У зв’язку з візитом до України російського прем’єра й незважаючи на дефіцит інформації про зміст його переговорів у Києві на українських телеканалах йшло жваве обговорення все тієї ж наполегливої пропозиції Кремля про вступ України до Митного союзу (МС) з РФ, Казахстаном і Білоруссю.
На ICTV в програмі «Свобода слова» Андрія Куликова в режимі телемосту з Москвою з’явився новоспечений академік РАН, економіст і політик Сергій Глазьєв. Його виступ нагадував старанність вуличного закликальника, який хапає перехожих за рукави й намагається затягти до своєї ятки. Він вправно жонглював мільярдами, які буцімто отримає Україна від повернення до «братської сім’ї народів». При цьому не гребував і брехнею, бо важко собі уявити, щоб російський економічний академік не знав очевидних речей. Глазьєв стверджував, що Росія й Україна давно живуть у фактичній зоні вільної торгівлі, де не врегульовані питання лише з українським цукром. Глазьєвський спіч змушував згадати байкаря Івана Андрійовича Крилова з його знаменитим «а слона я й не помітив», адже агітатор за МС примудрився забути про такі фундаментальні вилучення з вільної торгівлі між нашими країнами як нафта й газ, що становлять левову частку українського імпорту. Саме небажання допустити Україну до вільних закупівель цих ресурсів і завадило РФ ратифікувати угоду про зону вільної торгівлі з нами зразка ще 1993 року.
ІМПЕРСЬКИЙ ДИКТАТ ЯК НАЦІОНАЛЬНЕ «Я»
Ніхто не міг зрозуміти, що означає загадкова фраза В. Ф. Януковича про те, що Україна будуватиме свої відносини з МС за схемою «3+1». Що це таке? Україна вступить до МС не правим, а всього лише лівим боком? У нас є серйозна проблема довіри до нинішньої влади, до її слів, обіцянок і запевнень.
Багато учасників обговорення визнавали, що зона вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом дає Україні перспективу та підтягує до вищих стандартів. У євразійському ж союзі ми загрузнемо в корупції, кланово-олігархічному суспільстві. РФ не є членом ЄС не тому, що не може, а тому, що не хоче. Росії, щоб увійти до Європейського Союзу, треба радикальним чином змінитися, відмовитися від цілої низки багатовікових традицій: деспотизму, бюрократизму, кастовості, придушення вільної конкуренції, імперського диктату, неконтрольованої суспільством влади. Перспектива подібної відмови викликає в російської еліти погано приховуване відчуття жаху. Причому таку азіатську систему влади й управління вона щиро вважає сокровенною частиною російської національної ідентичності. А демонтаж цієї соціально-політичної структури сприймає як втрату національного «я» і крах «російської цивілізації».
Тому для нас МС — це увічнення відсталості України в усіх сферах. Майбутнього в нашої країни не буде. Суть же кремлівського плану абсолютно очевидна: Митний союз — єдиний економічний простір — єдина держава. Це поступова ліквідація державної незалежності України та принесення в жертву миттєвим політичним інтригам життєвих інтересів нинішнього й грядущих поколінь українців. Ті, хто носиться в нас з ідеєю МС, натякають, що вони дуже хитрі й зуміють усе зробити на користь України. Дуже сумнівно й нагадує типову українську «хитрість», як її описав М. С. Грушевський, який розповів свого часу анекдот про пригоди українця в Петербурзі, де місцевий житель, побачивши, як він милується архітектурною красою Північної Пальміри, почав вимагати 200 рублів за видовище. Українець мав 200 рублів, але віддавати їх було шкода, й він сказав, що в нього лише 100. «Ну біс з тобою, хохол, давай 100». Схопив петербуржець сотню й побіг у своїх справах. А українець залишився стояти, страшенно задоволений тим, що обдурив москаля. Ось це, за Грушевським, і є українська «хитрість».
