«Всесвітня павутина» відіграє у XXI сторіччі приблизно ту ж роль, що форум для древніх римлян. З тією різницею, що наш «форум» глобальний і віртуальний. Соціальні медіа — Facebook, Twitter або відеохостинговий сайт YouTube — усе більшою мірою стають інструментами впливу звичайних людей, їхніх користувачів, на міжнародну політику. Кіберкритики, швидше за все, зі мною не погодяться. Одні вважають, що зв’язки, які формуються завдяки соціальним мережам, поверхневі, що для їхніх учасників це швидше деякий ігровий майданчик, де можна попустувати і поговорити на улюблену тему, ніж реальний інструмент впливу на політичні процеси. Інші говорять, що виборних посадових осіб, приватні фірми, уряди мало цікавлять контакти з громадськістю і що вони вважають свою сторінку на Facebook ще одним інструментом маркетингу... Звернімося до фактів.
2011 року до соціальних мереж підключено два мільярди людей. Найпопулярніша соціальна мережа — Facebook — налічує понад 750 мільйонів активних користувачів. Це найбільш відвідуваний у світі інтернет-сайт, доступний у 70 мовних версіях. Мікроблогова платформа Twitter знаходиться на другому місці після Facebook, налічуючи 200 мільйонів зареєстрованих користувачів...
Але соціальні медіа — не лише цифри. З того часу, як президент США Барак Обама скористався Facebook і Twitter для своєї президентської кампанії 2008 року, соціальні мережі продемонстрували свою потужність, мобілізувавши тисячі, якщо не мільйони людей. Це, у свою чергу, змінило підхід до подачі міжнародних новин, і урядам довелося враховувати цей чинник. Якби не було 250 тисяч твітів, відправлених 2009 року з Ірану, канали новин і уряди нічого б і не дізналися про студентські протести у країні.
Ще один красномовний приклад — «арабська весна». 28 січня 2011 року у щойно створеній Facebook-групі під назвою «Ми всі Халед Саїд», де був розміщений пост про акцію протесту в Каїрі, зареєструвалися 43 тисячі осіб. Дуже скоро, коли єгипетські власті спробували заблокувати доступ в інтернет у Єгипті, півтора мільйона користувачів проставили під нею «лайк» і сприяли розширенню протестів проти режиму Мубарака далеко за межі столиці Єгипту.
Під час подій, що відбувалися в арабському світі на початку року, Facebook, Twitter і YouTube відіграли ключову роль в організації демонстрацій і в постійному оновленні новинного контенту... Молоді активісти, учені, викладачі вузів, НВО, журналісти і політики великого Близького Сходу особливо добре зуміли використати вільний від цензури простір інтернету. Місцеві платформи Twitter показують також, що люди потребують відкритих політичних дебатів про майбутнє своїх країн...
При цьому не слід забувати ще про один важливий аспект. Інтернет перетворив новини на неймовірно різноманітний за своїм характером продукт колективної творчості... Яскравий приклад — CNN iReport. Понад 750 тисяч людей добровільно зареєструвалися як «i-репортери» і шлють свої репортажі практично з усіх країн світу. Аналогічну модель використовує і «Аль-Джазіра»... Ще один приклад — The Huffington Post, що став з моменту свого створення в 2005 році одним із найбільш відвідуваних блог-ресурсів Навіть багато традиційних друкованих і мовних ЗМІ використовують блогінг у своїй подачі новин і коментарів.
Безумовно, НАТО не просто сторонній спостерігач у глобальному онлайновому світі. Ми були свідками появи цього феномена і визнаємо його величезні можливості. Ми маємо намір всіляко підтримувати його і хочемо стати активними учасниками цифрового світу. При цьому ми усвідомлюємо, що кіберпростір несе в собі певні ризики і виклики, що користування соціальними мережами повинне йти пліч-о-пліч з дотриманням фундаментальних демократичних правил. У 28 країнах — членах Північноатлантичного альянсу і наших країнах-партнерах ми хочемо контактувати з людьми, яких цікавить обговорення питань безпеки і оборони. Ми хочемо зрозуміти, що думає громадськість про серйозні виклики, які стоять перед всіма нами. Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен — гарячий прибічник і активний користувач соціальних мереж. У нього є особисті Facebook і Twitter-аккаунти, які регулярно оновлюються його референтами, де б він не знаходився... Сьогодні ніхто не може заявити, що НАТО ховається від громадськості за дипломатичними засувами... Ми запросили блогерів до Брюсселя і продовжуватимемо такі зустрічі. Повідомлення про всі важливі офіційні засідання і публічні заходи НАТО негайно публікуються в соціальних мережах. Ми продовжуємо підтримувати інтернет-співтовариства, прагнучи ініціювати обговорення ролі НАТО в Афганістані, операції в Лівії, стосунків із Росією чи гендерних питань у контексті військових дій.
Ми навіть опублікували нашу нову Стратегічну концепцію в інтернеті і запропонували обговорити її онлайн. Протягом першого півріччя 2010 року ми вели он-лайн-чати з представниками багатьох країн із сім’ї НАТО, роздумуючи над формою майбутньої Стратегічної концепції і актуальними питаннями, які треба було внести в її текст. Он-лайн-дебати НАТО про нову Стратегічну концепцію показали, що питання трансатлантичної безпеки не можна обговорювати у вузькому колі сильних світу цього... Дискусія про переваги і виклики соцмереж, безумовно, триватиме. Для Північноатлантичного альянсу Facebook та інші сомережі не альтернатива, а зручний інструмент на додаток до інших, більш традиційних інструментів інформування і мобілізації громадськості. Ми вже ступили на цей шлях і маємо намір вчитися і адаптуватися у міру нашого просування вперед, бо НАТО не хоче відставати від своїх громадян, де б вони не знаходилися.
Газета.ру, 19 жовтня 2011 року
