«Європейські стандарти діяльності регуляторних органів електронних ЗМІ: прозорість і незалежність» — саме цю тему представники медіа- простору з різних країн днями порушували на міжнародній конференції у Києві. Співорганізаторами цього заходу виступили Європейська комісія Ради Європи, Національна комісія з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президентові України, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення.
Лейтмотивом обговорення учасників конференції стало питання про необхідність створення гарантій захищеності української Нацради. Слід зазначити, що Верховна Рада ще в першому читанні законопроекту про внесення змін до закону про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення ухвалила пропоновані зміни з метою проведення ротації складу тієї ж Нацради. Таким чином, за словами голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Віталія Шевченка, політики матимуть можливість влаштовувати відставки, коли діяльність органу комусь не подобається. Слід також відмітити, що представники регуляторних органів у сфері телерадіомовлення Франції, Великої Британії, Італії, Ірландії та Боснії й Герцеговини зазначили, що незалежність цих установ — вимога Ради Європи.
Дуня МІЯТОВИЧ, голова Європейської платформи регуляторних органів (EPRA):
— Зазначу, що у чотиримільйонній Боснії та Герцеговині до 1998 року функціонувало 340 телерадіоорганізацій, і на ринку панував хаос. Проте зараз ситуація набагато краща. Ліцензію отримують лише «найбільш підготовлені» з компаній, проте контролююча організація обов’язково надає пояснення відмови у наданні ліцензії, яку можна оскаржити в суді. Зараз у Боснії і Герцеговині залишилось 184 ТРО, з яких три — загальнонаціональні.
Ізабелла ХРУСЛІНСЬКА, координатор Плану дій Ради Європи:
— Україна поки що неспроможна реалізувати План дій Ради Європи та Єврокомісії, здійснення якого заплановане на кінець поточного року. Нагадаю, що ми підготували низку рекомендацій та експертних оцінок законів, з ініціативи самої України. Основними актами чинного плану дій зроблено на проведення у відповідність до європейських стандартів чинного законодавства в країні у проектів законів, пов’язаних з широкою сферою в ЗМІ. Варто також нагадати, що окрема частина плану дій спрямована на удосконалення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка фіксується системою європейських стандартів регуляторних органів електронних ЗМІ про зовнішню незалежність. Тепер залишається відкритим питання, коли й наскільки Україна зуміє скористатись із цих рекомендацій, які допоможуть вирішити проблему відсутності в українському законодавстві у сфері ЗМІ вагомої частини європейських стандартів. Дійсно, досвід Боснії та Герцеговини є дуже цікавим тому, що ця країна схожа на Україну. Вона перейшла свою трансформацію до демократичної системи. Але водночас ще й дуже цікаве те, що Боснія створила відразу нетрадиційний рід регулятора. Тобто він займається не лише регуляцією змісту, а й телекомунікацій.
Треба сказати, що залишається відкритим питання на скільки Україна вміє скористатися цими рекомендаціями. Сподіваємось, що Україна, як член Ради Європи, прийме на себе зобов’язання щодо імплементації цього законодавства.
Рашида АРХАБА, член Вищої аудіовізуальної ради Франції:
— Ліцензії у Франції видаються безкоштовно, але на конкурсних засадах. Пріоритетом для отримання ліцензії виступає впровадження якомога більшої кількості французьких програм. Мовники платять податок на творчість і рекламу, а також фінансують французьке кіновиробництво і мають багато інших зобов’язань. Та всі ці жорсткі заходи спрямовані лише на благо глядача: на захист французької культури, дітей і молоді.
Віталій ШЕВЧЕНКО, голова Національної ради з питань телебачення і радіомовлення:
— Що стосується прозорості, то Нацрада активно працює в цьому напрямку. І , слід зазначити, що досить вдало. Адже ми запровадили відкриті засідання, щотижневі брифінги, відкрили власний сайт. ЗМІ намагаються працювати професійно і здійснювати свою роботу, професійні підходи, не піддаватися під політичні тиски, впливи адміністративних органів тощо. А от що стосується незалежності... Те, що в нас намагаються зробити політики, підпорядкувати собі всі органи, не є ознакою демократичних процесів у країні. Подібного в Європі не могло бути. Яскравим прикладом такої діяльності може слугувати ганебний на сьогодні досвід ліцензування телерадіоорганізацій через рішення судів, навіть для тих компаній, які не проходили конкурсних відборів. Цю практику, нажаль, нам не вдається припинити.
Едуард ПРУТНИК, голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України:
— Україна прагне інтегруватись у європейський телерадіопростір. На сьогодні ми приймаємо міри для впровадження європейських стандартів. Задля цього уряд завершив процедуру подання на ратифікацію парламентом проекту Закону України «Про транскордонне мовлення», до розгляду якого перейдуть одразу після «реанімування» Верховної Ради. Разом із тим, створено робочу групу, що працює над концепцією українського суспільного мовлення. На початку цього року підписано декларацію про співпрацю з органами державної влади з метою запровадження в Україні суспільного мовлення. Водночас виникає необхідність одночасної адаптації регуляторної бази до нових умов, пов’язаних з перебудовою інформаційного суспільства. Але громадське суспільство в Україні в європейському розумінні цього поняття ще, на мій погляд, не створено. Деякі законодавчі акти без урахування певних факторів і наявних ресурсів, тому часто вже прийнятті закони так і не запрацьовували на практиці. Головним фактором, що змінить ситуацію на краще, стане практичне впровадження в Україні цифрового мовлення, яке дасть змогу задовольнити потреби більшої кількості теле-, радіоорганізацій. Переконаний, що лише спільними зусиллями державного комітету, Національної ради з питань телебачення та радіомовлення з іншими органами можна розв’язати чимало проблем, які стримують розвиток електронних ЗМІ.
Андрій ШЕВЧЕНКО, голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації у Верховній Раді України п’ятого скликання:
— На формальному рівні ми можемо говорити про дуже високий рівень прозорості роботи Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Відкритий режим засідань Нацради, вільний доступ до всієї інформації — це ті речі, яким можуть повчитися більшість інших органів влади. Водночас ми розуміємо, що є і глибинні питання, які на багато важливіші і є суттю прозорості Нацради. Ми мусимо побачити якесь покращення у всій системі органів влади.
Нещодавно ми запропонували максимально зробити відкритим ринок для іноземних інвесторів в плані засновництва ЗМІ. Далі постає логічне питання: хто буде стежити за прозорістю власності, хто буде контролювати іноземців. Це має бути Нацрада. Якщо так, то які ресурси держава дасть цьому органу для реалізації задуму. Іншим є питання, яким чином Національна рада може бути задіяна у підтримці українського теле і радіовиробництва. Та цьому ринку дуже бракує союзників в органах влади.
Все, що ми обговорюємо, повинно працювати на одну просту ідею — успішний медіа-ринок в Україні, який буде базуватися на засадах свободи слова, журналістських стандартів і на засадах прозорої і чесної конкуренції.
