Реальне телебачення впевнено завойовує і наш вітчизняний телепростір. Завдяки каналу «1+1» , глядач став активним співуболівальником пригод шістнадцяти робінзонів на незаселеному острові. Гра у форматі реального телебачення «Останній герой» викликала непідроблену цікавість у аудиторії, яка сидить біля своїх голубих екранів.
На старті ще один проект під інтригуючою назвою «Гарем» . І якщо знайомство з реальним ТБ почалося у нас із екзотичних подолань героями нашого часу незручностей і небезпек дикої природи, то незабаром нас чекає складне переплетення стосунків чоловіків і жінок. Споконвічна тема кохання у трохи оновленому, нестандартному, але дуже актуальному варіанті, коли чоловік — раб, а жінка — володарка...
Реальне телебачення, безсумнівно, є модною сучасною продукцією. Те, що відбувається «тут і зараз», не просто привертає глядацьку увагу, а й довго утримує її, інтригує та затягує. Чому? Напевно тому, що кожна така програма, крім своєї неординарності і видовищності, займається психотерапією. І психотерапією індивідуальною: кожен глядач, бачачи те, що відбувається на екрані, задовольняє різні свої потреби і бажання.
Проте і люди, які погоджуються брати участь у шоу, виставляючи на загальний показ своє життя, також мають певні причини на такий вид публічної діяльності. Що рухає ними? Бажання стати популярними? Подолати таким чином свої комплекси, позбутися фобій? Перевірити свої комунікативні й інші здібності? Спробувати побути в ролі дамського догідника?..
Зазначимо, що бажаючих увійти до телевізійного «Гарему» було досить багато. Вони пройшли багаторівневий і вимогливий кастинг. Крім демонстрації на відбірних турах своїх фізичних і інтелектуальних даних, претендентам на роль «наложників» пропонували пройти такий собі психологічний відбір. І з’ясування причин участі в шоу було не основним. Психологи перевіряли потенційних «гаремників» на сумісність, безпеку в спілкуванні, прогнозуючи їхню поведінку в екстремальних ситуаціях.
Першою екстремальною ситуацією для юнаків був сам конкурсний відбір. Вони не знали і не могли зрозуміти, за якими саме критеріями вони проходять. А тому не могли підлаштуватися під ситуацію. Доводилося залишатися самим собою і діяти так, як особисто ти вважаєш за потрібне. Адже саме цього ефекту добивалися продюсери проекту. Зі слів продюсера з російської сторони Андрія Разбаша, «існує талант співака, кулінара, актора, льотчика — байдуже. А є ще людський талант, сама людина, яка цікава іншим, яка зробила життя інших у чомусь кращим».
Узагалі, зі слів психолога Михайла Грінченка, який практикує на цьому кастингу, відсів проводився за відповідністю чи невідповідністю певній психологічній нормі. Хоч, зі слів фахівця, він орієнтувався на суб’єктивність цього підходу, на цікавість. Тобто в цьому випадку відбору для телешоу головним критерієм було, щоб даний учасник так чи інакше зміг привернути до своєї персони увагу глядача, органічно увійшов у гру, не ініціював нестандартних ситуацій і був адекватний перед телекамерами. Іншими словами, осіб, схильних до патопсихологічних відхилень у поведінці, знаходили і відсівали із претендентів на місце в «гаремі».
Що не кажи, а учасникам гри в жорсткому форматі реального телебачення доведеться постійно доводити міцність власного психічного здоров’я. Уже те, що на час шоу юнакам (до речі, за їхнім власним бажанням) доведеться стати підкаблучниками, залежними від жінок, загрожує чоловічій психіці різного роду стресами, які можуть виявлятися як зовнішньо (наприклад, у вигляді агресії на іншого), так і внутрішньо (внутрішній конфлікт, депресія). На перший погляд, проста юнацька авантюра може обернутися різного роду психічними розладами для екстремалів. Тому на етапі первинного відбору настільки важливий професійний погляд психолога. Психологічний кастинг не тільки підбирає потрібних персонажів для програми, з урахуванням її вимог і сценарної розробки, але й контролює безпеку цього шоу стосовно адекватності і тотожності головних дійових осіб. Вже у вересні глядачі повинні оцінити стійкість психіки відібраних «гаремників».
