Давно вже вітчизняний інформаційний простір не пожинав такого феноменального ефекту, коли передачу «Епіцентр» телеканалу «1+1» за участю Ю. Тимошенко і Г. Суркіса, по суті, було миттєво продовжено... газетними публікаціями. Різного роду, в тому числі і тими, які буквально калькували шоу-дискусію, котра відбулася в ефірі, в свою чергу з’ясовуючи, хто — просто олігарх чи «олігарх в уряді» — кого «замочив». Нам же здається, що набагато цікавіше поглянути на «акт публічної політики», що відбувся (в продовженні нашої публікації в «Дні» за 21 червня), у більш широкому контексті, котрий передбачає пошук відповідей на запитання: Що є реальною причиною такого гострого протистояння різних політичних сил в енергетиці? Чи дала відповідь на це запитання передача? Чи потрібні суспільству подібні дебати з їх явно незвичним для нашого політичного життя «відкритим забралом»? Чого взагалі ми хочемо, чекаємо — і чого не приймаємо в так званій публічній політиці, про яку ми багато говоримо як про одну із складових відкритого суспільства? Чи входить до поняття «професіоналізм у політиці» і така річ, як культура ведення дискусій, і що вона має на увазі, якщо відразу відкинути лицемірство? Думки з приводу цих та інших питань читайте нижче. @AU Опитували Світлана СОКОЛОВА, Володимир КОНЄВ, Сергій ХАНІН, Вадим РИЖКОВ, «День»
Ірина ЧЕМЕРИС, «День»:
— «Самоупаковка» Григорія Суркіса — нетипова і навряд чи ще скоро стане типовою для більшості українських політиків. Успішний підприємець, мільйонер, напевно, не буде кумиром для бідного електорату. І це, з моєї точки зору, є питанням принциповим. Якби Суркіс бажав залишатися популярним підприємцем, він міг би дозволити собі говорити все те, що сказав у останньому «Епіцентрі». Але він прагне і політичної влади — а електорат не полюбляє настільки успішних. Григорій Суркіс був переконливий у реальному знанні «схем», що діяли при Павлі Лазаренкові і Юлії Тимошенко, тоді ще керівнику ЄЕСУ. І те, до чого він вів у дискусії: що під прапором «реформаторства» і зараз можуть реалізовуватися ті ж самі «схеми», було переконливим. Непереконливою була мотивація знання проблем енергетики Г. Суркісом — як «громадянином». Як для «простого громадянина» Г. Суркіс надто добре розбирається в енергетиці.
Непокоїла культура дискусії. Обопільні звинувачення йшли потоком, а опоненти, фактично, лише в деяких випадках знаходили контраргументи. І тут, на мій погляд, був більш переконливим Г. Суркіс — по-перше, чітким розумінням того, що реально довести інкриміноване йому Ю. Тимошенко неможливо, і тим, що ретельно підготував власні аргументи. Щоправда, у декого вже від слів Ю. Тимошенко могло так само скластися враження, що інкриміноване Г. Суркісу юридично довести неможливо, але воно таки реально існує. А Григорія Суркіса в таких випадках підводило, певне, «сп’яніння» від власної довершеності.
Те, що проблеми енергетики стали ключовими у зіткненні різних політичних сил — не дивно. Надто давно і надто серйозно формувалися там «групи за інтересами». А от що дійсно викликає тривогу, то це те, що, власне, жертвою аматорського реформаторства може стати вся країна. Про це, власне, і йшлося в доповідній записці секретаря РНБО Є. Марчука. Це, власне, на своїх фактах доводив і Григорій Суркіс. І як би не було захоплююче персоніфікувати проблеми в енергетиці, енергетичний колапс країни — річ набагато страшніша.
