Без жодних вагань експерт-геть-з-усіх питань Інна Богословська на останньому «Шустер Live» урочисто проголосила на всю країну, що, мовляв, з усіх великих українців у світі знають тільки Михайла Булгакова та Казимира Малевича. Таким чином Перший Національний телеканал уже вкотре став рупором войовничого невігластва й антинаціональної агітації.
Не розбиратиму питання, чи можна вважати Булгакова українцем, хоч він себе ним не вважав. Питання насправді не таке просте, як видається, бо ж рідна сестра письменника співала в хорі київської «Просвіти» й, очевидно, вважала себе українкою...
Але візьмемо тільки тих, хто пов’язував себе з українством, хто добре відомий та визнаний за межами України, чиї ідеї та дії «конвертовані» у світову науку, політику й мистецтво. І дуже легко накидаємо «чудову десятку» — список умовний, певна річ, зате красномовний. Подаємо його не за абеткою, а так, як спливали в пам’яті ці визначні прізвища.
ДМИТРО ІВАНЕНКО. Уродженець Полтавщини, автор протонно-нейтронної моделі ядра атома, яку читачі вчили у школі, науковець, який виправив помилки Резерфорда і Гейзенберга. У числі його учнів, зокрема, Курчатов, хоча прожив Іваненко значно довше за Курчатова і помер аж 1994 року.
У 1929—1931 роках він завідує теоретичним відділом Українського фізико-технічного інституту в Харкові, професор Харківського університету. Харків тоді став, не в останню чергу завдяки зусиллям Д. Іваненка, однією зі світових столиць ядерної фізики. 1932 року вчені Харкова другими в світі, з відставанням на півроку від британців, розщепили атомне ядро. Зазнав репресій у ті суворі роки. На початку війни Д. Іваненко працював завідуючим кафедрою теоретичної фізики Київського університету. Далі жив і працював за межами України.
ЛЕОПОЛЬД ФОН ЗАХЕР-МАЗОХ. Німецькомовний письменник, уродженець Львова, який сам себе називав «русином». Чимало його відомих творів не лише тематично, а й назвами пов’язані з Україною. Згадаймо хоча б «Жіночі образки з Галичини», «Дон Жуана з Коломиї», «Галицькі історії», «Рай на Дністрі», «Гайдамаки», «Криваве весілля в Києві». Захер-Мазох, за словами сучасників, був «національним поетом Галичини». Блискуче знав українську мову, бо ж зростав в україномовному середовищі і розмовляв нею в побуті, бо, за власним зізнанням, пишучи німецькою, думав українською. І взагалі, хіба мазохізм — це не питомо українська риса характеру?
СЕРГІЙ КОРОЛЬОВ. Чи треба його представляти? Уже коли Головний конструктор став знаменитим (але засекреченим від народу), підполковник Олександр Войтенко перед призначенням на Байконур мав із ним розмову. Її Корольов почав словами: «Здорово, козаче! Українську мову знаєш?» І потім, на Байконурі, коли Войтенко став генералом, заступником начальника космодрому, вони з Корольовим розмовляли рідною мовою, співали українських пісень і мріяли про політ на Місяць. І з іншими українцями Сергій Павлович волів розмовляти українською і картав тих, хто забував свою мову або паплюжив її.
ВАЛЕНТИН ГЛУШКО. Людина №2 після Корольова у космонавтиці радянської доби, одесит, завжди підкреслював в анкетах — «українець», учений-фізик, конструктор. Двигуни, створені КБ Валентина Глушка, підняли у космос перший штучний супутник Землі, першу автоматичну наукову станцію, що сягнула Місяця, першу пілотовану орбітальну станцію «Салют», першу автоматичну станцію, що здійснила м’яку посадку на поверхню Марса, зрештою, унікальний орбітальний літак «Буран». Надпотужний носій «Енергія», що виводив на навколоземну орбіту масу понад 100 тонн, було запущено 1987 року. І вже був готовий до виробництва унікальний ракетоносій «Вулкан». Можна було летіти і на Місяць, і на Марс. Але саме в цей час номенклатурна еліта сіла на мерседеси і почала «прихватизацію»...
