Допомагає Леонідові Парфьонову Лев Дуров, котрий з'являється на екрані в образі чиновника таємної поліції, який читає справу Пушкіна. Дурова з цією метою вбрали в справжній костюм тієї епохи, видали справжню книгу третього відділення поліції зі справжніми підписами шефа таємної поліції Бенкендорфа й галочками Государя Імператора. Цю книгу під сто клятв позичили в Державному архіві й берегли під час зйомок як зіницю ока. Конкретно нічого про Пушкіна в цій книзі немає. Але все, що зачитує Дуров, — мемуари, листи, донесення, уривки з пушкінських книг і листів — зібрано з інших джерел і нібито подумки вміщено в цю книгу.
Пушкін, котрий ніколи не покидав Росії, проїхав упродовж свого нетривалого життя відстань, що перевищує довжину земного екватора. Географія зйомок не просто повторила географію поневірянь поета. Знімальна група на чолі з Леонідом Парфьоновим побувала навіть на імовірній прабатьківщині поета — в Ефіопії. Африканські пейзажі сусідствували в фільмі з краєвидами Воєнно-Грузинської дороги, Петербурга, Уралу, Криму. Глядач почує рядки зі спогадів сучасників Пушкіна, що прозвучать у коридорах Ліцею й останньої квартири поета, під стінами Московського та Псковського кремлів. Глядачі також зможуть побачити будинок у французькому місті Сульці, де доживав своє життя після вигнання з Росії Дантес, і могилу барона Геккерена — натхненника фатальної дуелі.
Фільм розповість також про таємниці, яких було доволі багато в житті Пушкіна: ким було передречено поетові майбутню загибель і як він намагався уникнути її, хто врятував його від участі в грудневому повстанні й чи можна було зберегти йому життя після поранення на дуелі.
