Не можу не подати репліки на відповіді Ольги Герасим'юк у ролі «відомого телеобличчя» на шість запитань «Дня» за 31.12.99 (нагадуємо читачам: ми підбивали підсумки телероку-99. — Ред. )
Дивні, м'яко кажучи, висловлювання для столичного журналіста: «ми мало любимо себе», «ми зовсім не знаємо себе», «ми геть забули про своїх героїв», «нікого ми яскраво не показали на ТБ» і т.ін. в такому самому патріотично-плаксивому тоні. «Наше ТБ, — сумно констатує О. Герасим'юк, — більше представляло якихось заїжджих героїв»...
Хочеться вигукнути: «Господи, яке щастя, що наше ТБ більше представляло не наших героїв!» Невже для телеведучої не є очевидним те, що бачить кожен глядач: проти «якихось заїжджих» Юрія Башмета, Аліси Фрейндліх, Галини Волчек, Володимира Співакова, Алли Пугачової українському ТБ просто нікого виставити і, тим паче, «яскраво показати».
Відповідь на запитання «Чого не вистачає нашому ТБ і чому?» взагалі вразила повним незнанням основного принципу демократії — свободи вибору. О. Герасим'юк докоряє журналістам-телевізійникам тим, що вони не знають «своєї власної мови». Шановна телеведуча! «Власна» мова майже всіх наших
Залишається загадкою, чому «відоме телеобличчя» О. Герасим'юк, яка гостріше за інших повинна відчувати будь-яку несправедливість і напруженість, ні разу не відреагувала (проте, як і інші її колеги) на кричущий факт: на нашому ТБ телевізійний ведучий боїться слово мовити російською, спілкуючись у студії з російськомовною аудиторією. Такого абсурду справді не побачиш у жодній цивілізованій країні. А втім, це предмет для більш серйозної розмови.
Тамара КАЦ,
Львів
Від редакції. Ми публікуємо цей лист, сподіваючись на гостру дискусію серед журналістів і наших читачів. Ми не сумніваємося, що більшість учасників полеміки знайде переконливі контраргументи як щодо начебто другосортності нашої культури, так і до проблеми співвідношення прав людини і права національної держави, в тому числі й національного ТБ, на пріоритетну підтримку саме національної мови і культури. Проте ми вважаємо, що не можна закривати очі не тільки на існування поглядів, висловлених нашою читачкою Тамарою Кац, а й на їхню типовість у суспільстві. Життя вже довело, що силовими методами проблем не вирішити, а отже, нам разом потрібно шукати інші шляхи підвищення рейтингу власної культури. У тому числі й за допомогою ТБ. телевізійників — не українська, а російська! І те, що вона не збігається з п'ятою графою паспорта, — це не гріх, а загальноприйняте право будь-якої людини, незалежно від етнічної належності, на вільний вибір мови, національності, громадянства, віри. Незнання цих азів не можна пробачити професійному журналістові, який має нести просвіту в маси і пропагувати основи демократії, та ще й мріє «вийти на Захід зі своїм обличчям» (зберігаю стиль Вашого тексту).
