Чергова порція зауважень і пропозицій до відома українських телеканалів. Забагато уваги до російської попси й замало — до дітей та підлітків. Так вважають співачка Марічка Бурмака й публіцист Юрій Луканов.
Марічка БУРМАКА, співачка:
— Телевізійних каналів у нас багато, і їхня кількість, в принципі, є достатньою. Мені особисто хотілося б, щоб було більше каналів, що спеціалізуються на трансляції живих концертів, або принаймні щоб деякі дійства транслювалися в рамках тих каналів, які є. Дуже прикро, що сьогодні у більшості українців є лише «М1», бо решта музичних каналів належать до кабельного телебачення, яке недоступне більшості населення України.
Кожен фільм дуже складно додивитися до кінця — через рекламу. Як на мене, реклама повинна бути лише на початку і в кінці фільму. В іншому випадку вся напруга, інтрига, наприклад, психологічного трилеру втрачає сенс. Нещодавно я хотіла подивитися фільм «Піджак», але після другого рекламного блоку вирішила купити цей фільм на DVD і подивитися його за нормальних обставин. А за кордоном, між іншим, ці моменти врегульовані законом. Це ж не шоу, це кіно, в якому присутній режисерський задум!
Майже на кожному каналі є новини, і, не зважаючи на те, що я про події дізнаюся переважно з інтернету, все одно час від часу переглядаю новинні випуски. Я, як і всі, дуже стомилася від політики, хоча чудово розумію, що в країні дуже складна і нестабільна ситуація. Є цікаві політичні ток-шоу, але їх забагато. Туди приходять одні й ті самі персонажі, ми вже наперед знаємо, що вони скажуть, бо вони виступають у кожній з політичних програм по черзі. Ці програми просто використовуються як піар кожного конкретного політика. Там кожен грає свою роль. І це розумію не одна я. Для себе у «трек-листі» я залишила б одне чи два ток- шоу, які йдуть у прямому ефірі, які не мають точного хронометражу. Мені подобається та спонтанність, коли політик може в будь-який час приїхати на програму (програми «Свобода слова» та «Свобода з Савіком Шустером»). Тут вже справа не стільки в зацікавленості політикою, скільки в реаліті-шоу в прямому ефірі. Ще люблю «Я так думаю», бо просто поважаю Ганну Безулик.
Хоча моя дитина вже вийшла з того віку, коли дивляться дитячі програми, але мені бракує телевізійних програм для дітей і для підлітків. Дитина говорить зі мною цитатами з якихось серіалів, і мені дуже складно їй щось протиставити. Тому для того, щоб підлітків із 12—15 років якось виховувати, потрібно, щоб і ТБ допомагало нам. У цьому контексті хочу зробити комплімент Олексі Негребецькому, який перекладає українською мультфільми. Його переклади якісно відрізняються від решти. Дякую за «Альфа» і за «Тачки».
Юрій ЛУКАНОВ, публіцист, сценарист:
— Дуже добре, як на мене, розвивається репортерське телебачення, на українському телебаченні новини хороші. Я, бачте, люблю жартувати. Тому мені особливо імпонує іронічний підхід до висвітлення новин, який використовує канал «СТБ».
Я не великий любитель попси і поп-музики, але вона у нас, так би мовити, віддала телебачення попсі іноземній — російській: їхнім концертам, жартам і так далі. З приводу розважального і гумористичного телебачення можу сказати, що я не проти еротичних жартів і жартів «нижче пояса», але вони повинні бути більш змістовними... Коли жарти навколо статевого органу перетворюються на самоціль, то стає вже сумно.
З приводу політичних ток-шоу: тут біда не в журналістах, а в політиках. Ці програми я зараз майже не дивлюся, тільки коли потрапляю випадково. Я в політиці людина достатньо досвідчена і бачу, що всі політики брешуть. Розумієте? Ти дивишся і бачиш, що людина бреше, бреше і бреше. При всій адекватності поведінки телеведучих я дивитися ці ток-шоу не можу.
