Виступи проти вакцинації від коронавірусу набувають дедалі очевиднішого антидержавного спрямування. І країна-агресор не залишається осторонь, намагаючись будь-якому протестному рухові в Україні, зокрема й цьому, підкинути свої гасла. Росія стоїть не за всіма, але за багатьма антивакцинаторськими групами.
Це доводить феномен Остапа Стахіва у Львові, який нині під слідством. Він не обмежувався словесною агітацією, а разом зі своїми прихильниками вдирався до поліклінік та активно заважав медикам проводити вакцинацію. Антивакцинаторство переросло у щось більше, звучали там і проросійські наративи, заклики, типові не для Львова, а для Тамбова. Не випадково більшість учасників ток-шоу «Говорить великий Львів» дійшли висновку, що ідейні та керівні антивакцинатори діють за російський кошт. Це лихо активно шириться всією Західною Україною. Наприклад, як показали деякі телеканали, на Рівненщині є школа, де з 90 працівників вакцинувалося лише 5 осіб, а решта категорично та принципово відмовляються. Цих решту підтримують батьки школярів. До речі, вони виступають проти дистанційного навчання, вимагаючи повноцінної освіти для своїх дітей. Така любов до освіти не заважає бути носіями диких, середньовічних думок. Якась вчителька (!!!) з антивакцинаторської школи на телекамери заявила таке: «Усю цю вакцинацію вигадали жиди, які Христа розіп’яли». Й отакі вчительки забезпечать повноцінну освіту? І такі кадри процвітають у відомстві міністра Шкарлета?
Чи знають ці кадри, що саме за допомогою вакцинації людство позбулося безлічі найнебезпечніших хвороб?
Чого ці вчителі навчать? Сіятимуть невігластво й морок? Може, вони розкажуть на уроках, що Земля пласка і стоїть на трьох китах (слонах, крокодилах тощо)?
Чому контора пана Шкарлета сприяє тому сну розуму, який, за словами Франсіско Гої, породжує чудовиськ? Наша освіта (і початкова, й середня, й вища) потребує перегляду та коригування.
Дуже довго «зелена» влада заколисувала українців, розповідаючи, що на кордонах усе «тихо та спокійно». На жаль, і військові розвідники, не бажаючи повторити долю генерала Василя Бурби, вигнаного з посади Зеленським, підспівували «зеленим». Але тепер, коли все стає надто очевидним, новий шеф ГУР міністерства оборони Кирило Буданов заявив, що РФ готується до повномасштабного нападу на Україну, який відбудеться в січні або лютому 2022 року.
Атака планується на сході та півдні України та включає авіаудари, провокування внутрішніх конфліктів в Україні, морські десанти на Одесу та Маріуполь. Утім, удару з боку Білорусі також не можна відкидати.
А верховний головнокомандувач Зеленський, замість того щоб готувати країну до відсічі агресорові, 2,5 роки займався чим завгодно, тільки не цим... І таким чином значно послабив Україну перед ворожою навалою.
Винен, звісно, не так Зеленський, як безвідповідальні українські виборці, котрі під час війни обрали верховним головнокомандувачем професійного коміка...
Посміємося тепер, харкаючи кров’ю...
На каналі «Україна-24» у програмі «Свобода слова» Савік Шустер докладно, можна сказати до найменших дрібниць, обговорювали ситуацію з «Вагнергейтом». В обговоренні взяв участь генерал Василь Бурба. Слухаючи інформацію про цю справу, мимоволі згадав пісню Володимира Висоцького: «Если правда оно, ну, хотя бы на треть, остается одно: только лечь, умереть...»
Якщо діяльність Зеленського та його офісу і не є зрадою, то точно саботажем оборони України. А саботаж під час війни — це державна зрада.
Відкладаючи та провалюючи операцію української розвідки проти «вагнерівців», Зеленський розраховував вислужуватися перед Путіним і таким чином «заробити» мир? Тепер усі бачать, до яких тяжких наслідків для України призводить «миротворчість» пана Зеленського. Ось чим закінчується «мир за всяку ціну». Він закінчується винищувальною війною. Військові аналітики стверджують, що бойові дії 2022 року завдадуть Україні більш серйозних втрат, ніж 2014 року... На каналі «Еспресо» у клубі Віталія Портнікова народний депутат від партії «Голос» Ярослав Юрчишин сказав: «Наша влада абсолютно не відповідає вимогам до влади країни, що воює». Так, незалежно від нашої влади, відбуваються позитивні процеси, які Україна за таких «вождів» не здатна використати у своїх інтересах. Я нещодавно від своїх земляків у Криму здобув інформацію про такі процеси.
Ми багато говоримо про потужну роботу російської пропаганди на окупованих українських територіях. Попри це їй вдається далеко не все. Зокрема, дуже багато кримчан дуже не люблять тих, хто приїхав на півострів після 2014 року з Росії. До них «аборигени» ставляться вороже й називають їх «понаїхали». Ті відповідають жителям Криму тим самим. Дуже потрібні послуги репетирів з української мови. Молодь підпільно вивчає українську, щоб приїхати у вільну Україну й не мати діла з російською диктатурою.
Серед багатьох людей з-поміж «аборигенів» Криму, які раніше ніколи не розмовляли українською, з’явилася мода переходити на українську мову у спілкуванні між собою, особливо у присутності «понаїхів». Не знаю, яка якість цієї української мови, але «понаїхи» скаржаться, що нічого не розуміють... Шкода, що наша влада нічого не робить, щоб посилювати такі тенденції. А з другого боку, може, це й на краще?
Адже ми знаємо, як вони «вміють» робити...
Дещо з того, що вони роблять, надто вже скидається на свідому підривну роботу проти нашої країни. Віталій Портніков у його політклубі заявив, що члени партії «Слуга народу» — це люди безпринципні, вони нагадують радянський комсомол, де збиралися пристосуванці різних поглядів.
Для них на першому місці їхні шкурні інтереси, а решта — «какая разніца». І виборці у них приблизно такого самого штибу. Те, що своєю кров’ю завойовують 20-30% населення на Майданах, потім 70% торпедують на виборах.
Портніков казав відверто: «Бюлетень, який ви опускаєте в урну за Зеленського, це свідчення моральної розбещеності того, хто голосував, тому що ви ставите хрест на собі, на своїй родині, на своєму майбутньому. Згадаймо, що Зеленського на Майдані не було, він з Майдану знущався». Але висновок був таким: «На відміну від Путіна, Лукашенка та Януковича, Зеленський боїться народу, боїться в нього стріляти. Отже, компроміс із ним можливий».
У студії «Прямого» сперечалися на цю ж тему, а головне, з’ясовували, що робити, коли російський наступ розпочнеться. Дмитро Корчинський ставив риторичні запитання: «Чому не перервано транспортне сполучення з РФ? Російський спецназ зможе без жодного прориву просто сісти на автобуси та приїхати в Україну для своїх диверсій. Чому не закрито всіх сепарських каналів, а громадян РФ не депортовано до Росії, чому не заарештовано депутатів від ОПЗЖ? Чому не створено Військово-цивільні адміністрації в Одесі та Маріуполі? Але Зеленський цього не зробить». Занепокоєння припордне. І в цей самий час на «Україні-24» відставний генерал СБУ Вовк закликав до миру з РФ за будь-яку ціну і до того, щоб ми своєю войовничою риторикою не ображали Росію та Білорусь. Загалом, треба стати на коліна. Зеленський уже ставав у цю позу. Допомогло? Ні. Лише погіршило наше становище та зробило російський наступ неминучим...
