Наразі теледебати залишаються чи не єдиним шансом вивести політика «на чисту воду». А «5 канал» — єдиний, хто цей шанс дає, заявивши про проведення повноцінних теледебатів між представниками основних політичних сил. Про тонкощі нелегкої справи — викривальної комунікації із сильними світу цього — наша розмова з ведучим програми «Теледебати. Парламентські вибори-2007» Святославом ЦЕГОЛКО.
— Дебати як телевізійний формат виникли менше 50- ти років тому. За цей час вони стали доволі популярним в різних країнах світу способом продемонструвати електорату «who is who» з політиків. Це, власне, і є їх головною функцією...
— Одразу скажу, що головна функція дебатів — це перетворити електорат на виборця. Для мене електорат — це ті, ким роблять собі кар’єру політики, а виборець — це той, хто думає і може мотивовано проголосувати за того чи іншого політика.
— А як захистити цього виборця від необ’єктивності? Адже історії телебачення відомий випадок із теледебатами між Ніксоном і Кеннеді напередодні виборів 1960 року у США. Тоді знімальна група, яка підтримувала Кеннеді, зуміла зробити картинку більш вигідною саме для Кеннеді. Як зробити теледебати максимально об’єктивними, щоб на екрані політик був таким, яким він є насправді?
— Ми зараз живемо в еру телебачення, а ера телебачення потребує людей, які є харизматичними на екрані. Ленін ніколи не став би політиком у XXI столітті, оскільки він добре говорив перед великим натовпом людей, але не був телегенічним. Дебати в наш час виграє той, хто є більш телегенічним і вміє красивіше подати свою позицію. Користуючись досвідом перших проведених мною дебатів минулої п’ятниці, я можу сказати, що програє той, хто не говорить чітко про свою програму. Дебати, які проводилися ще у 2006 році — це, в першу чергу, були дебати імпозантних людей, які красиво говорили. Дебати вже 2007 року мають на меті змусити політика не лише красиво говорити, але і чітко відповідати на поставлені запитання щодо своєї програми. Тому що, озвучуючи свою програму, ти обіцяєш. А через декілька місяців виборці та журналісти запитають, чи виконав ти те, що обіцяв. Є одна характерна особливість, з якою ми зіткнулися. Перші особи політичних сил не проявляють особливого ентузіазму до участі у дебатах. Вони схильні до того, аби перекладати цю відповідальність на плечі своїх заступників, але не брати її публічно самим. Важливо, аби лідери зрозуміли, що в цей дуже відповідальний момент суспільство хоче почути саме від них, як же вони збираються вирішувати ту чи іншу проблему. Ми закликаємо лідерів усіх політичних сил брати участь у дебатах.
— Чому, на вашу думку, політики відмовляються від участі в дебатах?
— Вони не хочуть нести відповідальності, бо розуміють: через декілька місяців за кожне своє слово їм треба відповідати. Я думаю, що вже скоро суспільство буде проговорювати ще одну виборчу кампанію — місцевих дострокових виборів. Так стверджують експерти. І це буде вже інший вимір дискусії та обіцянок.
— Ви згадали про фактор «красиво говорити». Таким чином, теледебати включають у себе елемент шоу. Чи вбачаєте ви в теледебатах шоу-бізнесовий елемент у сенсі того, що політики, як і будь-які герої телеекрану, повинні володіти аудиторією?
— Політики апріорі повинні тримати аудиторію. Той, хто має харизму, той уміє завойовувати симпатію людей. З приводу бізнес-елементу я можу сказати тільки те, що «5 канал» — єдиний канал в Україні, який за участь політичних сил у дебатах не бере грошей. Усі інші телеканали беруть кошти за участь. Можна сказати, що це наша певна соціальна місія, якою ми хочемо допомогти виборцю розібратися в тому, хто є хто.
— Заплановано ще чотири випуски програми «Теледебати. Парламентські вибори-2007». Ви вже розробили всі теми? Якими вони будуть?
— Цього тижня обговорення стосуватимуться соціальної політики держави — якою має бути медицина, якою має бути освіта, якими мають бути певні соціальні стандарти і так далі. Потім буде програма, присвячена зовнішньополітичному курсу держави — куди рухатися, в які блоки вступати і чи варто вступати взагалі. Буде також програма з приводу внутрішньої безпеки і боротьби з корупцією, обговорюватимуться найгучніші скандали,що траплялися останнім часом, і як змусити чиновників не брати хабарів.
— Яким чином формулювалися теми? Чому саме ці питання?
— Теми ми обирали разом із соціологами і політологами, сформувавши фокус-групу. Учасників ми обирали, користуючись соціологічними дослідженнями. Це чотири політичні сили, які за даними на початок передвиборчої кампанії (2 серпня 2007) року долали троьхвідсотковий бар’єр за даними чотирьох найавторитетніших соціологічних центрів. Ми свідомо пішли на те, аби починати дебати саме 24 серпня, у День незалежності, коли все суспільство замислюється над тим, що таке 16- ліття і куди рухається країна. Кожна тема для нас — це проблема, від вирішення якої залежить, як мінімум, доля багатьох людей у цій країні.
— У теледебатах на «5- му» беруть участь експерти. Який їхнiй склад?
