У створенні фільму брали участь три людини — Леся Воронюк (автор ідеї та сценарист), Олександр Ткачук (режисер), Олексій Доля (науковий консультант); зйомки відбувалися в шести країнах — в Україні, Італії, Канаді, Німеччині, ОАЕ та Росії. Стрічку представлять до Дня вишиванки, який цього року святкуватимуть уже вдесяте.
Фільм покажуть і на каналах українського ТБ, але не цього року, бо, крім показів у кінотеатрах, стрічка подорожуватиме кінофестивалями, де є номінація «Документальне кіно» (нині готуються титри англійською, німецькою та французькою мовами).
Ідея показу двох площин у картині (етнографічної та історій людей) зародилася з початку роботи над стрічкою. Саме історії про те, як вишита сорочка змінила чиєсь життя — надихнула, врятувала, про сакральність та велич сорочки — оживили кадри фільму.
— Нині попит на вишивану сорочку зростає, — вважає Леся ВОРОНЮК. У нації відбувається процес самоідентифікації. Безумовно, на цей процес впливає і війна, загроза життю, цілісності кордонів. Мені б хотілося, щоб цей сплеск національної свідомості був не скороминущим явищем. Потрібно працювати над створенням української культури.
Творці фільму обіцяють здивувати глядачів не лише розмаїттям вишиванок та глибиною впливу національного одягу на українців, а й цікавими, невідомими фактами. До речі, виявляється, що «хрестик» — один із 300 видів техніки, якими можна вишивати сорочку, і ця техніка є не лише найпростішою, а й найновішою; червоно-чорне поєднання кольорів з’явилося відносно недавно, раніше використовували червоно-синє; визнаними українськими вишивальниками є не тільки жінки, а й чоловіки. Згодом фільм представлять у Львові та Чернівцях.