Сергій КОНЄВ, голова Дніпропетровської обласної організації Народного руху України:
— Такої передачі, як недільний «Епіцентр» на «1+1», я не бачив уже давно. Порівняти це можна хіба що з відомою «дуеллю» на російському телебаченні, коли Жириновський вихлюпнув склянку води в обличчя Нємцову. У нас в ефірі зійшлися особистості не менш примітні. І слід сказати, що обвинувачення з їхніх вуст звучали серйозніше. Втім, багато моїх знайомих говорили, що співчували Юлії Тимошенко. Можливо тому, що у нас прийнято ставати на бік тих, кого б’ють. Віце-прем’єр виглядала «як голий на сцені».
Цікавішою виявилася роль самого В’ячеслава Піховшека, який звів у ефірі двох опонентів. Схоже на те, що він уперше не був господарем становища, відчув рівень стосунків співрозмовників, жар пристрастей і обрав становище рефері. Але як би там не було, хочу сказати, що таких передач на нашому телебаченні треба якомога більше. Адже обидва політики розказували «всю правду» один про одного і тим самим інформували виборця про те, що діється за політичними лаштунками.
Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор Українського філіалу Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— Реально в передачі один із одним говорили представники двох олігархічних кланів. При цьому особливо засмучував той факт, що представник одного з них — я маю на увазі Юлію Тимошенко — та людина, якій не можна довіряти ПЕК. Про те, що вона не заслуговує довіри, пишуть західні ЗМІ, а чимало українців пам’ятають долю грошей ЄЕСУ, за які має відповідати тепер українська держава. З іншого боку, сама Тимошенко виглядала доволі смішно, розігруючи Жанну Д’Арк і не маючи можливості, по суті, спростувати жодного обвинувачення, висловленого на її адресу. Я не згодний із Суркісом, який заявив, що Тимошенко — хороша актриса. Насправді вона зіграла дуже погано. Її «гра» виглядала досить смішно, але одночасно і сумно, тому що це робив не хто-небудь, а віце-прем’єр нашого уряду.
З іншого боку, я дуже сумніваюся у тому, що цей «Епіцентр» — демонстрація свободи ЗМІ в нашій країні. Я думаю, що В’ячеслав Піховшек був таким «сміливим», заздалегідь отримавши завдання дати можливість Суркісу сказати все, що той захоче. Причому час для нападу на Тимошенко було вибрано досить вдало: уряд Ющенка сьогодні перебуває під потужним ударом, оскільки МВФ не надав Україні кредитів. Саме ця обставина дозволяє противникам уряду зараз нападати і на Тимошенко, і на самого Ющенка, оскільки уряд Ющенка було задумано як засіб для отримання цих кредитів. На мій погляд, останній «Епіцентр» — це демонстрація не справжньої свободи слова, а кланової демократії в нашій олігархічній державі. Втім, така демократія все ж краще, ніж її цілковита відсутність — вона дозволяє дізнатися хоч якісь елементи того, що діється у «тіньовій» політиці.
Володимир ФЕСЕНКО, політолог, Харків:
— Дебати між Григорієм Суркісом і Юлією Тимошенко дуже важко назвати не тільки конструктивною дискусією, а й просто дискусією. Здавалося, сторони не тільки не слухали одна одну, а й поставили собі за мету максимально скомпрометувати і позицію опонента, і його особисто. Було очевидно, що лицем до лиця зійшлися непримиренні вороги. Склалося враження, що навколо енергоринку вирують просто шекспірівські пристрасті. Такої ненависті в очах, чесно кажучи, мені давно не доводилося бачити. У цьому публічному протистоянні не було переможців, але боюся, буде багато переможених. Я маю на увазі населення України. Мій особистий приклад: у нас уже давно відключили гарячу воду, сьогодні зранку немає електроенергії — можливо, це випадковий збіг, а може, перші провісники грядущої енергокатастрофи.
І ще один дуже важливий момент в оцінці цієї дискусії. Мені здається, що жодна зі сторін так і не навела істотних аргументів як на користь своєї позиції, так і контраргументів проти позиції свого опонента. Це зайвий раз свідчить, що протистояння навколо енергоринку — це, радше, протистояння групових інтересів, а не боротьба за майбутнє України.
