Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Стрільба по власних ногах»

Соціально безвідповідальне ТБ вирощує з глядача свого могильника
19 грудня, 2003 - 00:00


«День» продовжує дискусію про соціальну відповідальність ТБ (початок див. у № 226). Нагадаємо, що ми запропонували нашим експертам відповісти, зокрема, на такі запитання: «Що слід розуміти під визначенням «соціальна відповідальність ТБ?» Наскільки соціально відповідальним є українське ТБ? Чи не є відмова від побудови власного, соціально орієнтованого ТБ відмовою від побудови власної держави? Чи відповідальні електронні ЗМІ — певною мірою — за формування стратегії загальнонаціонального розвитку, за збереження культурних цінностей тощо? Чи повинне, зрештою, ТБ виховувати націю?» Радує, що і топ-менеджери вітчизняних телеканалів не заперечують відповідальності ТБ за формування суспільної системи цінностей. Тепер — слово за власниками телекомпаній...

Володимир ОСЕЛЕДЧИК, генеральний продюсер телеканалу «1+1»:

— Перш за все — я принципово не хочу обмежувати тему соціальної відповідальності медіа тільки висвітленням політичних процесів на ТБ. На мій погляд, це досить різні речі. Можна бути соціально зорієнтованим засобом медіа й при цьому приділяти політичним подіям лише ту увагу, на яку вони заслуговують.

Соціальна відповідальність ТБ, на мою думку, полягає, по-перше, в створенні умов, за яких прискорився б процес самоідентифікації наших глядачів як громадян нашої країни. А по-друге — у формуванні певних ціннісних орієнтирів.

ТБ може й має запропонувати людям можливість поміркувати й самостійно зробити висновки — наскільки важливо для людини критично мислити, приймати рішення та нести за них відповідальність? Наскільки важлива для людей дискусія як така? Наскільки важливо цікавитись світом, який тебе оточує? Наскільки важливі для суспільства розумні, ініціативні, дієздатні люди? І те, що глядачі шукають відповідей на ці запитання разом з ТБ, на мій погляд, дуже суттєво для формування людей як певної соціальної спільноти, суспільства незалежної держави.

Я не хочу оцінювати роботу колег — це було б некоректно з мого боку. Що ж до каналу «1+1», думаю, ми маємо велику кількість проектів власного виробництва, які є дуже активними в плані соціального впливу. Я абсолютно переконаний, що програми «Документ», «Подвійний доказ», «Без Табу», «Я так думаю», є надзвичайно важливими в соціальному плані, оскільки допомагають осмислити минуле й сучасність, демонструють цінність власної особистісної точки зору. Може, це видається дивним, але я особисто переконаний у суттєвій соціальній ролі проекту «Найрозумніший», бо ця програма — не тільки для дорослих, але й для дітей — демонструє цінність інтелекту, знань, ерудиції й для багатьох людей ставить знак рівності між «бути розумним» і «бути сучасним», «бути модним». Майже переконаний, що за виробництвом таких програм в українському телепросторі «1+1» є лідером.

Безумовно, між наявністю в країні соціально орієнтованого ТБ і розбудовою власної держави є зв’язок, хоча, на мій погляд, і не прямий. Я неодноразово говорив, що велика кількість претензій до українського ТБ взагалі та приватних телеканалів зокрема виникає саме тому, що в країні нема громадського ТБ. У багатьох цивілізованих країнах місію соціально орієнтованого телебачення виконує саме громадське ТБ. Бо всі розуміють: комерційне ТБ цю функцію виконувати в повному обсязі не може, тому що має за визначенням ставити на меті прибутковість, яка ґрунтується на високій глядацькій популярності. Безумовно, це плюс для комерційного каналу, якщо він знаходить можливість виробництва програм соціального спрямування. Але — це видно навіть на прикладі «1+1» — такі програми користуються значно меншим попитом у глядача, ніж пригодницькі серіали, розважальні проекти тощо. Це результат уподобань нашого глядача. А іншого глядача у нас немає.

