«Кохання, дароване зірками»
У суботу, 3 березня, і в неділю, 4 березня, о 14.20, на «5 каналі» дивіться другу частину документального фільму студії «ВІАТЕЛ».
Ференц Ліст перебував в Україні майже рік. Він гастролював у різних містах і дав майже 30 концертів. І щоразу після розлуки повертався в маєток своєї коханої Кароліни у Воронинці на Поділлі.
Закохані прагнули домогтися розлучення Кароліни з її чоловіком — Миколою Сайнт-Вітгінштейном. Але родина Кароліни була не задоволена її стосунками з музикантом. Про те, як Кароліна намагалася виїхати із царської Росії до Європи, — у документальному серіалі «Гра долі» з ведучою Наталкою Сопіт.
Кінопритча про нову російську історію
З неділі на понеділок, з 4 на 5 березня, о 00.45, на каналі «1+1» дивіться програму «Аргумент-Кіно» та фільм російського режисера українського походження Олександра Мельника «Нова земля».
У фільмі російського кінорежисера Олександра Мельника «Нова земля» події розгортаються в недалекому майбутньому — 2013 року. В усьому світі відмінено смертну кару, в’язниці переповнені. Міжнародні організації беруться до експерименту відділення злочинців від суспільства. Росія надає для цього безлюдний острів за Полярним колом. Туди вивозять першу партію ув’язнених. Їм пропонують почати нове життя, самим влаштувати своє суспільство. Проте поселенці починають жити за законом «Останній — мертвий».
Рекламний слоган цього фільму — «Між пеклом і раєм». Хоча в сюжеті, варто прямо сказати, йдеться лише про пекло. Рай хіба що мариться. Бо життя на острові, за яким спостерігають із навколоземного супутника, перетворюється на справжнє пекло, де правлять насильство й жадоба влади. Тим часом головний герой фільму, в’язень Іван Жилін (ну ніби з «Кавказького бранця» Льва Толстого), прагне вибратися з цього острова, де процвітають канібалізм і безмежна жорстокість...
І варто зауважити, що принаймні російський глядач моментально асоціює цей образ із особою Віталія Калоєва, який 2004 року вбив швейцарського авіадиспетчера, якого вважав винним в авіакатастрофі, де загинула його родина. До речі, Калоєва засудили, він відбув частину терміну і як герой повернувся до Росії; нині працює заступником міністра архітектури й будівельної політики Північної Осетії.
Як слушно зауважив один із критиків, антиутопія Олександра Мельника, що є, до речі, нашим земляком — родом із Луганщини, претендує на універсальну притчу на тему нової російського історії. Перебудова, розпочата верхами, починається звільненням «радянського» (тюремного) люду й одразу ж обертається на народну вакханалію-гуляння. Жертви «шокової терапії» — численні. Й незабаром починається перша Чеченська війна. У ній, незважаючи на тимчасові невдачі, безалаберні росіяни кількістю долають згуртованих вайнахів. Короткий період п’янкої, але кровопролитної свободи діалектично перетікає в авторитаризм. Еліта звільнених вуркаганів заганяє бидло-народ до табору, жере консерви, а далі... Ну а далі — історія розгортається за відомими кінематографічними лекалами.
Сам Олександр Мельник схильний уважати свою картину «інтелектуальним блокбастером». На питання, чи він не боїться закидів через характерне змалювання кавказців, відповідає: «Я турбуюся передовсім про той народ, у тілі якого живу, про народ російський, православний. А люди, що живуть на Кавказі, мають свої закони, й ми повинні розуміти, що вони слідують цим законам. І тоді зможемо знайти з ними спільну мову. Якщо ж ці закони передбачають, що кавказці зважають лише на силу, і ми повинні являти собою силу». На питання ж про ескалацію жорстокості в «Новій землі» Мельник відповідає: «В Євангелії від Івана Спаситель каже: «Світ жене мене за те, що я кажу йому про зло, яке існує в світі». І раптом я зрозумів, що потрібно орієнтуватися на слова Спасителя — що часом треба зло називати злом, треба його показувати, демонструвати й робити щеплення від цього зла».
Отже, вперед до «Нової землі» колишнього, мабуть, українця Олександра Мельника, який, до речі, протягом тривалого часу був кінохронікером патріарха Російської православної церкви Олексія ІІ, ну, й живе та творить уже давно, як він каже, «в тілі російського народу» й, напевне, почувається його частиною.
Також у програмі можна буде побачити спеціальний сюжет про антизахідні мотиви в сучасному російському кінематографі, які послідовно вторять державній політиці, без чого не обійшлося в «Новій землі».
Насамкінець наголошу: події в «Новій землі», гадаю, невипадково розгортаються саме 2013 року — треба розуміти, це вже після обіцяного всім нам кінця світу. Ну що ж, так би мовити, «між пеклом і раєм» — побачимось...