У разі вступу України до МС (хоч правим боком, хоч лівим) треба буде чесно сказати нації, що європейський вибір країни розтоптано. І жити доведеться за азіатськими стандартами. Можна погодитися з журналісткою Сонею Кошкіною, котра зауважила, що чим ближче ми до Європейського Союзу, тим міцніше наші позиції в переговорах з Росією. Кремль занервував, коли побачив, що Україна дійсно дрейфує в бік Європи. Дрейфує — це означає, що хоча й дуже повільно, але все-таки рухається в певному напрямку.
«ДРУЗІ» УКРАЇНИ НА «5 КАНАЛІ»
Естафету обговорення МС підхопила програма «РесПубліка» Ганни Безулик на «5 каналі». Екс-міністр закордонних справ Борис Тарасюк визначив ситуацію таким чином: йде боротьба за Україну, де метою російського керівництва є не пустити Україну до Європи, ізолювати нас від Європи, відсікти від європейського шляху розвитку. За Тарасюком, Кремль своєї мети поки не досяг. Поки...
Ганна Безулик приголомшила мене тим, що в режимі телемосту запросила взяти участь в обговоренні проблем відомого «українолюба» та «великого друга» українського народу Костянтина Затуліна. Костянтин примудрився «дістати» навіть своїх колег по Держдумі, котрі звільнили його з посади першого заступника голови парламентського комітету в справах співвітчизників і зв’язків з СНД», а от Ганна Безулик вважає за необхідне надати трибуну для пропаганди відомого спрямування. Мені доводилося декілька років дивитися російськомовні телеканали Ізраїлю й не пам’ятаю випадку, щоб там через «плюралізм і демократію» надали слово антисемітові. На мій погляд, ізраїльтяни правильно роблять. Зате у нас українофоби — улюблені гості Шустера, Кисельова, Куликова, а тепер, як з’ясувалося, й Безулик. Можу дати Ганні цілий список цілком пристойних, розумних і лояльних до України людей. Навіщо ж шукати учасників шоу серед одіозних політиків, які неодноразово демонстрували зверхність і презирство до нашої країни, справедливо оголошувалися персоною нон-грата в Україні? Але боюся, що цей мій список Г. Безулик не знадобитися, а в її програмі ми зможемо побачити усіляких жириновських, дугіних, маркових і подібних. На жаль «РесПубліка» не витримала спокуси політичним балаганом і опустилася (швидше, ніж можна було очікувати) до рівня всіх інших наших ток-шоу, де шоу витісняє і мораль, і національні інтереси.
А політолог Ростислав Іщенко з мстивою пристрастю виголосив: «Українській державі існувати залишилося один рік!» Це вже не московський кадр, а доморослий. Не діждеться пан Іщенко, наша держава переживе не лише цього пана, а і його правнуків. Г. Безулик спробувала пом’якшити ефект антидержавної витівки, мило прокоментувавши: «Ну, це просто студійна провокація». А людей, які влаштовують провокації, між іншим, називають провокаторами. Мене останнім часом досить часто запрошували в ефір «РесПубліки». Сподіваюся, що більше не будуть, бо нічого пристойній людині робити в програмах, у яких беруть участь політичні провокатори й антидержавні елементи. Ноги моєї там не буде, оскільки така позиція диктується елементарною турботою про свою репутацію. Проте не можу зрозуміти: навіщо це Ганні Безулик або її працедавцям? Звідки така феноменальна нерозбірливість у людях? А потім оплакуватимемо «меншовартість», яку так старанно й всесторонньо виховуємо в нашому народі.