Костянтин БЕРТУХ, генеральний директор «Телекомпанії 10 канал», Рівне:
— Для глядачів останній «Епіцентр» став, на мій погляд, прекрасним шоу і подібні програми необхідно проводити і в майбутньому. Що ж до самих учасників, то навряд чи дискусія на каналі «1+1» додала їм популярності. Що ж до влади, то їй точно програма В’ячеслава Піховшека не додала авторитету.
Катерина КОНЄВА, журналіст, Рівне:
— Мене дискусія в останньому «Епіцентрі» наштовхнула на дуже сумні роздуми. Чому у нас розумні люди, умілі організатори, котрі володіють чималим капіталом, вкладають свої гроші не у виробництво, як у більшості країн світу, а в торгівлю? Зайве запитання — просто саме в цій галузі, на думку більшості експертів, можна отримати найбільші прибутки. Все просто. Мені здається, проблема не в конкретних особистостях, а в тих правилах гри, які діють на нашому економічному полі. Це стосується не тільки ринку енергоносіїв. Подивіться, якими темпами створюються по всій країні базари. Чому вони набагато ефективніші за магазини? Просто більшість із тих, хто там торгують, платять значно менше податків, ніж підприємці, які мають магазини. Такі правила гри і люди грають за ними. Хто успішно, а хто не дуже. Найбільш успішних ми й бачимо на телеекрані...
Володимир ЧЕРНОВ, головний редактор Сумської громадсько-політичної газети «Добрий день»:
— Цей «Епіцентр» я розглядаю з кількох боків. З одного боку, це, безсумнівно, велика творча вдача Вячеслава Піховшека. З іншого боку, цей «Епіцентр» віддзеркалив ту сумну дійсність, з якою зараз має справу Україна. Цю дійсність можна приблизно охарактеризувати відомим народним прислів’ям: «Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать».
За великим рахунком, суспільство так і не одержало відповіді на дуже важливе запитання: «Чим закінчиться нинішня так звана енергетична криза, скільки купувати на зиму свічок і чи взагалі їх купувати?». Звичайно, дуже важлива проблема існування боргів ЄЕСУ перед бюджетом, не менш важлива і проблема корумпованості чи некорумпованості урядовців або політиків, але на даному етапі всі ці проблеми відсуваються на другий план. А на перший виходить енергозабезпечення і подолання енергетичної кризи. І тут вже, вибачте, для нас немає великого значення, приватизовані підприємства ПЕК чи ні, хто їх приватизував, хто і що контролює. Для нас головне — підкріплена гарантіями віра в те, що завтра день буде світлим. Навіть уночі...
ДО РЕЧІ
Володимир Щербань «підсиджувати» Юлію Тимошенко не збирається
Під час робочої зустрічі голови Сумської облдержадміністрації Володимира Щербаня з журналістами, губернатор висловив своє бачення шляхів виходу з енергетичної кризи. Зокрема, він критично поставився до дій у цій сфері Кабміну, який, зробивши акценти на відключеннях струму у боржників, фактично перебрав на себе функції обленерго. На думку В.Щербаня, уряд повинен займатися вирішенням більш масштабних питань, створювати умови для того, аби підприємства працювали і мали можливість розраховуватися за електроенергію. За словами губернатора, причину енергетичної кризи слід шукати в самій структурі енергопостачання, яка потребує якісних змін. У світлі сказаного Володимир Щербань назвав останній «Епіцентр» за участю Ю.Тимошенко і Г.Суркіса «ганьбою на всю Україну». Відповідаючи ж на запитання журналістів щодо свого можливого переходу на роботу до щойно критикованого ним Кабміну, зокрема, на ту посаду, яку нині займає Ю.Тимошенко, сумський губернатор напівжартома напівсерйозно відповів: «Я знаю, що дехто тут потирає руки, чекаючи мого від’їзду. Але — недочекаєтесь. Я буду працювати в області і ще повинен тут отримати очікувані результати своєї роботи», повідомляє Сергій ХАНІН , «День».