ЮРІЙ КОНДРАТЮК (Олександр Шаргей). Полтавчанин. Шаргей вивів основні рівняння руху ракети, обґрунтував оптимальний спосіб польоту на Місяць та повернення на Землю, розробив теорію створення і функціонування багатоступінчастої ракети і міжпланетних проміжних баз, використання сонячного світла та гравітаційного поля небесних тіл для розгону ракети, а також енергозабезпечення Землі, застосування шлюзу і скафандра для виходу у відкритий космос, зрештою, використання як пального космічних ракет водневих сполук деяких металів і металоїдів, зокрема бороводню. Ним розраховані оптимальні траєкторії польотів до Місяця та планет (1969 року корабель «Аполлон» летів до Місяця «трасою Кондратюка», про що говорилося в тодішніх телерепортажах; такою ж трасою люди полетять і до Марсу), схеми висадки на місячну поверхню тощо. Понад 20 оригінальних ідей і розробок Шаргея-Кондратюка в галузі космонавтики і ракетобудування у другій половині ХХ століття отримали високу оцінку наукової спільноти. У всіх анкетах, заповнених від імені Юрія Кондратюка, він пише про себе, навіть у 1930-х роках, коли в СРСР уже розгорілося полювання на «українських буржуазних націоналістів» чи коли він жив у Москві: національність — українець, рідна мова — українська. Схоже, це мало для нього певне символічне чи, якщо хочете, екзистенційне значення.
СТЕПАН ТИМОШЕНКО, науковець-механік, який зробив великий внесок у теоретичну та прикладну механіку, без перебільшення, один із батьків сучасної урбаністичної цивілізації. Тимошенка, котрий виховав у США цілу плеяду учнів, називають там батьком сучасної американської механіки. Важко назвати галузь будівельної механіки, де він не залишив би свого внеску. Його дослідження дозволили щонайменше на чверть скоротити витрати металу у будівництві.
РОМАН ВІКТЮК. Львів’янин, театральний режисер, знімав кіно, телефільми, телевистави. За радянського часу працював у театрах Москви, Ленінграда, Саратова, Казані, Куйбишева, Горького, Риги, Вільнюса. З 1991 року — головний режисер і художній керівник театру Романа Віктюка (Москва). Режисер понад 200 вистав. Витончені, водночас експресивні експерименти Віктюка на театральній сцені зробили його одним із добре знаних (інколи скандально знаних) у Європі постановників. Завжди наголошував, що він — українець, часом демонстративно.
ОЛЕКСАНДРА ЕКСТЕР, уроджена Богданович. Художниця, сценограф, одна з фундаторок Української академії мистецтв у 1918 році, ініціаторка та організаторка першого Всеукраїнського з’їзду діячів культурних організацій. А водночас — колежанка Леже, Матісса, Пікассо. Лише один штрих: вона запам’яталася своїм паризьким учням (а то була вимушена еміграція, ясна річ), серед яких були французи, кубинці, чехи нескінченними розповідями про якусь загадкову і невідому нікому Україну. Ну, а про українські мотиви у її творчості, власне, про глибинну українськість її модернізму ви можете прочитати у професора Дмитра Горбачова.
БРАТИ КЛИЧКИ — мабуть, коментувати не потрібно.
І нарешті, ІЛЛЯ МЕЧНИКОВ. Один із основоположників еволюційної ембріології, порівняльної патології, імунології та мікробіології. Лауреат Нобелівської премії 1908 року. Етнічним українцем не був. Зазвичай його зв’язок з Україною зводять до місць народження (Харківщина), навчання (Харків) та праці (Одеса). Крім того, ведуть мову про цілу плеяду виплеканих ним визначних українських учених, серед яких Олександр Заболотний та Микола Гамалія. Проте є ще одна красномовна деталь, яку зазвичай оминають увагою біографи вченого: він на початку 1880-х змушений був піти з Новоросійського (нині Одеського університету його імені) не за абстрактне «співчуття до прогресивних ідей», а за українофільство.
Отже, Національне телебачення могло б, звичайно, легко дезавуювати заяви некомпетентної політичної дами, спираючись на імена та факти, але цього зроблено не було. А відтак замість масової інформації колами по країні вкотре вже розійшлася масова дезінформація...