ВІДКРИТТЯ НАРДЕПА ЧЕЧЕТОВА
МС обговорювали й у Савіка Шустера. Але спочатку торкнулися терористичного акту в Мінську. Михайло Чечетов, нардеп від ПР, тут-таки пов’язав цю подію з «підступами Заходу» й натякнув, що тут явно вирізнилися якісь місцеві опозиційні сили. Заразом вкинув у мізки публіці думку про те, що й у нас в Україні є політичні кола, від яких чортзна-чого можна чекати. Особливо від тих, кому не подобається нинішня «регіональна» влада. Розчервонілий від хвилювання оратор лякав закордонним фінансуванням акцій протесту в Україні, «незлим тихим словом» згадував «профінансовану» закордонними центрами помаранчеву революцію. Щоправда, про «американські валянки» та «наколоті апельсини» на Майдані не розповідав, але згадав Б. А. Березовського, який буцімто сам зізнавався, як він фінансував Майдан у Києві. Березовського й у Росії, й молодші партнери Кремля у нас намагаються перетворити на такого собі універсального злого генія, рука якого незримо (з Лондона) керує всіма негативними процесами на пострадянському просторі. Свого часу майже всі теракти на Північному Кавказі пояснювалися інфернальною діяльністю йорданського араба Хаттаба. Потім араба вбили, але теракти продовжуються й досі. Проте й сам БАБ, як його називають у Росії, Борис Абрамович Березовський, страждаючи на нездорову схильність до роздмухування власної популярності й значущості, охоче підтримує подібні легенди, що прославляють його персону. Наприклад, час від часу БАБ нагадує, що це він зробив В. В. Путіна президентом РФ. Нехай у це повірять колишні юні, а нині вже підстаркуваті члени Всесоюзної піонерської організації ім. В. І. Леніна... Президентом РФ В. В. Путіна, зокрема й використовуючи «всліпу» БАБа, зробила відома корпорація, де в усіх чисті руки, гарячі серця й холодні голови. А Михайлу Чечетову вірити в легенди лондонського вигнанця не забороняється...
До речі, нардеп Чечетов зробив заяву, що свідчить про майже копернікіанський переворот у його свідомості. Як тепер розуміє регіонал, жовтневі події 1917 року в Петрограді теж були профінансовані німецьким капіталом. Дивно, як за такого абсолютного розуміння Партія регіонів входить до однієї правлячої коаліції з «агентами німецької буржуазії»? Чи буржуйська класова солідарність спрацювала? Чечетов багато й проникливо говорив про невтручання у внутрішні справи держав. Чудово, але чому в ПР цей принцип не поширюється на Кремль? Чому ПР усіляко сприяє втручанню РФ у внутрішні справи України? Чому деякі її депутати отримують іноземні ордени за проросійську діяльність?
Дещо дивним чином вирізнилося в студії ВО «Свобода». Його оратор пан Михальчишин, попереджаючи нинішню владу про тяжкі наслідки її антинародної й антинаціональної політики, вирішив блиснути пізнаннями в російській історії й пригадав про народовольців, приписавши їм убивство Олександра ІІІ. Чого народовольці ніколи не робили. Олександр ІІІ помер від хвороб, пов’язаних з тим, що в царській Росії називали «звичним», а в радянській «запійним» пияцтвом. Жертвою «Народної волі» став Олександр ІІ. Людині, яка гордовито назвалася кандидатом наук, не завадило б це знати. Але на досягнутому пан Михальчишин не зупинився й оголосив, що Росія XIX століття була демократичнішою країною, ніж Україна сьогодні. По-перше, це неправда, що свідчить про історичне неуцтво пана Михальчишина. А по-друге, надто вже підозріло звучить ця заява від «крутого українського націоналіста», надто від нього віє властивою деяким нинішнім російським шовіністам ідеалізацією самодержавної Російської імперії. Чи не вилізуть однієї чудової миті з-під гуцульської вишиванки ВО «Свобода» кислі щі, личаки та балалайка? Історія галицького москофільства, що нині відроджується в діяльності деяких львівських і івано-франківських «письменників-грантоїдів», дає підстави для таких побоювань.
