Столична влада знову заговорила про ініційоване понад десять років тому відкриття «Музею шістдесятництва». «До кінця цього року в Києві планується відкрити «Музей шістдесятників», — наприкінці березня пообіцяв киянам голова Київської міськдержадміністрації Олександр ПОПОВ. — Ви знаєте, що ця тема давно звучить, але практичного руху щодо цього не було. У нас уже завершено проект, пройшла його експертиза, і наступного тижня розпочнемо роботи з ремонту приміщення». За словами Попова, музей стане своєрідним подарунком українцям із нагоди 1530-річчя Києва. Чи зробить влада столиці цього разу подарунок, про який обіцяє останні десять років?..
МУЗЕЙ МАВ БИ ІСНУВАТИ З 2006 РОКУ
Почнімо ab ovo, від назви нового музею. Очевидно, що він має іменуватися все ж «Музей шістдесятництва», а не «Музей шістдесятників», оскільки покликаний висвітлювати та популяризувати цілу епоху, саме явище шістдесятництва, а не окремих — хай навіть видатних — осіб. Подібною діяльністю вже майже 20 років займається громадська організація «Музей шістдесятництва», за час існування якої було прийнято кілька рішень Київміськради та навіть підписано три укази Президента України щодо відкриття музею. Та віз і нині там: музей фактично існує тільки на папері. Так, відповідно до рішення Київської міської ради від 09.03.2006 р. «Про надання дозволу Музею історії м. Києва на створення філії — «Музею шістдесятництва» — головою Київської міської державної адміністрації Леонідом Черновецьким підписане розпорядження №1631 «Про Музей шістдесятництва — філію Музею історії м. Києва». Фактично з 2006 року музей мав би вже існувати.
Цього ж 2006 року в указі президента України від 31.10.2006 року «Про відзначення 30-ї річниці створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод» зазначено: «Сприяти вирішенню питання про створення в місті Києві музею шістдесятництва». В указі від 31.08.2007 року «Про відзначення 70-річчя від дня народження В.М.Чорновола» йдеться: «Кабінету Міністрів України... вирішити питання щодо створення у місті Києві музею шістдесятництва та його філій в областях України, де розвивався правозахисний рух». І, нарешті, третій Указ президента від 02.09.2009 року, в частині другій якого чітко говориться: «Вжити заходів для завершення до 15 грудня 2009 року ремонту приміщення «Музею шістдесятництва» — філії Музею історії міста Києва». Ці укази залишилися лише частково виконаними, або й взагалі без виконання. Водночас впродовж 2008 ? 2009 років влада знайшла можливість, наприклад, для відкриття музеїв Партизанської слави. Тож доля унікальної колекції самвидаву, сотень малярських робіт, величезного епістолярного масиву, бібліотеки (понад 6 тисяч видань!) залежить від того, чи дотримає влада в особі О.ПОПОВА свого слова і таки відкриє цього року «Музей шістдесятництва».
ПІДВАЛ — У СУБОРЕНДУ
Історія з приміщенням для музею оптимізму не додає. Начальник Головного управління культури КМДА Світлана Зоріна нещодавно заявила журналістам, що музей буде на вулиці Олеся Гончара, 33: «Ця будівля належить Народному Руху України. І НРУ виділив невелику кількість метрів, щоб ми відкрили «Музей шістдесятників», — повідомила Зоріна. — Гадаю, музей буде відкрито до кінця року. Вже вкладено певну кількість коштів — близько 2 млн грн., і ще залишилось вкласти 2 млн. Площа, на якій розміститься музей, становить близько 400 кв. м».
Але, за нашою інформацією, приміщення, де С. Зоріна планує відкрити музей, не належить НРУ, а орендується ним. Кімнату для «Музею шістдесятництва» площею 310 кв.м (дещо менше, ніж названі 400 кв м.) у НРУ суборендує «Музей історії міста Києва». Цікаво, що термін оренди НРУ цього приміщення завершується... 31 грудня 2012 року. Саме до кінця року столична влада планує відкрити там музей! Неважко здогадатися, чим музею загрожує теоретична можливість непродовження власником будівлі терміну оренди для НРУ.
Загалом, приміщення, про яке говорять чиновники, для музею, м’яко кажучи, не дуже підходить: мова йде про 310 кв.м на цокольному поверсі будинку, тобто фактично в підвалі.
Утім, 26 березня процес підготовки локації музею таки зрушив з місця.
— Буквально днями з приміщення, в якому планується відкриття музею (до речі, ця кімната без підлоги, опалення, електрики, вентиляції, водопроводу, з обдертою штукатуркою та зруйнованими стінами. — Авт.), почали вивозити будівельне сміття, робити спеціальні заміри, розрахунки, — говорить Олексій ЗАРЕЦЬКИЙ, голова ГО «Музей шістдесятництва». — Звісно, є чисто людські побоювання, що роботи можуть зупинитися. Уже не раз виділяли кошти, робітники починали працювати і... все зупинялося.
І справді наприкінці 2007 року виділені бюджетні кошти реалізовано приблизно так: обдерто штукатурку, зруйновано дві стіни, знищено старі комунікації (нові не проведено). І все. Фінансування на цьому зупинилося, бо, з’ясувалося, що приміщення, під ремонт якого виділялися кошти, не отримало позитивного висновку архітектурно-будівельної експертизи.
Цього разу, за словами Олексія Зарецького, позитивний висновок архітектурно-будівельної експертизи уже є, узгоджено всі необхідні дозвільні документи, зроблено кошторисну документацію:
— Нам потрібен не банальний ремонт, а спеціальне облаштування приміщення під музей. Нині Народний Рух України це приміщення орендує, а музею здаватиме в суборенду. Сьогодні уточнюється юридичний статус «Музею шістдесятництва», який поки що є філіалом «Музею історії міста Києва». Можливо, доведеться змінити підпорядкування і статус нашого музею, щоб потім із вул. Олеся Гончара його ніхто не виселив. Якщо облаштування приміщення під музей пройде успішно, ми для зручності відвідувачів плануємо зібрати всі експонати в одному місці. У головну експозицію виставлятимуться найцінніші експонати, а у фондах зберігатиметься решта.
Нині неоціненні матеріали, на основі яких має бути створено музей, фактично перебувають одночасно в шести місцях столиці.
— Сьогодні вся українська інтелігенція знає про виділення коштів і тішиться реальною перспективою відкриття музею, — зазначив у коментарі «Дню» Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. — Як мені повідомили, вже офіційно затверджено всю документацію, ніби вже оплачено роботи. Влада публічно говорить про музей і обіцяє його таки відкрити. Сподіваємось, що так і буде. Втім, на моє глибоке переконання, для такого поважного музею взагалі повинне знайтися в столиці окреме приміщення з виставковою залою, читальною залою, місцем для проведення круглих столів та наукових конференцій.
У будь-якій європейській країні так і було б. Щодо українських чиновників... Система цінностей поки не та.