А формуванням стратегії загальнонаціонального розвитку має опікуватись, перш за все, політикум. Що ж до збереження культурних цінностей, безумовно, ТБ відіграє тут неабияку роль. Хоча б, наприклад, привертаючи увагу свого глядача до самого факту існування таких проблем. Наголошуючи, наприклад, на необхідності протекціоністських дій задля підтримки національного книговидавництва. Або ж збереження унікального музейного спадку держави. Навіть якщо ми розглядаємо ТБ як галузь масової культури, воно навіть у цій сфері повинно мати високий естетичний рівень. Бо й масова культура існує і як естетична, і як антиестетична.

Що ж до тези про те, що «телебачення має виховувати націю», я б дуже обережно оперував такими поняттями. Було б занадто самовпевнено говорити, що кожен з нас може виховувати націю. Я таких «місіонерськи» налаштованих людей трохи побоююсь. Коли мені хтось заявляє, що займається ТБ задля того, аби «виховати» глядачів, по-перше, я замислююсь, чи належним чином вихована ця людина сама. А по-друге, будь-які розмови про «виховну» функцію медіа дуже часто слугують прикриттям бажання маніпулювати масовою свідомістю. Принаймні за радянських часів було саме так. Тому давайте не будемо «вихователями» глядача — перш за все, давайте будемо цікавими для глядача.

Олександр БОГУЦЬКИЙ, генеральний директор ICTV:

— Колись Дмитро Коcтянтинович Кисельов, наводячи приклади для розуміння новин, які ми будемо готувати на ICTV, коротко охарактеризував різницю між нашими майбутніми новинами й новинами Бі-Бі-Сі як різницю між новинами в суспільстві, в якому цінності, традиції і т.п. вже створені, й суспільством, де такі тільки створюються. Ми орієнтуємось на створення цінностей, вони — на підтримку (відтворення в кожному новому поколінні). Виключно просто і вичерпно.

Звичайно, створення цінностей — виключно відповідальний виклик. Ми спробували зробити головними героями наших сюжетів конкретних людей, які роблять конкретні справи в інтересах конкретного українського суспільства. Для розуміння майбутнього можна ще раз пригадати алгоритм нашого розуміння розвитку: «В Європу не можна вступити, Європою можна стати». Все розпочинається з конкретної людини, формально початок кожного — в собі.

Наше гасло «Ближче до людей» відобразило початкову відмову від печерських історій на користь простих людей у їхньому співіснуванні з бюрократією й випробуваннями змінами. Ми справді близькі до соціальних рішень в новинах, наші перші теми — про людей, а далі — тільки через рішення на користь людей чи для розуміння ціни цих рішень для конкретних людей.

...Ми, звичайно, навіть попри яскраві соціально орієнтовані новини, — все ж розважальний телеканал. Напевно, в цьому контексті не можна недооцінювати значення телеканалу, який фінансується державою чи суспільством... Інша справа, що він повинен фінансуватись в повному обсязі й тоді лишень в повному обсязі вирішувати завдання, перед ним поставлені.

Процес побудови власної держави не може бути прямолінійно зіставлений з існуванням соціально орієнтованого ТБ. Інша справа, що жодного розуміння стосовно розвитку ТБ в нашій країні немає... Як і багато чого іншого — а власну державу ніхто будувати не відмовляється, наскільки я розумію.

І виховну функцію телебачення ніхто не відміняв. Як і розважальну. Інформаційний простір — точно зона стратегічних інтересів Держави, інша справа — що це не тільки електронні ЗМІ. ТБ не можна водночас і переоцінювати — адже люди дивляться на світ не тільки через телевізор, а коли бачать різницю між тим, що показує телевізор, і тим, що на городі чи в магазині, дивуються.

І наприкінці про загальнодержавні інтереси. Наскільки я пам’ятаю, Тузла розпочалась з українських телеканалів. Ні, я не про істерію довкола українсько- російських стосунків, я про те, що українська територіальна цілісність — непорушна.

