У пошуках кращої долі багато наших співвітчизників виїжджають працювати за кордон, лише зрідка повертаючись на батьківщину — погостювати. Звичайно, завжди цікаво дізнатися їхню думку з приводу тих чи інших аспектів нашої та «іншої» реальності. Один з них — Олег Кузнецов, програміст, який от уже 5 років живе й працює в США, погодився поділитися з читачами «Дня» своїми спостереженнями за вітчизняним і американським телебаченням.
— У чому, на вашу думку, полягає основна відмінність американського ТБ від українського?
— Насамперед у кількості доступних телеканалів — її не можна навіть порівнювати. Якщо в Україні, наприклад, кабельне ТБ дає можливість дивитися 15—20 каналів, то в Америці, залежно від пакету, на який підписався абонент, — від 50 до 100 і більше.
— А якщо говорити про якісну відмінність?
— На мою думку, і оформлення (я маю на увазі спосіб подання інформаційних блоків, заставки, зовнішній вигляд і поведінку дикторів, дизайн студії), і інформаційна насиченість українських каналів значно поступаються американським.
Взяти, приміром, новини. Одна з проблем українського ТБ (навіть якщо порівнювати його з російським, не кажучи вже про американське) — недостатньо розвинені кореспондентські мережі за межами країни. Якщо внутрішні проблеми висвітлюються в прийнятному обсязі, то в усьому, що стосується висвітлення міжнародних подій (навіть близького зарубіжжя), часто використовується чужа відеоінформація, посилання на те чи інше джерело, що, звичайно, не робить честі солідним телекомпаніям. Така робота з «чужої подачі» опосередковано позбавляє українських телевізійників можливості формувати свою точку зору на те, що відбувається. Я говорю про українські новини в їхнiй сукупності, а не про якийсь конкретний канал.
Хочу також відзначити відсутність на українському телебаченні спеціалізованих каналів, адже інформаційний простір не можна формувати тільки за рахунок новин і художніх фільмів. Не слід забувати і про просвітницьку функцію ТБ. В Америці, наприклад, є певна кількість цілодобових каналів, присвячених історії, природі, науці та техніці тощо. Але я не бачу навіть натяків на те, що щось подібне можливо на українському ТБ.
— А наскільки об’єктивно, на вашу думку, висвітлюються ті чи інші події на американському ТБ?
— На американському ТБ дуже багато локальних новин (міських, районних, федерального рівня), і одна й та сама подія висвітлюється аж до найдрібніших подробиць з різних точок зору. За рахунок цього зацікавлена людина може сформувати більш-менш об’єктивну оцінку того, що відбувається, дізнатися, що сталося, чому це сталося, які заходи будуть вжиті тощо. Причому спрямованість дискусій і подач на американському ТБ досить жорстка — ніхто не озирається... Щодо питань внутрішніх там досить об’єктивно і багатопланово працює система ЗМІ загалом і ТБ зокрема.
Що ж до висвітлення міжнародних подій, особливо тих, що складають, скажімо так, певний інтерес для США, то вони вміють подати їх відповідним чином — спрямовуючи інформаційний потік у свідомість своїх громадян так, щоб це було узгоджено з національними інтересами. Не питайте мене, як це робиться — я просто висловлюю свою точку зору. Спостерігаючи, наприклад, за тим, як практично всі провідні канали висвітлюють події в Югославії або Чечні, я бачу певну однобокість. Воно й зрозуміло. Адже й російські ЗМІ, розповідаючи про чеченські події, звертають увагу громадськості не на те, що такий-то мирний житель був застрелений випадково чи будинок був висаджений снарядом, що випадково залетів. Вони, звісно ж, акцент зміщують на інше: скільки постраждало федеральних солдатiв внаслідок нападу, куди просунулися війська тощо. Хоча щодо цього українські та американські ЗМІ важко порівнювати, оскільки Україна зараз в якихось особливо проблемних міжнародних «клубках» не зав’язла, крім фінансових. (До речі, скандал з Лазаренком взагалі не висвітлювався на американському ТБ, принаймні мені цього не доводилося чути. Розказують про якісь спокійніші речі, наприклад, про миротворчу роль України в Югославії.) Звичайно, не можна сказати, що міжнародні події завжди висвітлюються подібним чином, і все, як у програмі «Час», — одноманітне й схоже. Критика теж присутня, але більшою мірою це можна сказати не про новини, а про дискусійні клуби, якісь громадсько-політичні зустрічі, метою яких є з’ясування думок, різних точок зору з того чи іншого питання. Тому частково об’єктивність і тут присутня.
— Що ж, на вашу думку, слід насамперед змінити в українському ТБ для того, щоб воно стало цікавішим?
— Гадаю, що «насамперед» — нічого, в тому сенсі, що не слід робити якихось ривків в одному напрямку. Можна, звичайно, поміняти кабельне господарство, або поставити всюди потужні передавачі, або відкрити нові канали, але корисний ефект цих окремих заходів буде мінімальним. Потрібна комплексна й добре узгоджена національна програма розвитку ТБ, яка охоплювала б державне, приватне, громадське ТБ тощо. Адже всі зацікавлені в тому, щоб ТБ було кращим, усі розуміють, що в демократичній країні інформаційне поле не може бути одноманітним — це істина для кожної мислячої людини.
