І тільки час від часу трапляється не полова.
На думку спадає ситуація з програмою «Перша експедиція», що виходила на «Інтері». Одну з небагатьох інтелектуальних передач на нашому телебаченні і єдину таку на «Інтері» на початку року просто тихо прикрили. Низькі рейтинги, збитковість, та й зрештою контракт каналу із виробником програми закінчився... От і все. Зараз з цікавого на «Інтері» хіба що «Живий звук», який демонструє концерти світових музичних зірок. І виходить він, звісно, вночі — о 2.40.
Таким чином розміщення телепродукту у сітці мовлення стає красномовним свідченням його якості. Чим ближче до прайм-тайму — тим гірша якість, чим глибше в ніч... теж нічого хорошого, тільки декілька якісних передач. З нас вирощують сомнамбулів.
Нічне телебачення має проблему формату. Що найкраще показувати вночі? Які формати найбільш вдалі для цієї частини доби? Це складні запитання, які в межах вітчизняного телебачення не знаходять свого вирішення. Бо ніхто, власне кажучи, і не намагається. Але телевізійникам варто замислитися, що нічне ТБ можна розглядати як рекламну «цілину». Її вже почали освоювати, щоправда, після нових поправок до рекламного законодавства, в основному горілчаними напоями.
Є в просторах нічного ТБ і свої легенди. Ще з 90-х виходить на телеканалі «1+1» програма «Аргумент кіно». Серед бурхливих процесів комерціалізації їй все ж таки вдалося вижити.
Володимир ВОЙТЕНКО, автор та ведучий програми «Аргумент кіно»:
— Я дивуюся, що «Аргумент кіно» і досі виходить на загальнонаціональному великому комерційному каналі. Усе починалося ще в 90-х. Коли програма тільки з’явилася на «1+1», було зовсім інше телебачення, не було такої кількості каналів, і не було між комерційними каналами такого змагання за рекламодавця. Те, що «Аргумент кіно» досі є на «1+1», хоча й у такий темний час, це, на мій погляд, засвідчує культурний і кіносентимент, який є у керівництва каналу, тому що це люди, які прийшли з кінематографа. «1+1» — це неспеціалізований комерційний канал, головним завданням якого є прибуток. За природою своєю він оперує великими цифрами. А наша програма не зможе конкурувати, якщо, наприклад, «Інтер» у цей час поставить кримінальний серіал. З 1999 року, коли «Аргумент кіно» ще виходив о 23.00, телебачення справді дуже змінилося. І великі телеканали, до яких належать, передусім, «1+1» та «Інтер», стають дедалі універсальнішими, тобто середньостатистичнішими. Вони орієнтуються на проекти, які можуть зацікавити якомога ширший сегмент публіки. Зрозуміло, що автоматично відпадають інтелектуальні програми. Хоча насправді таке кіно, яке висвітлюється у програмі «Аргумент кіно», є на всіх каналах, просто воно розпорошене.
Ясна річ, що час виходу програми нікого не задовольняє, але треба розуміти, що тут важко дорікнути телеканалові. Адже швидше за все «Аргумент кіно» мав би виходити, по- перше, в нормальний час — дуже часто мені жаліються, що додивитися фільм зазвичай дуже важко. А по-друге, як і скрізь у світі, подібні програми мають виходити на каналах громадського телебачення, яке функціонує інакше, ніж комерційний канал, або ж на невеликих нішових спеціалізованих комерційних каналах. Тут передусім треба говорити про необхідність створення громадського телебачення.
