Середа, 1 лютого, 11.00. У столиці, на майдані Незалежності, Україна прощається зі своїми героями, які загинули 29 січня поблизу Авдіївки від осколкових поранень під час відбиття ворожої атаки. Тисячі людей з квітами в руках чекають, доки в саме серце країни привезуть тіла сімох героїв...
У цей час на центральному українському каналі «Інтер» саме закінчується реклама, і своїй численній аудиторії мовник пропонує серіал «Райські яблучка. Життя триває». У цьому телепродукті, присвяченому долі радянської дівчини з рідкісним ім’ям Кармен, розповідаються невигадливі мелодраматичні події 1983 року.
Перші автомобілі з трагічним підписом «Вантаж 200» прибувають на Майдан. Тисячі українців стають на коліна, зустрічаючі загиблих героїв. У цей момент, ніби в паралельній реальності зі своєю країною, на іншому центральному каналі «Україна» починається розважальне шоу «Реальна містика». Канал широко анонсує проект, гордо відзначаючи, що вони вперше наважуються на експеримент — «знайти матеріальне пояснення деяких містичних подій».
У Києві на Майдані попрощалися із загиблими в Авдіївці захисниками (фото)
Розпочинається прощання країни зі своїми героями. Лунають вигуки «Герої — не вмирають», звучить пісня-реквієм «Плине кача». Емоції переповнюють... Навіть мужні чоловіки у військовій формі не стримують сліз... Українці, які не змогли потрапити на прощання, хаотично перемикають канали в пошуках включень з Майдану. І натраплять на... «Новий канал», де йде в ефірі четвертий сезон розважального шоу «Серця трьох»; на «СТБ» — проект «Мастер Шеф-2» (найбільш кулінарне шоу країни, як його позиціонують на каналі), і зрештою на «1+1» з їхнім розважальним шоу «Вечірній Квартал».
Ні загострення ситуації на сході, ні ситуація в Авдіївці, яку експерти називають гуманітарною катастрофою, ні прощання з сімома загиблими (на той момент) героями останніх днів, які ціною власного життя подарували мир і спокій столиці, не викликали в топ-менеджерів центральних каналів бажання змінити «сітку мовлення», запустити спеціальний інформаційний марафон, чи принаймні в момент прощання з героями зробити пряме включення, або хоча б поставити в кутику екрану траурну свічку...
В Україні справді не було офіційно оголошено трауру, і глядачі, вочевидь, зовсім не чекали від каналів перенасичення трагічним контентом зі сходу. Але спецпроект з іменами загиблих героїв, їхніми історіями боротьби за гідність країни, сюжети про жертовність як приклад — просто зобов’язані були виходити в ефіри в цей час. Більшість каналів тему показали у новинних випусках, скупими повідомленнями.
Кілька днів до цього. Неділя, 29 січня. Неймовірно насичений інформаційний день. Чергове загострення ситуації на сході збіглося з річницею бою під Крутами, і в цей же день у Києві відбувається перепоховання праху видатного поета Олександра Олеся і його дружини Віри. Паралелі нерозкритих тем Крут і АТО, моральні заповіти Олександра Олеся і незроблені «домашні завдання» з гуманітарної сфері, до яких закликав митець. Зрештою — пророча поезія автора «Європа мовчала», «Ми не зложимо зброї своєї...», «О слово рідне! Орле скутий!»... Все це не було підняте і проаналізоване у вітчизняному телепросторі. Більшість центральних каналів або взагалі проігнорували ці події, або подали скупі, буквально кількасекундні, сюжети.
До прикладу, головна інформаційно-аналітична програма каналу «Інтер» «Подробности недели» розпочалася з повідомлення про те, що Україна на 131-му місці в рейтингу корупції, далі — педалювання теми чвар довкола «Укрзалізниці», обговорення нових тарифів на житлово-комунальні послуги... І лише під кінець програми — на 60-х хвилинах випуску — ведучий Олексій Ліхман згадує про загибель чотирьох наших військових у Авдіївці. Відразу після цього — 38 секунд для Героїв битви під Крутами. Про перепоховання праху Олександра Олеся — ні слова.
