Протягом тижня, минулого після святкування Дня Незалежностi, у країні продовжували обговорювати святкову промову Президента. Особливо ту її частину, яка стосувалася збільшення прохідного бар’єра під час парламентських виборів. Але якщо спочатку реакція на можливе збільшення щасливого відсотка до п’яти була досить бурхливою та категоричною, то буквально через кілька днів думки політиків дивовижно пом’якшали. Проте й диво це пояснюється доволі просто: судячи з інформації, яка пролунала в підсумковому недільному «ТСН», краще вже п’ять, аніж сім, які пропонуються «Нашою Україною». Плюс фактор упевненості у своїх партійних силах: спробуй тільки заявити про незгоду зі збільшенням прохідного бар’єра, тут одразу тобі припишуть страх залишитися поза парламентом, ним-то все й пояснять. А хто ж хоче бути слабким? Ось і заявляють тепер наші політичні лідери, що їм до запропонованої жорсткості все одно, адже вже їх народ точно не залишить без підтримки. Правда, заявляти про це може поки тільки п’ятірка провідних політичних гравців, усім іншим доведеться думати про те, з ким і на яких умовах об’єднуватися. А що, якщо економіка тепер переживає час злиття та поглинання, то чому цей же процес повинен оминути політику? Що ж до умов, то тут уже хто на що здатний. Знову Степан Гавриш, який зачастив на ТБ заявив, наприклад, в ефірі «5 каналу», що за кожне місце в парламенті будуть платитися великі гроші, тому наступна ВР буде максимально олігархічною. Його візаві Юрій Ключковський із цим, звичайно, не згодний. Як і з тим, що для здорової конкуренції в правлячих колах потрібна сильна опозиція, якої в нас традиційно немає. Ключковський вважає, що конкуренції, яка склалася в колі переможців, буде цілком достатньо. Якщо перекласти подібну впевненість на іншу мову, вийде якраз те, про що вже не один місяць говорять у країні — коли в товаришів немає згоди, спочатку з’являється конкуренція, а потім й опозиція, якій передує розкол, прихований чи публічний.
Так, «1+1» спробував розібрати структуру нинішньої влади з погляду особистісних відношень. Важко сказати, наскільки телеглядачам були зрозумілі логічні висновки журналістів, ґрунтовані на тому, «хто чия креатура». Як і визначення типу «Тимошенко — регент», «Порошенко — сірий кардинал». При цьому «регент» заявляє про безсилля перед зростанням цін на бензин, а «сірий кардинал» повторює про необхідність реорганізувати силові відомства. Причому, що перше, що друге оптимізму якось нікому не додає. Якщо не вважати генпрокурора, який сам розвернув реорганізацію в своєму відомстві, вирішивши для початку скасувати Військову прокуратуру. Закон про прокуратуру при цьому ніхто поки що не переписував, але хто в нас звертає увагу на такі дрібниці?
У повному песимізмі перебувають і деякі політичні лідери. Валерій Пустовойтенко так втомився очолювати свою НДП, що тепер не бажає вести партію в бій за парламентські крісла. Віктор Янукович, навіть за інформацією ТРК «Україна», побоюється арешту, а тому тимчасово поїхав із країни. Правда потім на тому ж каналі радник Януковича Ганна Герман повідомила, що все гаразд, і її шеф із народом, проте навіть у День шахтаря в Донецьку його не бачили. До речі, про шахтарське свято. Ведучий «5 каналу» Данило Яневський дуже цікавився у лідера «трудовиків» Валерія Коновалюка, який якраз перебував у Донецьку, про «естетичне значення» цього свята. А той усе говорив про відсутність програми розвитку галузі, про проблеми та розчарування. Його знову питають «про естетику» — «про що співав Кобзон», наприклад. Але Коновалюк естетичного Яневського так і не задовольнив.
У плані економіки найважливішою подією став саміт у Казані з приводу майбутнього ЄЕП, про який також сюжетно повідомив «1+1». Хоч як це дивно, але досить жорстка позиція Ющенка, згідно якої Україна готова брати участь тільки в організації зони вільної торгівлі, не викликала роздратування. Принаймні, видимого. Путін навіть щось там сказав про розуміння такої позиції та про те, що ось коли громадяни нашої країни побачать результат роботи нової структури, «вони передумають».
Про неполітичний і неекономічний скандал, що отримав уже міжнародне звучання, розказали практично всі вітчизняні телеканали. Тепер йдеться про зникнення немовлят у харківському пологовому будинку. Нічого там поки що не ясно — чи то був хлопчик, чи то хлопчика й не було? І взагалі, враховуючи «системність» відстеження та викладу інформації нашими телеЗМІ, немає гарантії, що ми ще коли- небудь дізнаємося про доказове закінчення цієї історії.
Зате в Ольвії вчені вперше провели дослідження та сканування підводної частини заповідної території (ТРК «Україна»). І навіть знайшли череп стародавньої людини, з щелепою без карієсу. Розкопки знову проводяться на спонсорські гроші, держава більше стурбована народженням нових громадян, чим вивченням стародавньої історії, унікальний уламок якої дістався нам волею долі. Шкода, що журналісти не вважали за потрібне нагадати про розробки «чорних археологів», які орудують там же, поруч із «білими», й оснащені вони значно краще, тому що здобуті ними цінності зовсім не в музеях чи академіях наук осідають, і їхні «спонсори» знають справжню ціну безцінним знахідкам.
Ну і, звичайно, 1 вересня не залишилося без уваги телеканалів. Нарешті в нас заговорили про те, що школа для першокласників — це стрес, який не кожен малюк може самостійно подолати. А крім того, є дітки, які в принципі не вважають за потрібне вчитися. І життя на вулиці, поза сім’єю та турботою держави, тільки переконує їх у цьому. А чи готова держава зустрітися з тими, до кого їй поки що немає діла, тоді, коли вони ввійдуть у час прийняття політичних, «голосувальних» рішень?
