Цього літа весь світ дізнався ім’я Едварда Сноудена, який оприлюднив журналістам секретні матеріали американських спецслужб. Зокрема, світова спільнота дізналися про шпигунську програму PRISM, за допомогою якої можна безперешкодно стежити за людьми і контролювати практично всі інтернет-сервіси. Однією з газет, яка опублікувала інформацію від екс-співробітника ЦРУ Сноудена стала всесвітньовідома британська The Guardian. Однак через це останні кілька тижнів у неї розпочалися проблеми з урядом. Британська влада вимагає від редакції знищити або віддати матеріали, які надав їй Сноуден. «Ви своє отримали, тепер ми хочемо повернути те, що належить нам», — процитував одного з представників уряду Британії головний редактор The Guardian Алан Расбріджер у своїй колонці на сайті газети. Утім, редактор відмовився співпрацювати із владою. Після цього до офісу газети навідалися двоє урядовців, які за наказом влади знищили два редакційних комп’ютера, на яких було «злито» Сноуденом інформацію.
«Я пояснив британській владі, що інші копії є в Америці та Бразилії, тож вона нічого не досягне. Як тільки стало очевидно, що вони будуть судитися, я визнав за краще знищити наші копії, ніж передати їх владі чи дозволити судам заморозити наші публікації», — пояснює позицію видання Расбріджер.
Тиску зазнав і журналіст The Guardian Гленн Грінволд, якому Едвард Сноуден і «злив» секретну інформацію. В аеропорту Хітроу (Лондон) було затримано його друга Грінволда Девіда Міранду. Правоохоронці вирішили, що той щось знає про «злиту» інформацію і дев’ять годин його допитували. По закінченню — вилучили всю цифрову техніку і носії. Сам Грінволд назвав арешт свого товариша «залякуванням і травлею». Між тим, влада США відкинула свою причетність до цього затримання.
— Головний посил уряду (який, до речі, офіційно виступив на захист дій правоохоронців щодо газети The Guardian) — «законослухняним громадянам немає чого боятися», і «ми маємо право вилучити будь-які документи, якщо є підозра, що це допоможе врятувати життя людей». Коментатори ліберального нахилу наголошують в один голос, що такі переконання властиві тоталітарним країнам, — прокоментував ситуацію український журналіст в Лондоні Ян ЛЕПЕТУН. — Що абсолютно точно — це те, що в Британії велика частина суспільства ставить дії влади щодо The Guardian під питання. Якщо вважати припустимим затримання партнера журналіста, то не треба дивуватися, коли наступний крок держави у обмеженні особистих свобод буде ще більш зухвалим. Також тут є інший аспект, це питання незалежності Лондона у взаєминах з Вашингтоном....
— Чи можна випадок, коли влада наказує незалежній газеті вилучити або знищити інформацію, назвати в Британії безпрецедентним?
— Ні, такий тиск не є безпрецедентним, безпрецедентною є форма, у якій це сталося. У Британії медіа-законодавство дуже суворе, і головним механізмом є видання через суд судової заборони писати про щось (injunction). До нього вдаються як державні органи, так і компанії, і навіть спортсмени. А ще є super-injunction, заборона навіть згадувати в медіа про судову заборону писати про щось. Наприклад, відомою була справа компанії Trafigura проти тієї ж The Guardian 2009-го. А от чи буде знищення дисків припустимим шляхом для урядів позбутися небажаної інформації, залежить від того, як суспільство відреагує на нинішню ситуацію. Поки здається, воно це проковтнуло, на жаль. Було цікаво спостерігати, як королівська родина опублікувала фото малюка — і багато навіть серйозних газет винесли саме це на головну шпальту, а не новини про вимушене знищення записів газетою The Guardian.