Михайло Чечетов, розхвалюючи новий виборчий закон, який готує ПР, і обгрунтовуючи заборону на створення міжпартійних блоків, як негативний приклад навів блок НУ-НС, нині майже повністю розвалений. Чечетов звернув увагу на те, що люди з цього блоку потрапили до парламенту лише завдяки харизмі Ющенка, а тепер його шпиняють, хоча, на переконання нардепа, «повинні йому ноги цілувати». Вочевидь, так заведено в Партії регіонів? А от на Сицилії добродійникові можна було цілувати лише руку... Чечетовські слова дуже нагадали фразу Ющенка, виголошену на адресу соратників: «Я вас усіх на смітнику знайшов». Ну, якщо вже мова зайшла про обряд ногоцілування, то не завадило б в ім’я справедливості пригадати, чи став би Ющенко президентом 2004 року, якби Тимошенко не відмовилася від висунення власної кандидатури, чим закінчився б Майдан без Тимошенко, зважаючи на «левове серце й безкомпромісність» Віктора Андрійовича, можливо, постояли б, як у Мінську, й розійшлися б... Коли б не Тимошенко, то вже 2008 року Ющенко став би об’єктом імпічменту та кримінальної справи, оскільки Партія регіонів була за два кроки від встановлення повного контролю над Верховною Радою. Утім, навряд чи пан Ющенко будь-коли визнає ці факти, адже для подібного визнання потрібна неабияка мужність і твереза самооцінка.
ЩО ПРИХОВУЄ ФОРМУЛА «3+1»
А міністрові закордонних справ К. Грищенку довелося відповідати за Митний союз. Дійсно, не так просто пояснити, як країна (Україна), що є членом Світової організації торгівлі (СОТ), може перебувати в МС з країнами, які не є членами СОТ? Україну цілком реально в разі вступу до МС можуть виключити із СОТ. Адже не випадково В. В. Путін вимагав від Киргизстану, що бажає увійти до МС, спочатку вийти із СОТ.
Грищенко демонстрував віртуозну дипломатичну гнучкість, щоб уникнути прямих і чесних відповідей.
На думку Тараса Чорновола, формула «3+1» спокушає Росію, дозволяючи їй трактувати «3+1» на свій розсуд. Наша влада, заграючи з Кремлем, постійно провокує його на подальше посилення тиску на Україну. Не слід роздавати аванси, треба відкрито й однозначно заявити, де та «червона лінія», за яку Україна ні за яких обставин не може відступити. Тоді в Кремлі не буде небезпечних для нас надій і ілюзій. І Віктор Пинзеник, і Петро Порошенко, і Сергій Терьохін висловилися в тому сенсі, що вступ до МС є для України вкрай небажаним, більше того, катастрофічним. На думку Пинзеника, в МС Україна більше економічно втратить, ніж придбає. У МС командувати парадом буде Росія, й лише дуже наївна людина може розраховувати на те, що вона буде це робити на користь інших учасників. За нормативними документами МС, Росія отримуватиме 87% загального мита. Україна — транзитна країна, отже, українські доходи від транзиту стануть російськими доходами. А на думку П. Порошенка, вступ до МС призведе до масового зубожіння населення України. Скасування митних кордонів підсилить потік контрабанди та наркотиків. За даними С. Терьохіна, 43% всієї контрабанди СНД припадає на кордон Росії з Казахстаном, там же проходить і один з головних світових наркотрафіків. До речі, між Росією та Казахстаном — 6000 кілометрів кордону, що дуже погано охороняється й не дуже перешкоджає постачанням із «Золотого трикутника» (декількох країн Середнього Сходу, де виробляється велика кількість наркотиків). Багато чого сьогодні вдається зупинити на східному кордоні України. Якщо він буде скасований, то наслідки можуть викликати жах...
Віктор Пинзеник викрив і брехню Партії регіонів про те, що нібито в результаті Харківської капітуляції квітня 2010 року Україна отримала знижку на газ у розмірі 100 дол. Насправді ж, ці 100 дол. Україні записують у борг. Отже, реально немає жодної знижки. Росіяни обдурили Партію регіонів у Харкові. Якщо ПР збирається судити Тимошенко за газові угоди з РФ 2009 р., то що має чекати регіоналів за те, що вони накоїли в Харкові? Поки що вони виставляють себе «рятівниками Вітчизни»... Чи надовго? Шустер провів голосування серед глядачів Першого Національного на тему: «З ким Україні слід бути, з Росією чи з Європою?». 75% аудиторії Першого відповіли: з Європою.
Але, вочевидь, колеги Савіка Шустера, зокрема з програми «Велика політика», так не вважають. Саме тому Бузина в ефірі для них — це покликання.
