«Діти з Хуанѓ Ши»
У ніч із 23 на 24 травня, з неділі на понеділок, по завершенню програми «Аргумент кіно» о 01.30 на «1+1» — стрічка про пекло Другої світової, заснована на реальних подіях.
«Сюжет фільму, створеного у співдружності кінематографій Австралії, Китаю та Німеччини, заснований на реальних подіях: молодий англійський журналіст Джордж Гоґґ та австралійська медсестра Лі Пірсон беруться врятувати дітей-сиріт під час японської окупації Китаю 1937 року. Завдання головних героїв — переправити шістдесят дітей через гори до безпечної місцини, — розповідає український кінознавець, автор та ведучий програми «Аргумент кіно» Володимир ВОЙТЕНКО. — Режисер стрічки Роджер Споттісвуд — достатньо цікава і прикметна особа. Він народився в Канаді, а зростав у Великій Британії. Кінематографічну кар’єру розпочав як монтажер. Зокрема, на початку сімдесятих у цій якості, вже як старший монтажер, працював над знаменитим фільмом Сема Пекінпа «Солом’яні пси». До режисури прийшов 1980-го року. Певне, найвідоміші його стрічки — це «Ейр Америка», «Тернер і Гуч», фантастичний бойовик із Арнольдом Шварценеґґером «Шостий день», а також не менш фантастична частина «бондіани» під назвою «Завтра не помре ніколи». Також як сценарист Споттісвуд працював над однією з найуспішніших комедій вісімдесятих — «48 годин» з Едді Мерфі та Ніком Нолті в головних ролях. Ось такий універсальний кінематографіст...
У в нашому випадку Споттісвуд свою універсальність цілком підтвердив і закріпив. Історію життя Гоґґа йому вдалося розповісти переконливо та впевнено. Разом із актором Джонатаном Ріс-Маєрсом він проводить героя, юного освіченого англійця, через пекло передчуттів Другої світової війни. І це пекло змінює героя на наших очах, робить його цілісною і мужньою людиною, людиною обов’язку і честі. Емоційності ж додають картині прикінцеві кінодокументальні свідчення — спогади дітей, врятованих колись Джорджом Гоґґом...
Одну з ролей у цьому фільмі зіграв знаний у світі й також знаковий гонконгівський актор Чоу Юнь-Фат. Принагідно у програмі демонструватиметься спеціальний сюжет про творчість Юнь-Фата.
«Шахтар». Iсторія перемоги
21 травня, п’ятниця, о 00.00 на телеканалі «Інтер» прем’єра документального фільму «Вірю я. Історія однієї перемоги».
Торік футбольний клуб «Шахтар» виграв один із головних європейських спортивних трофеїв — Кубок УЄФА. Ця перемога виявилася першою для донецької команди на європейській арені за весь час існування клубу. До цього за всю історію вітчизняного футболу український клуб перемагав у європейських футбольних змаганнях лише двічі —1975 р. та 1986 року команда Київського «Динамо» вигравала Кубок кубків. Отож, перемога «Шахтаря» в Кубку УЄФА виявилася першою на європейській арені за час існування незалежної України. Це сталося 20 травня 2009 року. Через рік телеканал «Інтер» покаже прем’єру документального фільму власного виробництва «Вірю я. Історія однієї перемоги», присвячену спортивному подвигу «Шахтаря». Автор і режисер проекту — Сергій Долбилов, повідомляє прес-служба каналу.
Фільм «Вірю я. Історія однієї перемоги» — історія про те, як вітчизняний футбол йшов до перемоги в Кубку УЄФА. Розповідь у цій стрічці ведеться від імені двох уболівальників — київського «Динамо» та донецького «Шахтаря». Їм по тридцять років, вони не пам’ятають радості перемог українських команд у Європі, у їхніх спогадах лише найяскравіші епізоди української футбольної історії останніх 15 років. У кожного вболівальника своє емоційне сприйняття одних і тих самих подій. Але їх об’єднує одне — обидва впродовж цих 15 років сподівалися на те, що українська команда може виграти європейський трофей. З роками ситуація змінювалася, надія переросла у віру, а потім і в реальність — 20 травня 2009 року донецький «Шахтар» виграв Кубок УЄФА!
«Буша — заповідна земля»
22 травня, субота, о 20:10 на каналі «Культура» дивіться фільм про одну з туристичних принад Вінниччини.
Мальовниче подільське село Буша Ямпільського р-ну Вінницької області неподалік від річки Дністер, при злитті річок Мурафи і Бушанки.
Воно відоме серед істориків, мистецтвознавців, археологів, краєзнавців Східного Поділля своєю славною історією, місцевими легендами, пам’ятками історії та археології. Буша ввійшла в історію України, як місто-фортеця, під мурами якої в XVII столітті не раз стояли загони татар, турків, поляків, молдаван...
А в центрі села, на площі 8 гектарів розташований державний історико-культурний заповідник «Буша». Віднедавна на території заповідника розташовується парк історичної скульптури, де щороку проходять міжнародні пленери скульпторів.
«Богом дані мистецькі іпостасі»
23 травня, неділя, о 19.25 на каналі «Культура» — розмова з Богданом Ступкою.
Він геніальний лицедій. Його обличчя відтворює різні епохи й різні стани людей. Він переконливий у образах царів і гетьманів, філософів від науки й від землі. Співпереживаючи його героям, ми впізнаємо свої риси — і романтичні, і найогидніші. Він — Богдан Ступка. Та крім акторської іпостасі наділений Б.Ступка й організаторським обдаруванням.
Після Сергія Данченка став художнім керівником Театру ім. Франка, слава якого була незаперечною, і продовжив його творче зростання. Відкрито сцену в фойє. Іде будівництво малої сцени. Молоді режисери експериментують у сучасній і класичній драматургії. Пошуки репертуару, режисури, організація акторського складу — все це й багато іншого на плечах художнього керівника. Про це розмова з Богданом Сильвестровичем Ступкою.
Знайомство з музикантом
25 травня, вівторок, о 19.15 на каналі «Культура» — програма «Ми повертаємось до краси» з Віктором Крисько.
Він мешкає в маленькій квартирці, яка нагадує міні-музей музики, і пише дивовижні музичні твори. Ми частіше чуємо його музику в найкращих українських фільмах, ніж бачимо його на екранах телевізорів. І зараз ви маєте нагоду познайомитись з ним особисто. Отже, знайомтесь: музикант і композитор Віктор Крисько у програмі «Ми повертаємось до краси».
Корифей «театру корифеїв»
22 травня, в суботу, і 23 травня, в неділю, о 14.40 на «5 каналі» — третя частина фільму про Марка Кропивницького.
Марко Лукич Кропивницький був одним із засновників українського «театру корифеїв». Таку назву дістали театральні трупи, які очолював цей видатний діяч. Його вистави бачили світло рампи навіть у Маріїнському театрі Санкт-Петербурга, а гра акторів дістала прихильність імператорських осіб. Самого Кропивницького разом із Марією Заньковецькою запрошували грати в Імператорському театрі, проте вони відмовились.
В особистому житті Марко Кропивницький знайшов затишок тільки на схилі літ. Про друге одруження знаменитого актора і режисера та про його останні ролі в театрі дивіться у третій частині фільму «Марко Кропивницький» (до 170-річного ювілею Марка Лукича Кропивницького) в документальному серіалі студії «ВІАТЕЛ» «Гра долі» з ведучою Наталкою Сопіт.