Дмитро КИСЕЛЬОВ, тележурналіст, головний редактор служби інформації ICTV:

— Телебачення, як і медицина, — це дійсно соціально відповідальний бізнес. На жаль, у пострадянських країнах для людей, які займаються телевізійним бізнесом, не існує клятви, аналогічної клятві Гіппократа. Заради прибутку вони можуть дозволити собі робити нашу публіку недоумкуватою, розбещувати її морально. Я довго не дивився телевізор, і ось нещодавно вирішив «погортати» українські телевізійні канали. Враження — депресивне. Фактично немає історичних фільмів, освітніх, пізнавальних програм, немає міжнародних програм, які б захоплювали. І це все — незважаючи на те, що Україна проголосила певний європейський вибір. Ну, кому йти у Європу? Адже кожен розпочинає шлях до Європи з себе. Принаймні треба знати, куди йти. Але про Європу нічого не відомо. Ніхто не знає, як там живуть, люди погано уявляють собі європейську систему цінностей. Щонайбільше, можливо, уявляють, що в Європі більша зарплата. А те, що там у десятки разів вища продуктивність праці — ніби фігура умовчання. А для багатьох — просто невідомий факт.

Мені здається, що наше ТБ дуже шкодить телеглядачеві. Бо те, що показує ТБ, те і в головах у населення. Насильство, кримінал — ось середовище, в яке опускає ТБ глядачів. І ви хочете, щоб після цього вони були соціально відповідальними? Щоб вони не здійснювали злочинів, щоб ними рухали якісь піднесені ідеали, щоб на виборах вони голосували відповідально і усвідомлено, як це роблять європейці? Не будуть вони цього робити. Тобто ТБ вирощує з глядача свого могильника, тому що постійне пониження планки передбачає подальшу боротьбу за рейтинг вже в тій аудиторії, світогляд якої зруйнований. А таким чином знищуються і телевізійні кадри, які здатні робити якісні, вишукані програми, тому що немає попиту на такі програми, отже, зникає і пропозиція. Тобто ТБ, яке використовується як низькопробне шоу для заробляння грошей, стріляє собі в ногу, як кажуть американці.

Відмова від побудови соціально відповідального ТБ — це самогубство. Це відмова від побудови власної країни, це відмова від побудови системи цінностей, це відмова від формування осмисленого суспільного середовища. Ось і все. І з публікою, сформованою соціально безвідповідальним ТБ, вже можна робити все що завгодно методами грубого PR-у. Такою публікою легко маніпулювати, легко її куди завгодно загнати, легко протиставити одну групу іншій тощо. І ось PR у нас тепер підміняє всі смисли та всі цінності.

Розумієте, ви не можете забрати у ТБ функцію виховання, тому що ТБ все одно виховує, хочете ви того чи ні. Суть лише в тому, чим виховує. Ось те ТБ, про яке я вище говорив, — це і є система телевізійного виховання всієї країни, реальна, діюча система.

Як я уявляю соціально відповідальне ТБ? Нормальні фільми, програми, які обговорюють реальні суспільні проблеми. Зокрема й програми, які можна показувати в Європі — ТБ має бути конвертованим. А зараз, мені здається, ТБ дивитися просто шкідливо. Так, я працюю на ТБ. Але те, що ми стараємося робити нормальні новини, — це ж як крапля в морі, бо та шкода, якої завдає кожен низькопробний американський фільм або серіал, значно більша, ніж 15-хвилинний випуск новин. І потім новини — це ж просто інформація...

Напевно, суспільство повинне саме відчути загрозу і почуття страху, тому що йдеться про самознищення. Я сподіваюся на те, що з’явиться фізіологічний страх за країну, який пронизуватиме все зверху донизу. І з’явиться суспільна згода з приводу того, що ТБ має бути іншим. І цей страх, звичайно, охопить і власників телеканалів, тому що вони — підприємці, вони повинні зрозуміти, що бізнес може існувати лише в нормальному суспільстві. Якщо нормального суспільства немає, то немає умов для розвитку бізнесу.

Підготував Михайло МАЗУРІН, «День»
Газета: 
Рубрика: