Ця професія існує з того моменту, коли людині вперше захотілося прикрасити себе. Можливо тепер прикраси з мушель та зубів хижаків вже не видаються нам вишуканими та коштовними, але саме вони є пращурами надзвичайно віртуозних виробів із дорогоцінних металів, перлів та самоцвітів.
Колись мені пощастило побувати «за лаштунками» ювелірної майстерні. Звісно, це було дуже цікаво та пізнавально, але найбільше мене вразили самі ювеліри. Геть усі вони були кремезними чоловіками із величезними руками. Я й уявити собі не могла, що з-під таких грубезних пальців може виходити настільки тендітна краса. Звісно, не всі ювеліри в світі мають вигляд моряків чи вантажників, але під враженням я перебуваю й досі! А нещодавно я дізналася, що у католиків існує легенда про покровителя ковалів та ювелірів Дунстана, до якого прийшов сам диявол та вимагав підкувати його. Але кмітливий коваль впізнав потойбічного гостя і так боляче почав підковувати йому копито, що диявол заблагав про пощаду. На що Дунстан поставив умову — диявол більше ніколи не прийде у місце, де є підкова.
Певною мірою ця легенда пояснює кремезну статуру ювелірів, яких я бачила в майстерні. Адже ювелірне мистецтво — нащадок ковальської справи. І хоч ковальство в наші часи не дуже поширене, але ювелірна майстерність протягує тоненьку ниточку у сиву давнину.