— Особливість дебатів на «5 каналі» — це участь третього сектору. Так ми намагаємося піднести громадянське суспільство. Ми не просто беремо експертів із вулиці, ми беремо людей, які є активними громадськими діячами і лідерами. Сюди, окрім політологів і соціологів, ми зараховуємо також представників різних громадських організацій, які є профільними в тій чи іншій темі.
— Багато телеканалів спеціально до виборів готують спеціальні проекти, так чи інакше побудовані на дебатах між політичними опонентами....
— Власне, про проведення повноцінних теледебатів заявили тільки «5 канал» і ще один. Цей інший канал має платні дебати. Ми — безкоштовні.
— На «5-му» стартує ще один ваш проект «Українська незалежність: шосте скликання». Розкажіть про нього.
— Документальний серіал, який складатиметься з 5-ти серій. Це продовження серіалу, який я робив у 2005—2006 рр. Це історія пяти (чотири — які за висновками політичних сил проходять у парламент, одна — яка є на грані проходження) політичних сил за останній рік, про те, з якими гаслами вони вийшли на майдани, хрещатики, маленькі площі, як вони критикували одне одного, а потім створювали коаліцію, як вони зраджували виборців і як їм допомагали. Це історія про те, як піднімалися одні лідери і опускалися інші. Це нагадування про рiк, який минув після 31 березня 2006 року. Що змінилося в житті окремих політиків і окремих політичних сил, і чому вони зараз саме з таким багажем вийшли на старт нової передвиборної кампанії.
— А з яким багажем, на вашу думку, політики вийдуть із виборів 2007?
— Хотілося б, аби вони були менше популістами і більше — прагматиками, що вони прагматично створювали коаліцію і прагматично брали на себе відповідальність. Бо якщо ти не береш відповідальність, за тебе це зробить хтось інший. Щоб вони усвідомлювали, що, якщо ти не здатний творити українську політику, то, можливо, є сенс поступитися комусь іншому, хто здатний це робити. Ще дуже важливо, аби політики після цих виборів нарешті зрозуміли, що за ними стоїть ціла країна — 46 мільйонів. При цьому кожного року ми втрачаємо майже мільйон. Хотілося б, щоб нарешті прийшла влада, яка зупинить скорочення числа населення, змінить демографічну ситуацію. А демографія без економіки неможлива. Країні, як ніколи, потрібна впевненість у завтрашньому дні. Для цього потрібно, аби прийшла ера прагматиків, а ера популістів нарешті завершилася.
— Ви є модератором програми «Теледебати. Парламентські вибори-2007». Від модератора багато що залежить. Якщо він, наприклад, заангажований, то перемога швидше за все дістанеться його фавориту. Якою ви вбачаєте свою особисту роль у програмі?
— Роль ведучого чітко прописана. Ми спеціально збиралися і складали правила разом із експертами і соціологами. Роль ведучого дебатів на «5 каналі» є модеруючою. Він має свою власну частину ефіру, де ставить певні запитання. Моя роль не є скеровуючою, як, наприклад, під час ефіру програми «Час». Я ні в якому випадку не опоную, але можу ставити каверзні запитання, я намагаюся, аби представники політичних сил максимально розкрили свою політичну програму. Інколи вони, до речі, не хочуть цього робити. Останній приклад — п’ятничні дебати. Ми мали заявлену тему — «Політичний устрій країни», а один із виступаючих більшу половину виступу говорив про соціальні стандарти для людей, про пільги для мам, про соціальні виплати за новонароджену дитину і так далі. Тобто про те, що до політичного устрою не має жодного відношення. Чому? Тому що йому так простіше. Тут найголовніше завдання — навчити політиків грати за правилами. Вони звикли грати не за правилами, мовляв: я хочу так говорити і все, я прийшов до вас і будьте цьому раді. Прослідкуйте, дуже часто вони мають саме таку позицію. Даруйте, але я не хочу радіти, я хочу отримати відповіді на поставлені запитання.
— Ви вважаєте, що навчити політиків відповідати за свої слова — це реально?
— Настільки ж реально, як зробити Україну процвітаючою державою. У 2006 році політики сперечалися лише красивими словами, у 2007 р., завдяки тому, що їх шарпають журналісти і суспільство захотіло почути їх програми, вони все більше звертаються не до простих гасел, а чітко прописують: «Ми платитимемо стільки-то», «Ми будемо робити так-то», «Ми обіцяємо, що ми скасуємо таку-то посаду». За все це треба нести відповідальність, бо усе це — конкретика. І люди потребують її. Якщо ти обіцяєш, що за народження дитини ти будеш давати певну кількість грошей, а, прийшовши до влади, будеш платити менше, тоді тебе назвуть брехуном.
— У журналістиці склався такий стереотип, що працювати з політикою — це найвищий пілотаж. Саме політикою ви й займаєтеся. А якою ви вбачаєте свою подальшу еволюцію як журналіста?
— Наступного року я хочу знімати документальний фільм. Коли закінчаться вибори, я, окрім того, чим займаюся зараз, візьмуся за написання сценарію.
— Знову про політику?
— Так. Політика мені близька. Я розумію, що, займаючись політикою, я можу зробити більше, ніж якби я займався розповідями про життя тварин чи історією. Тут важливо співпереживання. У певні моменти я переживаю за певні речі. Мені здається, що тільки, коли тобі не байдуже, що робить влада, що роблять твої політики у твоїй країні, можна отримати позитивний результат.
— Майже романтична позиція...
— Можливо... Але без цього не можна — інакше перетворюєшся на циніка...
