Красномовна актриса німого кіно
У п’ятницю, 6 липня, о 18.45, з повтором у суботу о 10.45, на державному телеканалі «Культура» покажуть документальний фільм режисера Галини ЧЕРНЯК «Останній рік Віри Холодної» про життєвий і творчий шлях відомої української актриси німого кіно.
Трагічна доля талановитої акторки, чиє життя обірвалося у 26 років — період шаленої популярності та любові глядачів, — давно привернула увагу режисера Галини Черняк, яка не лише зняла один фільм-портрет про знайомство Віри Холодної з кіномистецтвом, перші успіхи в кадрі та, власне, сам феномен Холодної, а й нині активно переймається питанням вивчення і збереження німого українського кіно, яке стояло біля витоків зародження кінематографа. Зараз режисерка збирає матеріали для циклу документальних стрічок про німе кіно, планує перезняти втрачені фільми за наявними сценаріями.
Коли говорити про цю стрічку, то в ній Г. Черняк знайомить глядачів з першим досвідом у кіно тогочасної моделі — епізодичною роллю 1914 року в екранізації роману Льва Толстого «Анна Кареніна» (режисер Володимир Гардін) та приходом до актриси справжньої популярності, яку вона здобула 1915 року після знайомства з режисером Євгенієм Бауером. Попри те, що Віра з’являлася на екранах лише упродовж трьох років, вона знялася в десятках популярних тоді фільмів, із яких, на жаль, збереглося тільки п’ять: «Діти століття», «Міражі», «Життя за життя», «Мовчи, журба, мовчи» та «Останнє танго».
Намагаючись зрозуміти таємницю успіху Віри Холодної на екрані, режисер Галина Черняк у своїй стрічці детально зосереджує увагу на основних етапах її життя, зокрема останніх днях, розповідаючи про те, як у лютому 1919 року талановита актриса кіно взяла участь в одеському благодійному концерті на підтримку безробітних акторів театру. Після виступу в холодному театрі Віра занедужала і дуже швидко померла від «іспанки» — особливої форми грипу. До «Останнього року Віри Холодної» увійшли кадри поховання актриси, які зняв її друг Дмитро Чердинін.
— Ми не повинні забувати постаті, які не просто стояли біля витоків кінематографа, а надихали його, були, образно кажучи, красномовними музами німого кіно, — вважає режисер Галина Черняк. — Мене обурює те, що частина кінокритиків і донині називає нашу землячку Віру Холодну російською акторкою. Дівчина, яка народилася в Полтаві у родині Левченків, здобула кар’єру в Одесі, але певний час працювала в Москві моделлю, не може бути росіянкою. Незважаючи на те, що кіно тих часів було німим, — персонажів, яких вона грала, глядачі ніби чули, адже променисті очі актриси передавали гаму почуттів без слів.
Про вроду, інтелект, порядність, душевну доброту і позитив Віри, які просто лилися через екран на глядачів, а також загадку трагічної смерті — дивіться на телеканалі «Культура» у фільмі «Останній рік Віри Холодної».