Холодна війна між Києвом та Москвою? Нісенітниця! Цього бути не може. Є історична єдність, стратегічне партнерство, тісні економічні зв’язки та дружні стосунки між народами. Трішки братерських комплексів з обох боків і спільне слов’янське коріння.
Але варто приїхати в Москву, і обов’язково почуєте жалісливо-іронічне: «Як ви там, на Україні, бідні, без газу?» — «Та ні, з газом», — скажете. «А у нас по телевізору кажуть — без»... І так — на всі теми. Справа, вочевидь, в телевізорі. Ось вам свіжий приклад. Телеканал «Первый канал» — в Україні його за старою звичкою називають ОРТ — робить сюжет про Юлію Тимошенко. Пані Тимошенко на ОРТ — цинічна та прямолінійна, шокує відвертими заявами на кшталт «да, в стране кризис». Я зумисне наводжу цитату російською, бо пані Юля з сюжету на ОРТ розмовляла виключно російською та... голосом перекладача. Якщо прислухатись уважно, українською Юлія Тимошенко навіть близько не говорить того, про що твердить голос за кадром. І йдеться зовсім не про неточний переклад. Ні, тут швидше варіант на кшталт «не вгадав жодного слова». Інша героїня сюжету — власне я, жінка, зовні схожа на Юлію Тимошенко. Я й раніше неодноразово замислювалася над тим, кому і для чого вигідно перекручувати правду і «годувати» глядачів сусідньої держави страшними історіями про стан в Україні. А тут ще й випадково сама зіграла одну з головних ролей в блокбастері «Воскресное время» на ОРТ.
Сам сюжет рік тому було зроблено журналістами українського каналу «К1». Мета — подивитися, як реагуватимуть люди, якщо Юлія Тимошенко — мене під неї ще й додатково загримували — піде в народ. Народ реагував — попри всі наші провокації — по-людськи. На Бессарабському базарі, де я під виглядом Тимошенко питала, чому таке дороге м’ясо, продавці навмисне занижували ціни та навіть квіти подарували. На вулицях — брали автографи. Але ось рік потому — в липні 2006-го — більша частина цього відео з’являється на ОРТ. І що я бачу — сцена на ринку річної давнини раптом «ожила» і набула нового звучання! Жінка, яка зворушливо занизила ціну м’яса на цілий десяток гривень та пропонувала, «якщо дорого, взяти лопаточку по 25», в сюжеті ОРТ чистою російською кричить мені в обличчя: «Дорого?! Реформы ваши, вот и дорого!». Інтерв’ю, яке я дала журналістці ОРТ, теж з перекладом набуває нового сенсу. Виявляється, бути схожою на Тимошенко важко, люди просто на вулицях підходять і таке кажуть, таке кажуть! Це при тому, що я завжди казала й кажу, що мені від тої схожості ні холодно ні жарко... Головне — «правильно» перекласти...
Після сюжету ОРТ я вперше замислилася, скільки людей в Росії тепер — і завдяки мені певним чином — повірили брехні. Скільки їх буде шкодувати чи брати на кпини українців через Тимошенко, будучи впевненими, що вона така, якою була в ефірі, як колись були впевнені, що в квартирах українців виключили газ. І знаєте, що вразило навіть більше, ніж цинізм та безсоромність брехні? Вразив автор.
Автор сюжету — українець. І це вже приголомшує, адже досвідчений журналіст Олександр Лук’яненко свого часу постраждав за... правду та неупередженість! Варто лише згадати його гучне звільнення з «Інтера»! Тоді його обговорювали не лише у журналістському колі, але й звичайні громадяни. Лук’яненка нібито оманою змусили вести політичний марафон в прямому ефірі, де він мав «мочити» «помаранчевих» та «вихваляти «регіоналів». Сам Олександр тоді сказав, що не підтримує нікого, що його використали, та написав заяву про звільнення. Що ж сталося з неупередженістю та сміливістю казати правду? Адже тепер він сам виступив автором перекрученого сюжету, сам же й озвучував «переклад» відео «К1» (на використання якого, до речі, дозволу канал не давав).
Інформаційні війни велися й будуть вестись. CNN та «Аль-Джазіра» ніколи не висвітлюватимуть однаково події в Іраку. Але чому завжди знаходяться ті, хто безсоромно кидає каміння у власний народ? Ворог може викликати повагу, але зрадник — лише зневагу.
Найгірше — що проблема навіть не в цьому. Не в тому, що журналіст в інформаційній війні виступив на тому чи іншому боці; не в тому, що один канал без дозволу використовує відео іншого, принижуючи героїв сюжету за допомогою примітивного та низького прийому невідповідного перекладу. Найгірше в тому, що мільйони пересічних росіян хибно сприйматимуть події в Україні, а мільйони українців на сході країни — ще гірше будуть ставитися до політичних опонентів. Один сюжет в прайм-тайм на найбільшому каналі Росії ще більше поглибив розкол між східною та західною Україною та ще сильніше розділив простих росіян та українців. Але покласти край цьому можна — зусиллями українських журналістів, яким знайоме почуття патріотизму та журналістська етика.
