Тарас Говдя — Могутнє плече
Якщо ви зайдете у нетрі «Інтеру», то обов’язково побачите, як за комп’ютером,
таким собі Портосом, височить сфінксоподібна фігура Тараса Говді. Оглядаючи
значність форм (зріст 192 см, коса сажень у плечах), мимоволі задаєшся
думкою про кількість жінок, у яких може виникнути бажання обійняти цю мартиніденівську
шию.
О женщины!
Вам от любви не деться
И от тоски...
Но верьте горячо,
Что можете когда-то
опереться
На Говдино могучее плечо.
Власне, спиратися на це плече поспішають всі кому не лінь, і не стільки
від туги, скільки по роботі. На «Інтері» знають, що коли ніхто не хоче
брати тему, — значить, вона Говдіна. Тарас береться за складні теми з безстрашністю
капітана Тушина і сумирнiстю Акакія Акакієвича. Це зовсім не означає, що
він головний «хвостозаносящий», як він любить себе репрезентувати у хвилини
смутку. Окрім колосальної продуктивності (Тарас неперевершений лідер за
кількістю сюжетів), у журналіста склався власний стиль. Він майстер контрасту.
Якщо Тарасові вдається зіштовхнути дві протилежні думки, знайти волаючу
невідповідність, сюжети починають дихати. Не можна сказати, що його сюжети
вирізняються вишуканістю форм. Примусити Говдю написати тонкий двозначний
текст — все одно що примусити бегемота ходити по канату під куполом цирку.
Щоправда, і те, й інше — справа не безнадійна. Добре розохочений бегемот...
(вибачте) Тарас цілком може і із завданням впоратися, і публіку повеселити.
У його кращих репортажах присутня непідроблена щирість, позбавлена підлабузництва
перед сильними.
Вечір (щоб не сказати «ніч»). Звична картина: Тарас «домучує» комп’ютер.
Нарешті запалений електронний мозок заливає екран сірим кольором, і червоним
бігучим рядком з’являються літери «Go home soldier!». І солдат йде додому.
На коротку побувку з дружиною і сином, аби вранці прийти раніше за всіх.
Максим Равреба: команда на зліт!
Якщо ви почуєте на «Інтері» радісні вигуки, сміх, молодецьку метушню
— знайте, це прийшов Макс. Розумник Макс, симпатяга Макс, свій-у-дошку-хлопець
Макс. Бездоганний проділ, рішучий погляд, тверда хода. Але... Студія. У
кадрі — труп. А із студії виходить інша людина. Порожні очі, аристократична
блідість, тонкі пальці нервово виймають сигарету... Через деякий час очі
знову оживають, і перед нами пустун Макс, дотепник Макс, чудовий Макс.
«Дівчино! А що ви робите сьогодні ввечері?» — це теледіві, котра проходить
повз. Вона завчено усміхається. «Почекайте хвилинку», — недбало кидає Макс...
Студія. Камера. Труп... Вона пішла... Так хіба це може засмутити Макса,
рішучого Макса, роботягу Макса, Макса, що гори звернути може?
«Хто-о виправив мій текст у студії?!!». «Максе, повинні ж бути якісь
рамки...». Але є ж прямий ефір, під час якого можна показати язика і сказати
таке!.. Однак цього ніколи не зробить Макс, дисциплінований Макс, пай-хлопчик
Макс. Студія. Камера. Труп. І потім є проблеми, є фінансові проблеми, які
повинен вирішити Макс, бережливий Макс, практичний Макс. Але от коли їх
буде вирішено, Макс ка-ек... Камера. Студія. Труп... Один кримінальний
авторитет сказав: «Він може бути кидалою: в нього чесне обличчя». На жаль,
у Макса не тільки обличчя чесне, на його обличчі можна прочитати багато
чого... Студія. Камера... Живи, Максе, живи, — ми любимо тебе...