У цей день головний редактор «Дня» Лариса Івшина пише у «Фейсбук»: «...Майже 100 років пройшло. Чи багато ми досягли в державотворенні? Очевидно, могли більше. А Крути, точно збільшилися розміром, до АТО...». Битва під Крутами і битва на східному фронті — надмірну точні паралелі. Образ, який до річниці Крут неодмінно мав би стати на ТБ якщо не об’єктом для повноцінного документального фільму, то обов’язково — для телеесе, спецпроектів, марафонів.
Однак українське телебачення і власне Україна ніби живуть в паралельних світах. Так, у новинах канали (хтось більше, хтось менше) не могли оминути перерахованих вище тем. Але відразу після новин ставили... розважальний інформаційний фаст-фуд.
У середу, в цілому хорошому випуску «ТСН» на «1+1», Марійчка Падалко, звісно, розповіла і про «бої поблизу Авдіївки на Донеччині, які не вщухають вже четверту добу»; і про те, що «у Дніпрі, Харкові та Запоріжжі готові прийняти та розмістити жителів Авдіївки»; і про киян, що «віддають останню шану бійцям, які загинули в боях за Авдіївку». Навіть було невелике емоційне включення Наталі Нагорної з Майдану. Однак відразу після такої інформ-терапії — знову в ефірі «Вечірній Квартал» і шоу «Хочу у ВІА Гру».
В ту ж середу о 9.00 на ТРК «Україні» програму «События» розпочали з повідомлення про ситуацію в Авдіївці за ніч, і навіть зробили включення власного кореспондента із зони АТО. А відразу після випуску новин — розважальне шоу «Зірковий шлях».
Перемикаючи на дистанційному пульті кнопки у ці дні, передовсім виникає питання не про те, що показали наші канали, а більшою мірою — чого вони, власне, не показали. Скільки українців реально знає, хто такий Олександр Олесь? У чому унікальність його мистецького дару? В чому полягає справжній подвиг Героїв Крут? Навіть поверхневий аналіз контенту ТБ, відсутність в ефірах таких постановок питань, виокремлює відразу кілька важливих проблем медіапростору. З одного боку – брак коштів і часу на виготовлення якісної документалістики. Зрештою, можливо, канали справді не зробили спецпроекти, фільми чи серіали, бо елементарно не мали матеріальних і технічних можливостей для цього. Але з іншого боку – проблема браку використання мобільних форм. Каналам давно треба вчитися швидко реагувати на виклики часу, виявляти креатив, виходячи з наявних можливостей. Немає хорошої документалки про поета, його життєвий і творчій шлях, — запросіть у студії історика літератури чи культуролога… Відверто поговоріть з експертами про те, чому ці дати і події справді важливі. Головне – не бути байдужим до свого глядача, який заслуговує знати більше. Адже саме байдужість породжує «творчий параліч».
ФОТОГРАФІЯ МАЛЕНЬКОЇ ДІВЧИНКИ З АВДІЇВКИ, ЯКА В МОРОЗ ЇСТЬ НА ВУЛИЦІ, СИДЯЧИ НА ПЕНЬКУ, ЦЬОГО ТИЖНЯ ОБЛЕТІЛА УКРАЇНСЬКІ СОЦМЕРЕЖІ. ЦЯ СВІТЛИНА, ЯК І САМА СИТУАЦІЯ В МІСТІ, СТАЛИ СИМВОЛОМ НЕЗЛАМНОСТІ МІСТА / ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ ЄВГЕНА КАПЛИНА
Параліч — як відсутність довільних рухів внаслідок ураження мозкових рухових центрів або рухових шляхів центральної нервової системи — дослідно перекладається з грецької як «розслаблення». Клінічні ознаки — при парезі периферичних нервів відзначається мляве, уповільнене скорочення м’язів. Орган є, він живий, але практично не контрольований іншою частиною здорового організму. Узагальнюючи, певно, саме паралічем телепростору можна пояснити інформаційну картинку дня, яку з блакитних екранів в ці дні пропонує своїй мільйонній аудиторії наше ТБ.
